ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2015 р.                               Справа № 2a-860/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Мигалюка Ю.В.,

секретаря Ткачук О.П.,

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

представника третьої особи: не з”явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Івано-Франківську адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного державного об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, третя особа на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Южцентр торг» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне державне об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Южцентр торг» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000512302 від 02.03.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що відповідач протиправно, в порушення положень Закону України “Про податок на додану вартість”, на підставі висновків перевірки про безпідставне включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 835 413 гривні при розрахунках з ТзОВ “Южцентр торг” виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 835 413 гривень - за основним платежем та 208 854 гривні - за штрафними (фінансовими) санкціями. Вказав, що Івано-Франківське обласне державне об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 14.10.2008 року уклало із ТОВ “Южцентр торг”договір поставки пшениці. В оскарженому акті перевірки зазначено, що ТОВ “Южцентр торг” даний товар придбав у ТОВ “Кораліс”, а операції між даними суб’єктами господарювання визнані нікчемними. Дані твердження не відповідають дійсності. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні. Суду поясниви, що між позивачем та ТОВ “Южцентр торг” 14.10.2008 року було укладено договір поставки пшениці. На виконання даного договору згідно накладної від 20.10.2009 року позивачу був поставлений товар загальною вартістю 1781600 грн., в тому числі 296933 грн. ПДВ, а згідно накладної від 28.10.2009 року ТОВ “Южцентр торг” реалізувало позивачу пшеницю на загальну вартість 3236800 грн., в тому числі ПДВ 539466,67 грн. Розрахунок за придбаний у ТОВ “Южцентр торг” товар позивачем було проведено у безготівковій формі на загальну суму 5018400 грн. У податковому обліку вартості товару позивач не включив до складу валових витрат та не відобразив у розрахунку приросту балансової вартості запасів суму 836400 грн. Дана сума ПДВ включена до податкового кредиту за жовтень 2009 року. Згідно видаткової накладної від 30.11.2009 року позивачем було повернуто ТОВ “Южцентр торг”пшеницю в кількості 4,355 т на загальну суму 5922,78 грн., в тому числі ПДВ 987,13 грн. В зв’язку з цим позивачем зменшено податковий кредит на вказану суму. Додатково зазначив, що проведеною перевіркою ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ТОВ “Южцентр торг” встановлено, що дане Товариство було тільки посередником, а постачальником реалізованої пшениці було ТОВ “Кораліс”, яке визнано банкрутом в судовому порядку. Крім того, в результаті перевірки проведеної працівниками ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва встановлено, що правочини між ТОВ “Южцентр торг”та ТОВ “Кораліс”є правочинами без мети настання реальних наслідків та є нікчемними. Отже, позивач незаконно включив до складу податкового кредиту 835413 грн. ПДВ по операції придбання пшениці у ТОВ “Южцентр торг”, що була проведена на підставі нікчемного договору. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ “Южцентр торг” у судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, суд встановив наступне.

Івано-Франківське обласне державне об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 10.10.1996 року зареєстроване суб’єктом господарювання, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію та включене до ЄДР підприємств та організацій (довідка від 17.11.2005 року № 2785). На облік відповідач як платник податків позивач взятий 29.03.2001 року за № 9193.

Івано-Франківське обласне державне об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 12867745 від 05.04.2001 року. Дані факти зазначені в акті відповідача від 11.01.2011 року за № 57/23-2-00375409 (а.с.64-65).

ДПІ в м. Івано-Франківську з 27.09.2010 року по 24.12.2010 року проведено виїзну планову перевірку Івано-Франківського обласного державного об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з питань дотримання податкового, валютного законодавства за період 01.10.2009 року по 30.06.2010 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 11.01.2011 року складено акт за №57/23-2-00375409 (т.63-79).

В цьому акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 2 656 432 грн., в тому числі занижено за жовтень 2009 року в сумі 836400 грн., за квітень 2010 року в сумі 617249 грн., за травень 2010 року в сумі 1203770 грн. та завищено за листопад 2009 року в сумі 987 грн.

Такий висновок відповідача мотивовано тим, що позивачем включено до складу податкового кредиту ПДВ за операцією, що проведена на підставі нікчемного правочину з ТОВ “Южцентр торг”та первинних документів (податкова накладна № 143 від 20.10.2009 року на загальну суму 1 781 600 грн., в т.ч. ПДВ-296933, 33 грн., та податкова накладна № 144 від 28.10.2009 року на загальну суму 3236800 грн., в т.ч. ПДВ – 539466, 66 грн., розрахунок коригування від 30.11.2009 року на загальну суму 5922, 78 грн., в т.ч. ПДВ – 987, 13 грн.), що суперечать законодавчим та нормативним актам.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем 24.01.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення за №0000222302/0, яким позивачу збільшено суму ПДВ на 2656432 грн. за основним платежем та на 664108 грн. за штрафною фінансовою санкцією (а.с.80).

Івано-Франківським обласним державним об’єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості порушено апеляційне провадження щодо даного податкового повідомлення-рішення, в результаті якого 23.02.2011 року ДПА в Івано-Франківській області прийнято рішення про скасування податкового повідомлення-рішення за № 0000222302/0 від 24.01.2011 року в частині нарахованого ПДВ на суму 1821019 грн. та 455254 грн. штрафної санкції (а.с.81-83).

З врахуванням даного рішення відповідачем 02.03.2011 року винесено нове податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму ПДВ на 835413 грн. за основним платежем та на 208854 грн. за штрафною фінансовою санкцією (а.с.84).

Суд вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача є необґрунтованим, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття.

Судом встановлено, що позивачем 14.10.2008 року укладено з ТОВ “Южцентр торг” договір поставки за № 01/08, за умовами якого ТОВ “Южцентр торг” продає позивачу, як покупцю, товар в асортименті згідно додатку до договору (т.1 а.с.13-14).

На підставі положень цього договору, додатків до нього № 11 від 20.10.2009 року та № 12 від 28.10.2009 року ТОВ “Южцентр торг” передало у власність позивачу 20.10.2009 року пшеницю продовольчу (групи А класу 2-3, групи Б класу 4) на загальну суму 1 781 600 грн., 28.10.2009 року – на загальну суму 3 236 800 грн. Позивачем придбаний товар оплачено, в тому числі в ціні товару сплачено податок на додану вартість.

Встановлені в судовому засіданні вказані обставини підтверджуються дослідженими судом та наявними в матеріалах справи первинними документами.

Між позивачем та ТОВ “Югекотоп” 14.01.2009 року укладено договір комісії № 1401-К, згідно якої позивач (“Комітент”) поручає, а ТОВ “Югекотоп”(“Комісіонер”) зобов’язується від свого імені і за рахунок Комітента здійснювати реалізацію нерезидентам України продукції, яка належить Комітенту, з доставкою товару (при необхідності) до станції на території України, станції призначення на території країни нерезидента, зазначеної Комітентом. Асортимент, кількість, ціна і інші характеристики вказаної продукції визначаються в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до Договору, які є невід’ємною його частиною. Згідно копій Специфікацій № 9 від 20.10.2009 року та № 10 від 28.10.2009 року, а також копій актів прийому-передачі за №16 від 20.10.2009 року та № 17 від 28.10.2010 року позивач передав, а ТОВ “Югекотоп” прийняв товару на експорт (продовольчої пшениці) на суму 1654268 грн., 1624803 грн., 3005464 грн., 2946531 грн. (т.1 а.с.18-20).

ТОВ “Югекотоп” 14.01.2010 року подало позивачу звіт по договору комісії № 1401-К, згідно якого Комісіонер виконав свої обов’язки в повному об’ємі, а також вантажно-митну декларацію № 504000007/9/002898 від 28.11.2009 року (т.1 а.с.33-37).

