УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/3195/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/1888/К/15 суддя Мазурчак В.М.

Категорія - 19 (І) Суддя-доповідач – ОСОБА_1

УХВАЛА

Іменем України

17 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Чорнобук В.І.,

суддів: Братіщевої Л.А., Грищенко Н.М.,

при секретарі: Масловій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 30 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, про розірвання договору купівлі-продажу,-

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – ОСОБА_7,

третя особа – ОСОБА_5,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, про розірвання договору купівлі продажу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що квартира АДРЕСА_1 належала їй на праві приватної власності. 08 лютого 2012 року відповідно до договору купівлі-продажу позивач передала, а ОСОБА_3 прийняла у власність вказану квартиру. Згідно п.2.1 даного договору продаж квартири здійснено за 272 000 грн., з яких 8 000 грн. покупець сплатила готівкою представнику продавця ОСОБА_5, а остання їх отримала до підписання договору. Решту 264 000 грн. покупець сплачує продавцю до 01.05.2012 року, що підтверджується нотаріально засвідченою заявою продавця про повний розрахунок, що є невід'ємною частиною договору.

Однак ОСОБА_2 отримала від відповідача лише 8 000 грн., а решту суми у розмірі 264 000 грн. позивач не отримувала, у зв'язку з чим нотаріальну завірену заяву про повний розрахунок вона не писала.

Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2013 року, було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання зобов’язання дійсним. На підставі даних рішень ОСОБА_3 зареєструвала за собою право власності на спірну квартиру. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2013 року, заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21.11.2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2013 року було скасовано, а справу за позовом ОСОБА_3 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 24 вересня 2014 року, яка набрала законної сили, вказаний позов залишено без розгляду.

Відповідач ОСОБА_8 ставши власником квартири перепродала її відповідачу ОСОБА_4, який є власником квартири на даний час.

Враховуючи позивачу не було сплачено у повному обсязі вартість квартири за договором купівлі-продажу, тобто правочин зі сторони ОСОБА_3 не був спрямований на реальне настання тих правових наслідків, що ним обумовлені, ОСОБА_2 просила суд розірвати договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2, укладений 08 лютого 2012 року між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3, посвідчений нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №446; зобов'язати ОСОБА_3 повернути позивачу квартиру за адресою: АДРЕСА_2.; зобов'язати позивача після повернення їй квартири за адресою: АДРЕСА_2 сплатити на користь ОСОБА_3 отримані нею кошти у розмірі 8 000 грн. та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 30 липня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення її позову в повному обсязі. Зокрема, судом не враховано, що розписку ОСОБА_5 про отримання коштів у розмірі 240 000 грн. не можна вважати належним та допустимим доказом оплати вартості квартири за спірним договором. Відповідно до п.2.1 договору розрахунок між сторонами в повному обсязі має бути підтверджено нотаріально засвідчено заявою продавця про повний розрахунок, але такої заяви не має, тому не можна вважати умови договору виконаними. Крім того, на думку позивача, під час розгляду справи не можна брати до уваги рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10.02.2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та відшкодування збитків, оскільки під час розгляду вказаної справи не були належним чином з’ясовані всі обставини справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_9 – ОСОБА_7, який заперечував проти апеляційної скарги та просив її відхилити, третю особу ОСОБА_5, яка підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.02.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі її довіреності, посвідченої 21 жовтня 2011 року приватним нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_10, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, відповідно до умов якого продавець передавала у власність, а покупець прийняла у власність вказану квартиру і зобов’язалась оплатити її вартість за ціною та на умовах, встановлених даним договором. (а.с.7-8) Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстровано в реєстрі за №445. Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.06.2013 року (а.с.17), 18.06.2013 року ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору продаж квартири сторонами вчиняється за 272 000 грн., з яких 8 000 грн. покупець сплачує готівкою та які представник продавця одержала повністю до підписання цього договору, а решту грошей – 264 000 грн. покупець сплачує продавцю до 01 травня 2012 року, що підтверджується нотаріально засвідченою заявою продавця про повний розрахунок, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до розписки ОСОБА_5 від 16.03.2012 року (а.с.66), вона діючи на підставі довіреності №2625 від 21.10.2011 року від імені ОСОБА_2, отримала в рахунок квартири, що продається за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Українська, 63/10, грошові кошти у розмірі 240 000 грн., що еквівалентно 30 000 доларів США.

Сторонами не оспорюється та в силу ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню той факт, що решту грошових коштів в рахунок оплати за договором у розмірі 24 000 грн., у зв’язку з відмовою ОСОБА_5 від їх отримання, відповідач ОСОБА_3 поклала на депозитний рахунок нотаріуса для їх подальшої передачі ОСОБА_5 і остання в подальшому перевела їх на свій рахунок.

З рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10 лютого 2014 року (а.с.62-63), яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року (а.с.64-65) вбачається, що під час розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та відшкодування збитків, ОСОБА_5 підтвердила той факт, що 240 000 грн., що еквівалентно 30 000 дол. США та 8 000 грн. – отримано нею особисто від ОСОБА_3 в рахунок вартості відчуженої квартири, а 24 000 грн. – ОСОБА_5 отримано з депозиту нотаріуса; однак ОСОБА_2 гроші вона не передала, оскільки розрахувалась перед третіми особами за свої особисті борги.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.03.2015 року (а.с.18), 07.11.2014 року право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу від 07.11.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_12

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позивних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_3 було виконано свої обов’язки за договором купівлі-продажу щодо оплати в повному обсязі вартості спірної квартири, а спір щодо питання отримання грошових коштів ОСОБА_2 за продану квартиру, у дійсності існує між позивачем ОСОБА_13 як продавцем квартири та третьою особою ОСОБА_5 як її представником.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1,2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. (ч.2 ст.651 ЦК України)

Положеннями ч.3 ст.651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу від 08.02.2012 року, ОСОБА_2 посилалась на те, що ОСОБА_3 не виконала своїх зобов’язань за договором, оскільки позивач не отримала грошових коштів за продану квартиру у сумі 272 000 грн., а отримала лише – 8 000 грн. Крім того, відсутня нотаріально засвідчена заява продавця про повний розрахунок, яка є невід’ємною частиною договору і свідчила б про виконання досягнутих між сторонами домовленостей.

Разом з тим, з розписки від 26.03.2012 року (а.с.66), що складена власноруч ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності №2625 від 21.10.2011 року в інтересах позивача, вбачається, що вона отримала грошові кошти у розмірі 240 000 грн. в рахунок оплати відчужувальної квартири. Факт написання вказаної розписки підтверджувався третьою особою в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Питання про визнання вказаної розписки недійсною в суді першої інстанції позивачем ОСОБА_2 не ставилось, тому суд вірно дійшов висновку щодо доведеності факту отримання ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 240 000 грн.

Допитана в судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідок ОСОБА_14 надала пояснення про те, що вона знає третю особу ОСОБА_5, так як остання проживала разом з її сином однією сім’єю без реєстрації шлюбу. 10 травня 2012 року ОСОБА_5 попросила свідка поїхати з нею разом до нотаріуса, оскільки там їй мають передати грошові кошти у розмірі 240 000 грн. в якості оплати за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Прибувши до нотаріуса, свідок ОСОБА_14 та ОСОБА_5 не зустріли там покупця, а була лише ріелтор. Перед тим, як заходити до нотаріуса, свідок попросила ріелтора показати грошові кошти, на що остання пояснила, що всієї суми у неї немає, а є лише 5 000 доларів США, які також відмовлялась показати. Так і не передавши грошові кошти, ріелтор пішла від нотаріуса. Також на запитання представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_9 – ОСОБА_7, свідок пояснила, що повної суми продажу квартири не знає та надати пояснення щодо інших обставин вона не може.

Враховуючи, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування та надавши оцінку показанням свідка ОСОБА_14 в порядку передбаченому ст.212 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що їх не можна вважати достатніми доказами на підтвердження відсутності розрахунку в повному обсязі між сторонами за договором купівлі-продажу від 08.02.2012 року. Крім того, події свідком яких була ОСОБА_14 відбувались 10 травня 2012 року, а розписка про отримання грошових коштів у розмірі 240 000 грн. була написана третьою особою ОСОБА_5 – 26.03.2012 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що розписку ОСОБА_5 про отримання коштів у розмірі 240 000 грн. не можна вважати належним та допустимим доказом оплати вартості квартири за спірним договором, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони є безпідставними та правильність висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що сторонами не оспорюється факт отримання представником позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 8 000 грн. – під час укладення договору купівлі-продажу від 08.02.2012 року та у сумі 24 000 грн. – з депозитного рахунку нотаріуса, шляхом перерахування на власний рахунок, на думку колегії суддів, суд першої інстанції з’ясувавши дійсні обставини справи та проаналізувавши наявні у справі докази, дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_3 було в повному обсязі проведено оплату вартості квартири АДРЕСА_1, тому підстави для розірвання договору купівлі-продажу відсутні.

Посилання позивача на те, що відповідно до п.2.1 договору розрахунок між сторонами в повному обсязі має бути підтверджено нотаріально засвідчено заявою продавця про повний розрахунок, але такої заяви не має, тому не можна вважати умови договору виконаними, не приймаються колегією суддів, так як умовами спірного договору не передбачено можливості в односторонньому порядку розірвати даний договір у випадку відсутності нотаріально посвідчено заяви продавця про повний розрахунок. Крім того, факт проведення ОСОБА_3 повного розрахунку з представником позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 знайшов своє підтвердження під час судового розгляду відповідними письмовими доказами, а з пояснень представника відповідачів вбачається, що ОСОБА_5 ухилялась від надання нотаріально посвідченої заяви про розрахунок і відмовлялась від одержання решти коштів за договором купівлі-продажу у розмірі 24 000 грн., які були внесені на депозитний рахунок нотаріуса, узгоджується з приписами п.2 ч.1 ст.537 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що під час розгляду справи не можна брати до уваги рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10.02.2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та відшкодування збитків, оскільки під час розгляду вказаної справи не були належним чином з’ясовані всі обставини справи, відхиляються колегією суддів, так як зазначене рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та відшкодування збитків було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року і набрало законної сили, а силу вимог ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України,  колегія   суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 30 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: