Справа № 22-3785/08 Головуючий у 1 інстанції Кузнецов В.О.
Категорія 41 Доповідач Дем*яносов М. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі :
головуючого судді: Рибалко Л.І.
суддів : Новікової Г.В.,
Дем*яносова М. В.
при секретарі : Білявській І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 20 березня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Будьоннівської районої в м. Донецку ради, виконавчого комітету Будьоннівської в м. Донецьку ради про визнання його членом сім*ї наймача жилого приміщення, зустрічного позову колективного підприємства Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька до ОСОБА_1, ОСОБА_3 діючої в інтересах неповнолітньої особиОСОБА_4 про вислелення без надання другого жилого приміщення, зустрічного позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Будьоннівської в м. Донецьку ради, Донецького міського управління Головного управління МВС України в Донецької області, про визнання його право користування жилим приміщенням.
Заслухавши доповідача, пояснення стрін, перевіривши матеріали справи по доводах апеляційної скарги, -
ВСТАНОВИВ:
12 червня 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Будьоннівської районої в м. Донецку ради, виконавчого комітету Будьоннівської в м. Донецьку ради про визнання його членом сім»ї наймача, мотивуючи тим, що він вселився в спірну квартиру як член родини наймача ОСОБА_2 яка була його опікуном, та набув право користування жилим приміщенням тому просить суд зобов»язати КП Заперевальна укласти з ним договір найму житлового приміщення.
При розгляді цивільної справиОСОБА_1звернувся в суд з позовом до Будьоннівської в м. Донецьку ради, виконавчого комітету Будьоннівської в м. Донецьку ради, про визнання його права користування жилим приміщенням,
мотивуючи свої вимоги тим, що вселився в спірну квартиру як член родини наймача ОСОБА_2, тривалий строк мешкали разом, тому вважає, що він набув право користування жилим приміщенням.
Не погодившись з позовними вимогами колективне підприємство Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька звернулися в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та її неповнолітньої дочки ОСОБА_4 про їх виселення з спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.
За ініціативою суду до участі в розгляді справи на підставі ст. 33 ЦПК України був притягнутий у якості відповідача виконавчий комітет Будьоннівської в м. Донецьку ради, ОСОБА_3 діючу в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_4, Донецьке міське управління Головного управління МВС України в Донецької області.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_5 уточнили та підтримали заявлені позовні вимоги, пославшись на ті ж обставини викладені ними в позовній заяві додатково пояснивши, що за рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 5 червня 1997 року його батьки були позбавлені батьківських прав, та його бабуся ОСОБА_2 була призначена опікуном, та він з її згоди вселився в квартиру АДРЕСА_1. До дня її передчасної смерті З квітня 2007 року вони з ОСОБА_2 проживали однієї родиною, мали загальний бюджет. Вони оплачували комунальні послуги на квартиру, разом з опікуном проводили ремонтні роботи в квартирі, у якій на даний час знаходяться його речі та меблі. Спірна квартира була для нього постійним місцем мешкання, хоч за ним була закріплена квартира АДРЕСА_2, в котрій він ніколи не мешкав. Він користувався разом з наймачем усією квартирою, ОСОБА_2 не заперечувала проти його права на житло, тому він на підставі ст. ст. 64, 65 ЖК України просив визнати його членом сім»ї наймача зазначеної квартири. В задоволенні зустрічного позовуОСОБА_1 просив суд відмовити.
Не погодившись з позовними вимогамиОСОБА_1уточнив та підтримав заявлені позовні вимоги, пославшись на ті ж обставини викладені ним в позовній заяві додатково пояснивши, що він з 1994 року відбував покарання та після його звільнення повернувся до місця його останнього мешкання в квартируАДРЕСА_1, та вселився зі згоди наймача ОСОБА_2 в житлове приміщення, де він мешкає до наступного часу зі своєю дружиною ОСОБА_3 . З ОСОБА_2 вони проживали однієї родиною, мали загальний бюджет до дня її смерті. Вони оплачували комунальні послуги на квартиру, разом проводили ремонтні роботи в квартирі, у якій на даний час знаходяться його речі та меблі. Спірна квартира була для нього постійним місцем мешкання, хоч ОСОБА_2 його зареєструвала тільки на шість місяців. Він користувався разом з наймачем усією квартирою, ОСОБА_2 не заперечувала його право на житло, тому він на підставі ст. ст. 64, 65 ЖК України просить визнати його право користування жилим приміщенням. В задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 та колективного підприємства Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька про їх виселення просив суд відмовити.
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 20 березня 2008 року позовні вимоги колективного підприємства Керуючої компанії Будьоннівського району м. Донецька до ОСОБА_1, ОСОБА_3, та неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 про виселення без надання другого жилого приміщення- задоволено.
Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3, та її неповнолітню дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартириАДРЕСА_1 без надання другого жилого приміщення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до виконавчого комітету Будьоннівської в м. Донецьку ради, Будьоннівської районої в м. Донецку ради про визнання його членом сім»ї наймача ОСОБА_6 мешкавшей в квартиріАДРЕСА_1 - відмовлено.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Будьоннівської в м. Донецьку ради про визнання його право на користування жилим приміщенням квартироюАДРЕСА_1 - відмовлено .
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь колективного підприємства Управляюча компанія Будьоннівського району м. Донецька сплачене держмито у сумі 8, 5 грн., та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи у сумі 7, 5 грн., а всього стягнуто 16 грн..
У апеляційній скарзіОСОБА_1просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог про виселення його та членів його сім*ї із спірного житла, а також в частині відмови в задовволення позовних вимог про визнання право користування жилим приміщеннямс скасувти і постановити нове рішення яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та пррроцесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції були встанолени наступні фактичні обставини.