Відповідач стверджує, що позивач включив до складу податкового кредиту 835413 грн. ПДВ по операції придбання пшениці у ТОВ “Южцетр торг”, що була проведена на підставі нікчемного правочину, оскільки внаслідок перевірки ТОВ “Южцетр торг”(акт № 1060/23-600/35988986 від 02.07.2010 року) його операції з ТОВ “Кораліс”були без мети настання реальних наслідків (нікчемні).

Суд вважає, що висновок відповідача про те, що позивач включив до податкового кредиту 835413 грн. ПДВ по договору придбання пшениці у ТОВ “Южцентр торг” на підставі нікчемного договору є помилковим.

Згідно ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч.2 ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

          В пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

           1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

           2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

          Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

          Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

          Правочин між позивачем і ТОВ “Южцентр торг” не відноситься до правочинів, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв’язок з господарською діяльністю позивача судом встановлено, що придбання товару позивачем здійснено на виконання договору поставки за № 01/08 від 14.10.2008 року укладеного з ТОВ “Южцентр торг”.

Позивачем частина придбаного в ТОВ “Южцентр торг”товару продана фірмі Limited”, а фактичність здійснення господарських операцій за вказаним договором підтверджується наданими суду копіями зазначених вище фінансово-бухгалтерських документів позивача, якими також підтверджуються розрахунки між сторонами та економічна обґрунтованість таких операцій, на відсутність якої вказували представники відповідача в своїх поясненнях. Крім того, факт продажу позивачем частини придбаної в ТОВ “Южцентр торг”пшениці фірмі im Limited” відповідачем не оспорюється.

Представники відповідача в суді не заперечили факту відповідності укладеного між позивачем та ТОВ “Южцентр торг”договору поставки товару - пшениці господарській меті, яку переслідував позивач, а також погодилися на відсутність у позивача фактичної вигоди від укладеного договору.

В судовому засіданні представник відповідача обґрунтовував правомірність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.03.2011 року інформацією акта від 07.07.2010 року № 1060/23-600/35988986 планової виїзної перевірки ТОВ “Южцентр торг” про те, що правочини цього Товариства з ТОВ “Кораліс”, як продавцем пшениці, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, так як ТОВ “Кораліс”фактично господарських операцій та діяльності не здійснювало. Однак, відповідачем не враховано висновків акту невиїзної документальної перевірки ТОВ “Южцентр торг”(№ 1962/23-300/35988986 від 16.12.2010 року), згідно яких розбіжностей з відомостями отриманими від позивача та ТОВ “Южцентр торг”не встановлено, а результати господарських відносин між ними відображено в податковому обліку ТОВ “Южцентр торг”. Крім того, ТОВ “Южцентр торг”надало позивачу вичерпну інформацію, з посиланням на видаткові накладні, про його постачальників пшениці, серед якої ТОВ “Кораліс”відсутнє (т.1 а.с.38).

Крім того, безпідставним є посилання представника відповідача на відсутність у договорі поставки від 14.10.2008 року за № 01/08, укладеного між позивачем та ТОВ “Южцентр торг”, виписаних істотних умов – строків, ціни, кількості тощо, на що посилається відповідач як на підставу зробленого висновку про безтоварність проведених операцій.

          Закон України “Про податок на додану вартість”, чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Представником відповідача не надано доказів того, що на момент проведення перевірки та розгляду справи були прийняті будь-які судові рішення щодо обґрунтування своїх заперечень.

Посилання на акти зустрічних перевірок не є достатнім доказом щодо прийняття рішення про нікчемність операцій та їх відсутність.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені контрагенту у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В матеріалах справи відсутні докази обставин, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб’єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв’язку з несплатою ним сум податкових зобов’язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов’язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником відповідача, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб’єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про визнання винними відповідальних осіб контрагентів у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку податкового органу щодо нікчемності операцій укладених між позивачем та його контрагентами та, як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ “Южцентр торг”, що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Таким чином є протиправним та таким, що підлягає до скасування оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

                                         ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № НОМЕР_1 від 02.03.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 21.12.2015 року.

Суддя                              (підпис)                                          Мигалюк Ю.В.