Справа № 316/2605/15-а

Провадження № 2-а/316/83/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015 рік м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Капустинського М.В.,

при секретарі: Терещенко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Енергодар справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Енергодар Запорізької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2 звернулась до Енергодарського міського суду Запорізької області з адміністративною позовною заявою до відповідача про визнання неправомірними дій УПФУ в м.Енергодар Запорізької області щодо порушення порядку розгляду заяви від 26.08.2015 року про призначення пенсії за віком, визнання протиправною відмови УПФУ в м.Енергодар у призначенні пенсії за віком, про зобов'язання УПФУ у м.Енергодар призначити та виплачувати пенсію за віком з моменту звернення з заявою про призначення пенсії, а саме: 26.08.2015 р. та стягнення на користь позивача понесених судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог представник заявника за довіреністю ОСОБА_2 зазначила, що з 28.02.1993 року ОСОБА_1 перебувала на обліку в Каховському УПСЗН Херсонської області та отримувала пенсію за віком. В грудні 2001 року, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, подальшу виплату пенсії було припинено, а пенсійна справа знята з обліку в Каховському УПСЗН Херсонської області.

26.08.2015 року, позивачка звернулась до УПФУ в м.Енергодарі Запорізької області з заявою про поновлення виплати пенсії, однак листом №5946/02 від 17.09.2015 року УПФУ в м.Енергодарі їй відмовлено в поновленні виплат з посиланням на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року за № 22-1.

Посилаючись на ч.2 ст.19, ст.46 Конституції України, п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п. 2 ч.1 ст.47, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у справі № 1-32/2009 від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV. На ст.1, 7, 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.2.1.4, 2.9, 2.22 Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсії затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року за № 22-1, ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 2, 5 Закону України «Про громадянство України», ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вважає відмову УПФУ в м.Енергодарі Запорізької області про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 безпідставною. Просить суд визнати відмову УПФУ в м.Енергодарі протиправною, дії відповідача - неправомірними та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком позивачу з моменту звернення до відповідача з такою заявою.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, надала до суду, через канцелярію, письмову заяву про розгляд справи у її відсутності за участю свого представника, позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити (а.с.17).

Представник позивача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, у судове засідання з'явилась (а.с.11-12). Позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення відповідно із змістом тексту адміністративного позову. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

У судове засідання з'явився представник відповідача - ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності (а.с.27). Позовні вимоги не визнала у повному обсязі, надала письмові заперечення проти позову з посиланням на докази якими їх обґрунтовує (а.с.28-30). Просить суд в задоволенні вимог адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши думку сторін, дослідив матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків:

Позивачу, 28.02.1993 року в Каховському Управління соціального захисту населення Херсонської області була призначена пенсія за віком, яка і виплачувалась позивачу на час перебування на території України відповідно із вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХП (надалі - Закон 1788-ХП).

У зв'язку із виїздом позивача на постійне місце проживання за межі України, відповідно до вимог ч.2 ст.92 Закон 1788-ХП, позивачу було проведено виплату пенсії за віком за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон.

Згідно із відповіддю з адресно-довідкового підрозділу УДМС України у Херсонській області від 19.09.2015 року вих.№ 25/1952, позивачка ОСОБА_1 вибула в Ізраїль 30.03.2001 року (а.с.31).

Згідно із повідомленням з УПФУ в м.Енергодарі від 17.09.2015 року №5946, пенсійна справа позивача була знята з обліку в УПСЗН 15.12.2001 року у зв'язку із виїздом позивача на постійне місце проживання за межі України (а.с.10).

Згідно із вимогами ч.1 ст. 92 Закон 1788-ХП, громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (на далі - Закон 1058-ІV), відповідно до якого, особам, які набули право на пенсію після 1 січня 2004 року, пенсія обчислюється за нормами вказаного Закону.

Позивачу пенсія призначалась та виплачувалась до набрання чинності Законом 1058-ІV тобто до 01.01.2014 року, тому факт визнання неконституційним положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 по справі № 1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України, не може розповсюджуватись на правові відносини, які виникли до набрання чинності Закону 1058-ІV

Відповідно до ст. 47 Закону 1058-ІV, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату i доставку пенсії, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошові формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно із абзацом 1 пункту 1.1.«Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії», відповідно до Закону 1058-ІV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Крім того, відповідно до 2.9. Порядку № 22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Згідно із наданою позивачем копією закордонного паспорта, терміном дії до 20.05.2020 року, позивачка є громадянкою України, однак на сторінці 4 вказаного паспорту зазначено: «постійне проживання Ізраїль» (а.с.4).

У наданому позивачем Акті №1 від 26.08.2015 року, складеного за адресою: АДРЕСА_1, зазначено, що ОСОБА_1 періодично проживає за вказаною адресою (а.с.9).

Суд критично відносить до зазначеного у Акті№1, оскільки він підтверджує факт тимчасового знаходження позивача на території України, зі слів, але не підтверджує факт постійного проживання (реєстрації) позивача на території України, як того вимагає законодавство України.

Крім того, згідно копії відповіді Енергодарського МВ УДМС України в Запорізькій області від 18.09.2015 року, ОСОБА_1 у адрісно-довідковому бюро не значиться (а.с.31).

Згідно із ч.3 ст.1 Закону 1788-ХП, пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

На час звернення позивача з заявою до УПФУ в м.Енергодарі та на час розгляду справи у суді, проект Закону України „Про ратифікацію Угоди між Україною та Державою Ізраїль про соціальне забезпечення", розробленого відповідно до ст. 9 Закону України „Про міжнародні договори України", до предмету якого також входить: здійснення виплат в рамках загальнообов'язкового державного пенсійного страхування України (стосовно пенсій за віком, по інвалідності, по втраті годувальника) та зарахування, у разі необхідності, страхового стажу, набутого на території України або Ізраїлю, при визначенні права та призначенні допомоги та пенсії - Верховною Радою України не прийнятий.

Згідно із ч.2 ст.92 Закону 1788-ХП, за час перебування громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Частиною 2 ст. 71 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльність покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, що передбачено ч.4 ст. 71 КАС України.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України; 2. з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані; 3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4. безсторонньо (неупереджено); 5. добросовісно; 6. розсудливо; 7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення (дія); 9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до викладеного, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії УПФУ в м.Енергодар Запорізької області, щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком правомірні та обґрунтовані.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 99, 158-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до Дніпропетровського Апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, а саме: з 18.12.2015 року.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М. В. Капустинський