Справа № 183/4644/15

Провадження № 2/183/2677/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.

за участю секретаря - Данильченко Т. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новомосковську Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: Приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченко Ганна Василівна про визнання права власності та прав забудовника в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2015 року позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом, який в подальшому уточнила. В обґрунтування уточненого позову посилається на те, що її батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, за своє життя він склав заповіт, яким все своє майно заповідав своїй дружині - ОСОБА_4 та позивачу. Спадкове майно складається з домоволодіння НОМЕР_1, що розташований на земельній ділянці держфонду площею 700 м2 на АДРЕСА_1. Зазначений житловий будинок належав померлому на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності, посвідченого 07 грудня 1958 року, р.№ 6028. За життя ОСОБА_3 добудував до будинку тамбур - а, площею 3,9 м2, сарай - Г, площею 9,6 м2, сарай - Д, площею 4,9 м2, погріб - пг, площею 4,9 м2, але не встиг оформити на них правовстановлюючі документи і не набув права власності на них.

Позивач та її мати прийняли спадщину у встановлений законом строк після смерті ОСОБА_3 та отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом, відповідно до яких за ними визначено по ? частині зазначеного домоволодіння, окрім добудованих ОСОБА_3 приміщень. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_4, після її смерті відкрилась спадщина на належну їй ? частину вищезазначеного домоволодіння. Єдиним спадкоємцем після її смерті є позивач, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на ? частину домоволодіння НОМЕР_1 на АДРЕСА_1, приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Шевченко Г. В. їй відмовлено, оскільки наданий правовстановлюючий документ на спадкове нерухоме майно не зареєстрований в Бюро технічної інвентаризації. Через, що вона змушена звернутись до суду з даним позовом та просить: визнати за нею право власності на ? частину домоволодіння НОМЕР_1, яке складається з: будинку - літ. "А", площею 56,3 м2, сараю - літ. "Б", площею 24,7 м2, вбиральні - літ. "В", літнього душу - літ. "Е", площею 1,3 м2, колодязя - літ. "к", колонки - літ. "к1", огорожі - 1, 2, на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3; визнати за нею права забудовника на тамбур - літ. "а", площею 3,9 м2, сарай - літ. "Г", площею 9,6 м2, сарай - літ. "Д", площею 4,9 м2, погріб - літ. "пг", площею 4,9 м2, що розташовані на території домоволодіння НОМЕР_1 на АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

В судове засідання позивач не з'явились, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач заперечень проти позову не надав, в судове засідання не з'явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив та про розгляд справи в його відсутність не клопотав, на підставі чого з урахуванням письмової згоди позивача відповідно до ст. 224 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Третя особа: Приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченко Г. В. в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення судового засідання не надала, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за її відсутності.

На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до переконання, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 від 24 грудня 1948 року (а.с. 10).

Як вбачається з копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, складеного 18 червня 2004 року і зареєстрованого в реєстрі за № 4431-39, домоволодіння складається з: будинку - літ. "А", площею 56,3 м2, сараю - літ. "Б", площею 24,7 м2, вбиральні - літ. "В", літнього душу - літ. "Е", площею 1,3 м2, тамбур - літ. "а", площею 3,9 м2, сарай - літ. "Г", площею 9,6 м2, сарай - літ. "Д", площею 4,9 м2, погріб - літ. "пг", площею 4,9 м2, колодязя - літ. "к", колонки - літ. "к1", огорожі - 1, 2. Зазначений житловий будинок належить ОСОБА_3 на праві особистої власності на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку від 15 червня 1958 року, посвідченого держнотконторою м. Новомосковська за р. № 6028 від 07 грудня 1958 року, зареєстрованого в БТІ за р. № 4431-39 від 11 березня 1962 року (а.с. 19-24).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Позивач, разом зі своєю матір'ю ОСОБА_4 прийняли спадщину в рівних частинах, яка складається з: житлового будинку А - глинобитні обк. цем. плиткою, житловою площею 26,7 м2, загальною площею 56,3 м2 з відповідною часткою надвірних побудов, що в цілому складається із: Б - сарай цегла, В - вбиральня цегла, Е - літній душ дерево, к - колодязь залізобетонні кільця, к1 - колонка водопровідні труби, 1.2 огорожа металева сітка, який знаходиться в АДРЕСА_1, та розташований на земельній ділянці площею 700 м2, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом (а.с. 15, 16, 61 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла (а.с. 9, 56). Позивач звернулась до приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Шевченко Г. В. із заявою про прийняття спадщини (а.с. 54) та заявою про видачу свідоцтва на право на спадщину за законом на частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с. 61).

20 червня 2015 року приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченко Г. В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належну померлій ОСОБА_4 частину житлового будинку НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 позивачу відмовлено, у зв'язку з тим, що надане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового будинку, виданого 18 серпня 2004 року за р. № 2-3203 не зареєстроване у встановленому законом порядку в бюро технічної інвентаризації, яке на той час здійснювало державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно (а.с. 7, 64).

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 2 статті 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 1258 ЦК України встановлює, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Таким чином після смерті ОСОБА_4 позивач, як її донька прийняла спадщину після її смерті в розмірі ? частки спадкового житлового будинку.

З огляду на те, що спадкодавцю за життя належала ? частина житлового будинку НОМЕР_1, на АДРЕСА_1, позивач є єдиним спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину, матеріали спадкової справи доказів наявності інших спадкоємців за законом чи заповітом, які звернулися протягом встановленого строку до нотаріуса з приводу прийняття спадщини, не містять, доказів на підтвердження переходу права власності на спадковий житловий будинок після смерті спадкодавця матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову і за позивачем належить визнати право власності на ? частину житлового будинку, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської ради депутатів трудящих № 20/17/286 від 28 травня 1958 року ОСОБА_3 надано право індивідуального будівництва на земельній ділянці АДРЕСА_2, що також підтверджується довідкою про землекористування та актом від 15 червня 1958 року (а.с. 13,14), на якій згодом побудували домоволодіння 1960-1964 років побудови, що підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с. 19-24).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 за життя побудував, але не встиг зареєструвати тамбур - літ. "а", площею 3,9 м2, сарай - літ. "Г", площею 9,6 м2, сарай - літ. "Д", площею 4,9 м2, погріб - літ. "пг", площею 4,9 м2, що розташовані на території домоволодіння НОМЕР_1 на АДРЕСА_1.

Правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, виникли до набрання законної сили ЦК України 2004 року, тому діють норми ЦК України в редакції 1963 року.

Згідно ст. 529 ч. 1 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

У відповідності до статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 Інших спадкоємців на теперішній час судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст.ст. 54, 58, 59 ЦК Української РСР 1922 року, що діяв на момент завершення у 1963 році будівництва спірних добудов до житлового будинку, предмет приватної власності можуть становити будівлі, власники яких мають право володіти, користуватись, розпоряджатись ними та вимагати усунення всяких порушень їх прав. Указом Президії Верховної ради СРСР "Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних жилих будинків" від 26 серпня 1948 року передбачено право кожного громадянина збудувати для себе на праві приватної власності жилий будинок з відведенням йому у безстрокове користування земельної ділянки. Даною Постановою також передбачено, що збудовані на відведених земельних ділянках будинки є особистою власністю забудовників.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року N 91 (Порядок N 91), зареєстрованим в Міністерстві юстиції 11 липня 2011 року за N 830/19568 (далі - Порядок), документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. Аналогічне роз'яснення міститься в листі Державної Реєстраційної Служби України від 12 березня 2013 року N 95-06-15-13 начальнику реєстраційної служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам реєстраційних служб головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі "Щодо державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, збудоване до 1992 року".

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону, або незаконність права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з технічним паспортом від 18 червня 2004 року домоволодіння НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 в цілому складається з: будинку - літ. "А", площею 56,3 м2, сараю - літ. "Б", площею 24,7 м2, вбиральні - літ. "В", літнього душу - літ. "Е", площею 1,3 м2, тамбур - літ. "а", площею 3,9 м2, сарай - літ. "Г", площею 9,6 м2, сарай - літ. "Д", площею 4,9 м2, погріб - літ. "пг", площею 4,9 м2, колодязя - літ. "к", колонки - літ. "к1", огорожі - 1, 2, та всі будівлі та споруди побудовані до 1991 року (а.с. 19-24).

Оскільки право власності на тамбур - літ. "а", площею 3,9 м2, сарай - літ. "Г", площею 9,6 м2, сарай - літ. "Д", площею 4,9 м2, погріб - літ. "пг", площею 4,9 м2, розташованих на території домоволодіння НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 за померлим ОСОБА_3 зареєстровано не було, до його спадкоємця переходить право забудовника на оформлення зазначених побудов у встановленому законом порядку, а самі побудови слід вважати до здачі їх в експлуатацію незавершеним будівництвом.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини. З наведеного слідує, якщо об'єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов'язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництвом об'єкт (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт; право одержати на своє ім'я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Таким чином, є підстави для визнання за позивачем права забудовника на тамбур - літ. "а", площею 3,9 м2, сарай - літ. "Г", площею 9,6 м2, сарай - літ. "Д", площею 4,9 м2, погріб - літ. "пг", площею 4,9 м2, розташованих на території домоволодіння №1 на АДРЕСА_1.

Судові витрати суд вважає можливим віднести на рахунок сторони, що її понесла.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на ? частину домоволодіння НОМЕР_1, яке складається з: будинку - літ. "А", площею 56,3 м2, сараю - літ. "Б", площею 24,7 м2, вбиральні - літ. "В", літнього душу - літ. "Е", площею 1,3 м2, колодязя - літ. "к", колонки - літ. "к1", огорожі - 1, 2, на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право забудовника на тамбур - літ. "а", площею 3,9 м2, сарай - літ. "Г", площею 9,6 м2, сарай - літ. "Д", площею 4,9 м2, погріб - літ. "пг", площею 4,9 м2, що розташовані на території домоволодіння НОМЕР_1 на АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судові витрати позивачу не відшкодовувати.

Новомосковська міська рада Дніпропетровської області має право подати до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а така само відповідачем - з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя Г.Є. Майна