Справа № 2-235/2008р

                                                             Р І Ш Е Н Н Я
                                                   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     18 квітня 2008р                                                             Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                 Дніпропетровської області

в складі:

головуючого - судді Дігтярь Н.В.

при секретарі – Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди,

                                                        В С Т А Н О В И В :

          До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом доОСОБА_2. та ОСОБА_3. про стягнення боргу за договором позики в розмірі 990грн., посилаючись на те, що 18 грудня 2004р він позичив відповідачам 990грн., які відповідачі зобовязалися повернути до  22 січня 2005р, про що написали розписку та підписали її. В оговорений час відповідачі борг не повернули, він змушений був розшукувати відповідачів, навіть їздити до  родичів відповідача в м.Фастів, оскільки відповідачі позичали гроші на поховання матері відповідача. На поїздку витратив 90грн., які також прохає стягнути з відповідачів.  Невиконанням умов договору позики відповідачі завдали йому моральну шкоду, яку він оцінює в 700грн., оскільки на протязі тривалого часу не повертають гроші, які для нього, як пенсіонера, мають велике значення, оскільки в нього  виникла заборгованість за оплату спожитого газу, він вимушений був укаласти договір реструктуризації боргу.

          В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

          Відповідач позовні вимоги позивача визнав в розмірі 990грн. Вимоги про відшкодування моральної шкоди не визнав, вважаючи, що  неповерненням боргу не завдав відповідачеві моральної шкоди.

          Відповідачка позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що гроші  позичав її чоловік, витрачені вони були на лікування його матері. Вона підписала розписку про отримання грошей, бо тільки на таких умовах позивач погодився позичити гроші.

         Суд,  вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що вимоги позивача повинні бути задоволені за слідуючими підставами:

         18 грудня 2004р позивач позичив відповідачам 990грн. на строк до 22 січня 2005р, про що відповідач власноручно написав розписку, та підписав її разом з дружиною-відповідачкою по справі. Даний факт сторони підтвердили в ході судового розгляду. Також відповідачі підтвердили, що вони одна сімя і позичені гроші витратили на потреби сімї.

        У встановлений договором позики строк- 22 січня 2005р відповідачі не повернули позивачеві борг, та не повернули його і до теперішнього часу, про що підтвердили суду.

        Згідно ст.1046 ЦК України- за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

        Відповідно до ст.1049 ЦК України- позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

       На день розгляду справи загальний борг становить 990грн. Оскільки відповідачі позичали гроші у позивача на потреби сімї, обидва підписали розписку, вони зобовязанні вдвох нести солідарну відповідальність по поверненні суми позики.

      В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що вони підлягають задоволенню частково, оскільки неповерненням своєчасно, 22 січня 2005р позики, а фактично вже на протязі трьох років, замість вказаного в договорі строку, позивач переніс моральні страждання, вимушений був витрачати час на розшуки відповідачів, що підтверджується зверненням позивача до органів внутрішніх справ,  хвилювався, позивач непрацездатного віку-72 роки, крім пенсії, інших доходів немає, сума позики для нього є значною сумою. Тому суд вважає, що на підставі ст.1167 ЦК України, враховуючи протяжність моральних страждань позивача, з відповідачів підлягає стягненню в рахунок відшкодування позивачеві моральної шкоди- 300грн.

         Суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідачів 90грн.- витрати позивача на поїздку до матері відповідача, яка мешкає в м.Фастів, в цілях розшуку відповідачів, оскільки договором позики, який був укладений між сторонами, не передбачено такі витрати та до цивільно-правових відносин, що виникли між сторонами, вони не стосуються.

         Також згідно ст.88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню 51грн. судового збору, оплачені позивачем,  та 30грн. -витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачені позивачем.

         Керуючись ст.ст.10,60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

                                                          В И Р І  Ш И В :

         Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

         Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 на рахунок повернення боргу 990грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 300грн., повернення судового збору в сумі 51грн., повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30грн.

        В частині позовних вимог про стягнення 90грн.- ОСОБА_1- відмовити.

        Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

        Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

        З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 23 квітня 2008р.

Головуючий-