Справа № 2 -33/09

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

17 березня 2009 року Жовківський районний суд Львівської області

в складі:  головуючого судді         Кобзар В.М.

при секретарі                     Мачіха Г.В.,

з участю адвокатів                 ОСОБА_1, ОСОБА_2,        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовква цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5 про визнання правочину таким, що відбувся та визнання права власності,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом, з врахуванням прийнятих судом уточнень, про визнання договору позики, згідно з яким ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_3 53000 грн.; визнання ОСОБА_3 за договором позики на суму 53 000 грн. такою, що зобов»язання виконала і повернула борг в сумі 87 450 грн.; визнання договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, що примикає до нього по вулиці І. Франка в с. Малехові Жовківського району, таким, що вчинений ОСОБА_6 та ОСОБА_3; визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки вартістю 12 521 грн. площею 1500 кв. м по АДРЕСА_2 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 таким, що відбувся, як договір застави, припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов»язання. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що влітку 2003 року домовилася із власником будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6 про купівлю цього будинку. 3апропонована продавцем ціна будинку складала 12000 доларів США, або 60600 гривень. В якості авансу вона сплатила продавцеві 1000 доларів США, або 5030 гривень. 20 вересня 2003 року вона вселилася у вказаний будинок. В зв»язку з браком коштів на купівлю будинку вона звернулася до ОСОБА_4 з проханням позичити їй 12 000 доларів США, що складало 60600 гривень. Він погодився позичити кошти з умовами, які б забезпечували їх повернення йому. Для гарантії такого повернення коштів була висловлена умова про відчуження в користь ОСОБА_4 належної їй земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_2 та будинку АДРЕСА_1, який вона мала намір придбати для себе, а після виконання своїх зобов»язань, повернути відповідачу позичені кошти з виплатою 3% в місяць із залишкової суми боргу, а відповідач мав у відповідь відчужити в її користь спірні будинок і земельну ділянку. Сторонами було укладено два договори купівлі-продажу (будинку і земельної ділянки), що посвідчені нотаріально. Позичені їй кошти на купівлю будинку ОСОБА_4 поклав на рахунок ОСОБА_6 в ощадному банку. Для повернення боргу через ОСОБА_7 вона передала ОСОБА_4 16000 доларів США, чим виконала своє зобов»язання з повернення боргу. Однак відповідач відмовився виконати своє зобов»язання, що полягало у відчуженні в її користь спірного майна.

В судовому засіданні  позивач, покликаючись на мотиви, викладені в заяві, свої  вимоги підтримала повністю, просить їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позову не визнав та пояснив, що нотаріально посвідчено ті правочини, які були укладені фактично, інших угод з позивачем він не укладав. Жодних зобов»язань, крім посвідчених нотаріально угод, він ні перед ким не брав, а тому вимоги позивача є безпідставними. Угоди укладав в інтересах ОСОБА_5 згідно нотаріально посвідчених доручень від неї. Просить в позові відмовити за його безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши та перевіривши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

По справі встановлено, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 5 грудня 2003 року ОСОБА_5 купила, а ОСОБА_3 продала земельну ділянку площею 1500 кв.м  в с. Малі Підліски Жовківського району Львівської області. Договір підписано ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який діяв від імені покупця на підставі посвідченого нотаріального доручення. Договір посвідчено нотаріусом. Відповідно до п. 2.2 зазначеного Договору продаж земельної ділянки вчинено за 12 521,25 грн., які покупцем сплачено продавцю до підписання договору (а.с.11,67). Згідно посвідченого нотаріально договору купівлі-продажу від 5 грудня 2003 року ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_5 купила житловий будинок АДРЕСА_1 із земельною ділянкою площею 1905 кв.м. Договір підписаний продавцем та ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_5 на підставі доручення (а.с.12,66). Про вчинення цієї угоди свідчить і письмова розписка ОСОБА_6 про одержання нею від ОСОБА_4  грошей за договором купівлі-продажу будинку (а.с.94), а також виписка з рахунку ОСОБА_6 про рух коштів (а.с.151). Тієї обставини, що кошти на рахунок продавця вніс ОСОБА_4 не заперечує і позивач.

Відповідно до ст. 224 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, за договором купівлі-продажу продавець зобов»язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов»язується прийняти майно і сплатити за нього певну суму грошей. Договір купівлі-продажу є двостороннім. Зміст договору полягає у  передачі майна від продавця до покупця. Разом із майном продавець передає покупцеві і право власності на продану річ, одержуючи за це певну грошову суму. Договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений і підлягає реєстрації (ст. 227). Нотаріальне посвідчення договору має важливе значення, оскільки з ним пов»язаний момент переходу права власності на будинок. Крім того, таке посвідчення є умовою дійсності договору. Нотаріальним посвідченням не закінчується оформлення договору купівлі-продажу. Частиною 2 ст. 227 ЦК передбачено необхідність реєстрації такого договору. Такі ж умови договору купівлі-продажу перенесено і до норм чинного тепер Цивільного кодексу України, зокрема ст. ст. 655, 657.

Куплене згідно згаданих вище договорів майно зареєстроване за ОСОБА_5 у встановленому порядку, що стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.53).

Згідно із ст. 131 Земельного кодексу України в редакції 2001 року громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод. Отже, угода купівлі-продажу земельної ділянки не суперечить вимогам закону.

Оскільки угоди купівлі-продажу спірного будинку та земельних ділянок укладені відповідно до вимог Цивільного та Земельного кодексів України, сторонами по справі було погоджено всі істотні умови зазначених угод і проведено дії, направлені на настання всіх наслідків, передбачених цими угодами, підстав для визнання такими, що відбулися, інших угод суд не знаходить.

Договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 5 грудня 2003 року відповідають вимогам закону, є письмовими доказами по справі, підтверджуються іншими письмовими доказами і не спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, які не були присутніми при укладенні договорів та визначенні їх умов.

Позивач не надала доказів про те, що між сторонами фактично укладалися угоди позики, які б відповідали вимогам ст. ст. 374, 375 ЦК України в редакції 1963 року і ст. ст. 1046, 1047 чинного Цивільного кодексу України, а також угоди про заставу. Правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку відсутні.

За таких обставин суд прийшов до переконання про безпідставність вимог позивача.

    Керуючись ст. ст. 15, 30, 62, 202-1, 203 ЦПК України,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору позики, згідно якого ОСОБА_4, позичив у ОСОБА_3 гроші в сумі 53 000 грн. (п»ятдесят три тисячі гри.) -  відмовити.

У визнанні ОСОБА_3 за договором позики на суму 53 000 грн. (п»ятдесят три тисячі грн.) такою що забов»язання виконала - борг повернула в сумі 87 450 грн, (вісімдесят сім тисяч чотириста п»ятдесят грн.) - відмовити.

У визнанні договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 таким, що вчинений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 - відмовити.

У визнанні договору купівлі-продажу земельної ділянки вартістю 12 521 грн. площею 1500 кв.м по АДРЕСА_2 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 таким, що відбувся як договір застави, та припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов»язання - відмовити.

У визнанні за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 1500 кв. м по АДРЕСА_2 та на будинок АДРЕСА_1 із земельною ділянкою, що примикає до нього по вул. І. Франка в с. Малехові, Жовківського району - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

 Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк після цього, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Рішення виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

        Суддя: підпис

        Копія вірна.

            Суддя:                             В.М. Кобзар