У Х В А Л А

Іменем України

з участю :  позивачки ОСОБА_1, адвоката   ОСОБА_2, відповідача  ОСОБА_3, адвоката  ОСОБА_4, представника  Новозаводської районної у м. Чернігові ради -  Ципуринді  О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування жилим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

     В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

            Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

           Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вона та відповідач мають рівні права  на користування  квартирою, проте  відповідач неузгоджуючи з нею, самостійно,  встановив порядок користування спірною квартирою   і користується кімнатою площею 12,6 кв.м., встановивши у дверях  кімнати врізаний замок.

            Апелянт не погоджується з  тим, що суд їй відмовив  у виділенні у користування кімнати площею 10,6 кв.м. і при цьому   взагалі не визначив  місце її проживання, посилаючись на те, що при виділенні їй вказаної кімнати, її син буде вимушений  мешкати  в кімнаті площею 20,1 кв.м., яка не є ізольованою, а є кімнатою загального користування.

    Апелянт наголошує, що відмовляючи їй в позові, суд по суті  узаконив користування відповідачем кімнатою   площею 12,6 кв.м..

           Також апелянт зазначає, що суд в рішенні послався на ст. 63 ЖК України, відповідно до якої предметом договору найму жилого приміщення може бути ізольоване жиле приміщення, проте  вона не зверталася до суду з позовом про зміну договору житлового найму, оскільки квартира не має ізольованих кімнат, а просила лише визначити порядок користування квартирою і  згодна  на будь-яке ущемлення її житлових прав.

          Заслухавши доповідача, пояснення сторін, їх представників та представника  Новозаводської районної у м. Чернігові ради, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд  вважає, що апеляційна скарга підлягає  відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, виходячи з таких підстав.

    Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд 1 інстанції  виходив з того, що  виділення  позивачці  кімнати  10,6 кв.м.,  відповідачу кімнати 12,6 кв.м., неповнолітньому сину  кімнати 20,6 кв.м.  неможливо,  оскільки кімната площею 20,1 кв.м. не  є ізольованою - через неї має здійснюватись прохід до кімнати площею 10,6 кв.м. та 12,6 кв.м., а отже вона фактично  є кімнатою загального користування, що призведе до погіршення житлових прав неповнолітньої дитини, а тому встановлення будь-якого порядку користування  житлом не буде відповідати фактичному стану квартири і це унеможливлює, на підставі ст. 63 ЖК України, встановлення  порядку  користування  вказаним житлом.

   Апеляційний суд погоджується з наведеним  висновком суду першої інстанції, оскільки він  ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.   

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулась  з позовом до відповідача,  в якому просила визначити порядок  користування квартирою  АДРЕСА_1, при якому в її користування  виділити  кімнату площею 10,6 кв.м., неповнолітньому сину - кімнату площею 20,1 кв.м, а відповідачу - кімнату площею 12,6  кв.м., при  цьому  посилалась  на ст.  63 ЖК України, яка регулює порядок  та умови  укладення договору найму жилого  приміщення.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_3 є наймачем квартири АДРЕСА_1, в якій також зареєстровані колишня дружина - ОСОБА_1 та неповнолітній син ОСОБА_5, що підтверджується копією особового рахунку (а.с. 6).

Відповідно до  викопіровки плану квартири АДРЕСА_1, спірна квартира складається з передньої, кладових, кухні,  ванної кімнати, а також  з трьох кімнат:  площею 12,6 кв.м., 10,6 кв.м.

та кімнати  площею 20,1 кв.м,,  яка не  є ізольованою, через неї має здійснюватись прохід до кімнати площею 10,6 кв.м. та 12,6 кв.м,  (а.с. 7).        Відповідно до положень ч.ч. 1,3 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.     Якщо особи перестали  бути членами сім'ї наймача, але продовжуються  проживати  в займаному житловому  приміщенні, вони  мають такі ж права  і обв'язки, як наймач  і члени  його сім'ї.

         Згідно зі ст. 104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

    Як вбачається з наведених та інших норм закону діючий  Житловий кодексу України     не  передбачає  встановлення  порядку користування  житловим  приміщенням  в квартирах державного житлового  фонду  без  зміни  умов  найму  житлового  приміщення.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодекс України” відповідно до ст. 104 ЖК України суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.

          З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

            Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду  першої  інстанції і  не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

               Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України,  апеляційний суд,-

у х в а л и в:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1  - відхилити.

           Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2009 року - залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.

    Головуючий:                                               Судді: