ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/1372/11
10:20
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Бойко О.Я.;
секретаря судового засідання –Олійник О.В.;
за участю:
представника позивача, Малого колективного підприємства Консультаційна фірма "Консул - 97", - ОСОБА_1 (довіреність від 07.03. 2011р.);
представника відповідача , Державної податкової інспекції у м. Чернівці, - ОСОБА_2 (копія довіреності від 16.11.2009р. №39207/10-12),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом малого колективного підприємства консультаційної фірми "Консул - 97" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про поновлення терміну звернення щодо встановлення граничних строків та продовження їх на невизначений термін, дійшов висновку про те, що позовні вимоги не належать до задоволення з наступних підстав.
СУТЬ СПОРУ:
16 червня 2011 року МПП КФ «Консул-97» звернулося до адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Чернівці з вимогою зобов’язати відповідача поновити термін звернення до органів податкової служби України із заявою про встановлення граничних строків для подання податкової звітності, оскільки листом суб’єкта владних повноважень від 06.04.2011р. та від 22.04.2011р. позивачу вказано на пропущення встановленого законом граничного строку звернення до податкового органу із письмовою заявою про продовження граничних строків для подання податкової декларації та податкової звітності.
5 липня 2011 року від ДПІ у м. Чернівці надійшло письмове заперечення на позовну заяву, в якому суб’єкт владних повноважень посилається на пропущення заявником, МКП КФ "Консул-97", граничного строку звернення із зазначеною вище заявою без поважних причин. В зв’язку з цим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов. Представник позивача не погодився із зазначеними позовними вимогами та просив суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінюючи надані докази та заперечення в сукупності, на основі діючого законодавства, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач, ОСОБА_1, є одним із засновників Малого колективного підприємства консультаційної фірми «Консул – 97» .
Крім того, відповідно до довідки ДПІ у м.Чернівці та інших матеріалів справи ОСОБА_1 є керівником зазначеного підприємства з 2007 року по даний час.
З 19.02.2008р. по 27.10.2009р. позивач відбувала покарання в місцях позбавлення волі .
27.10.2009р. ОСОБА_1 звільнилася з місця позбавлення волі .
28.03.2011р. ОСОБА_1, звернулися до ДПІ у м. Чернівці з письмовими заявами про надання необхідного терміну та продовження граничних строків для юридичної особи для подачі податкової звітності в повному обсязі, оскільки своєчасно подавати податкові декларації позивач, засновник МКП КФ "Консул-97", не мав змоги в зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності та відбуванням покарання з 19.02.2008р. по 27.10.2009р.
Листами від 06.04.2011р. та від 22.04.2011р. посадові особи ДПІ у м. Чернівці відмовили позивачу продовжити граничні строки через пропущення 30-ти денного строку звернення із письмовою заявою про продовження граничних строків для юридичної особи для подання податкової декларації та податкової звітності.
Суд вважає таку відмову податкового органу обгрунтованою та такою, що грунтується на вимогах чинного законодавства України.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.
Так, відповідно до пункту 102.6 статті 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:
102.6.1. перебував за межами України;
102.6.2. перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;
102.6.3. перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;
102.6.4. мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально;
102.6.5. був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.
Наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1044, зареєстрованого в Мін’юсті України від 20.01.2011р. за № 84/18822, затверджений Порядок застосування норм пунктів 102.6 - 102.7 статті 102 Податкового кодексу України, який визначає механізм продовження граничних строків для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань відповідно до норм Податкового кодексу України (далі - Кодекс). Редакція діє з 04.02.2011р.
Відповідно до п.3 Порядку продовження граничних строків для подання податкової декларації для посадових осіб юридичної особи здійснюється у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.
Підпунктом 5.3 пункту 5 Порядку передбачено, що відсутність можливостей у платника податків подати у граничний строк податкові декларації може бути пов'язана з перебуванням у місцях позбавлення волі за вироком суду. У цьому разі документальним підтвердженням є довідка з установ Державної пенітенціарної служби України або письмова відповідь таких установ на запит органу державної податкової служби.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, довідки про звільнення Серії ОДС № 02843 від 27.10.2009р., ОСОБА_1 з 19.02.2008р. по 27.10.2009р. не мала змоги подати у граничний строк податкові декларації.
Згідно із пунктом 7, 8.1 та 8.2 Порядку, за наявності обставин, визначених у пунктах 3, 5, 6 цього Порядку щодо посадових осіб юридичної особи, платник податків може звернутися до органу державної податкової служби з письмовою заявою про продовження граничних строків.
Заява подається платником податків протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин, визначених цим Порядком, у довільній формі із стислим та чітким обґрунтуванням підстав для продовження граничних строків з посиланням на документальне підтвердження викладених фактів. У заяві надається вичерпний перелік додатків із зазначенням кількості сторінок кожного документа, їх повної назви та реквізитів (дата, номер, найменування органу, що видав документ). Заява подається платником податків тільки разом із документальним підтвердженням.
У разі необхідності продовження граничних строків для подання податкової декларації платником податків у заяві вказуються вид платежу, податковий період та суми грошового зобов'язання.
У заяві юридичної особи обов'язково вказуються повне найменування юридичної особи, код за ЄДРПОУ, місцезнаходження юридичної особи, номери телефонів (факсів, e-mail) посадових осіб (за наявності).
Заява підписується керівником юридичної особи або особою, що його заміщує, та завіряється печаткою юридичної особи. Заява повинна мати реєстраційний номер та дату складання.
Таким чином, виходячи із сукупного аналізу зазначених норм права та наявних матеріалів та доказів у справі, представник позивача ОСОБА_1, починаючи з 28.10.2009р. протягом тридцяти календарних днів зобов’язана була звернутися до органів податкової служби із заявою про продовження граничних строків для подання податкової декларації. Однак з такими заявами позивач звернувся до ДПІ у м. Чернівці лише 06.04.2011р. та 12.04.2011р., тобто з пропущенням встановлених діючим законодавством строків без поважних причин.
Крім цього, слід зазначити, що, до прийняття Податкового кодексу України та введення його в дію з 1 січня 2011 року, у 2009 році діяв Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ. Цим Законом передбачено, що граничні строки для платника податків можуть бути продовжені щодо подання податкової декларації керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду (п.п. 15.4.1 п. 15.4 ст.15 Закону).
На виконання цієї норми Закону був розроблений та діяв Порядок застосування норм пункту 15.4 статті15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який затверджений наказом ДПА України від 19.03.2001р. № 113 та зареєстрований в Мін’юсті України від 28.03.2011р. за № 284/5475. Пунктом 2 зазначеного Порядку також було встановлено тридцятиденний строк звернення платника податків із заявою у довільній формі та чітким поясненням підстав та їх обґрунтувань для продовження граничних строків з посиланням на документальне підтвердження викладених фактів.
Cуд відхиляє твердження позивача про те, що вона не могла своєчасно подати заяву про продовження граничних строків, оскільки в неї були вилучені всі документи підприємства разом з печаткою органами слідства, та обмотивовує свій висновок наступним чином.
В судовому засіданні позивач пояснила, що печатку підприємства вона отримала ще в лютому 2010 року. Проте в лютому вона також не зверталася до податкового органу з відповідною заявою. Так само позивач не надала доказів про те, що вона повідомляла податковий орган про відсутність в неї печатки підприємства.
Посилання позивача на те, що вона знаходиться в декретній відпустці з неповнолітньою донькою, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому не змогла подати вчасно заяву, на думку суду, не є підставою для поновлення пропущеного строку. Оскільки чинним на той момент Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед державними цільовими фондами» №2181, так само і чинним на сьогодні ПК України, іншими нормативними актами не передбачено перебування у декретній відпустці як підстава для поновлення строку звернення з такою заявою.
В судовому засіданні суд з’ясував у сторін, що податкова звітність не подається підприємством з 2008 року по сьогоднішній день. При цьому суд вважає безпідставним твердження позивача про те, що вона не може подавати звітність через позбавлення її вироком суду права здійснювати посадову діяльність до 19.10.2012 р., з наступних підстав.
Відповідно до статуту МКП консультаційної фірми «Консул – 97», який є в матеріалах справи, засновниками підприємства є ОСОБА_1 та ОСОБА_3
В п.6.1 глави 6 Статуту вказано, що найвищим органом управління підприємства є Збори засновників підприємства.
У п.6.3 цієї глави Статуту зазначено, що до компетенції Зборів відноситься обрання та відкликання Генерального директора та директора. Тобто, суд не вбачає ніяких перешкод для переобрання та призначення іншого директора – посадову особу, яка б була уповноважена відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.
Таким чином, суд робить висновок що ДПІ у м. Чернівці обґрунтовано та у відповідності до норм діючого податкового законодавства не задовольнив заяву представників позивача про продовження граничних строків для подання податкової декларації.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дії відповідача вчинені у відповідності до вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстав для визнання їх незаконними немає. За таких обставин суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки ДПІ у м. Чернівці не здійснював таких витрат, тому суд не здійснює їх розподіл.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, перебачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копіїї постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 18 липня 2011 року.
Суддя О.Я.Бойко