Згідно з рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від З липня 1997 року за ОСОБА_2 було визнано право користування квартирою АДРЕСА_1.
КвартираАДРЕСА_1 має житлову площу 44, 3 кв.м. За даними КП "Ремонтник" наймачем даної квартири значиться ОСОБА_2, яка померлаІНФОРМАЦІЯ_2що підтверджено свідоцтвом про її смерть. У вказаній квартирі тимчасово зареєстрованийОСОБА_1на період з 22 лютого 2006 року до 15 серпня 2006 року., що підтверджено випискою з особливого рахунку.
У відповідності зі ст. 64 ЖК України члени сім"ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
До членів сім"ї наймача належать дружина наймача, їхні діти і батьки. Членами сім"ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Особи, що вселилися в житлове приміщення у встановленому порядку, на підставі ст. 65 ЖК України, набувають рівного з іншими членами його сім"ї права користування жилим приміщенням, якщо іншого не було визначено при вселенні.
Обгрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_2 пояснив, що він вселився в спірну квартиру до свого піклувальника ОСОБА_2 як член її сім"ї, вони тривалий час проживали спільно, були зв'язані спільним побутом і взаємними обов'язками.
Згідно із рішенням Калининського районного суду м. Донецька від 5 червня 1997 року ОСОБА_7та ОСОБА_8 були позбавлені батьківських прав у відношені свого сина ОСОБА_2
Рішенням виконавчого коміитету Будьоннівської в м. Донецьку ради від 11 березня 1998 року №136 ОСОБА_2 за її клопотанням була призначена піклувальником ОСОБА_2, та виконком звернувся до виконкому міської ради м. Угледара про закріплення жилого приміщення по АДРЕСА_2 за неповнолітнім ОСОБА_2
Відповідно до вимог ст. 247 СК України, дитина, над якою встановлено опіку або піклування має право, на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування.
Приписами вищевказанної статті Сімейного Кодексу України
встановлено, що проживання однією сімєю не засвідчує того, що підопічний став членом сім»ї опікуна або піклувальника, якщо опікун проживає у квартирі державного житлового фонду, поселення подопічного не створює для нього самостійного права на житло. Тому у разі звільнення особи від обов»язків опікуна колишній підопічний втрачає право на проживання у приміщенні.
Рішенням Будьоннівської в м. Донецьку ради від 9 лютого 2005 року №55 ОСОБА_2 була звільнена від виконання опікунських обов»язків у відношенні внука ОСОБА_2
За рішенням Вугледарської міської ради виконавчого комітету від 22 лютого 2006 року за №103 було закріплена за неповнолітнім ОСОБА_2 житлова площа за адресою : АДРЕСА_2
Згідно до вимог ст. 63 ЖК України, предметом договору найму жилого примішення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Відповідно до вимог ст. 71 ЖК України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім»ї понад шість місяців у випадках: п.3 поміщення дитини (дітей), на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника- протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (її частині) залишилися проживати інші члени сім»ї.
Суд першої інстанції встановивш, що під час перебування неповнолітнього ОСОБА_2 на вихованні в бабусі ОСОБА_2 за місцем її проживання за позивачем відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 71 ЖК України зберігається житлове приміщення за адресою : АДРЕСА_2 прийшов до обгрунтованого висновку, що ОСОБА_2 вселився до ОСОБА_2 в спірну квартиру ні як член сім»ї наймача в передбаченому законом порядку, а як неповнолітня особа над якою була встанровлена опіка та піклування прийшов до вірного висновку , що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Обґрунтовуючи свої вимогиОСОБА_1пояснив, що він вселився в спірну квартиру зі згодою ОСОБА_2 як член її сім"ї„ вони тривалий час проживали спільно, були зв'язані спільним побутом і взаємними обов'язками, в наступний час він мешкає в ній зі своєю родиною ОСОБА_3 та її малолітньої дочкою.
Як роз'яснено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. № 2 (з відповідними змінами і доповненнями ) «Про деякі питання, що виникають у практиці застосування судами Житлового кодексу України», розглядаючи суперечки про право користування житловим приміщенням осіб, що вселилися до наймача, суд повинний встановити чи був дотриманий встановлений порядок при їхньому вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів родини наймача, чи прописані вони в даному житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їхнього проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість їхнього проживання, чи обумовлювалися угодою між цими особами, наймачем і членами родини, що проживають з ним, визначений порядок користування житловим приміщенням.
Відповідно до вимог ст. 91 ЖК України, наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім»ї, які проживають разом з ним, і за згодою
наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення у випадках і в порядку, встановлених цим законом.
Наймач може здавати в піднайом частину жилого приміщення, а в разі тимчасового виїзду - все приміщення. Жиле приміщення здається в піднайом без зазначення строку або на визначений строк, у тому числі на період збереження цього приміщення за тимчасово відсутнім наймачем.
Як вбачається з матеріалів справи міжОСОБА_1та ОСОБА_2 був укладений договір піднайму жилого приміщення на період з 15 лютого 2006 року по 15 серпня 2006 року.
На підставі даної угодиОСОБА_1був тимчасово зареєстрован в квартирі АДРЕСА_1з 22 лютого 2006 року до 15 серпня 2006 року.
Згідно до вимог ст. 97 ЖК України, після закінчення строку договору піднайму піднаймач не вправі вимагати відновлення договору і на вимогу наймача забов»язаний звільнити займане приміщення.
Встановивши, щоОСОБА_1вселився до ОСОБА_2 в спірну квартиру, тимчасово, ні як член сім»ї наймача, оскільки відсутня її письмова згода на вселення та подальше постійне мешкання, а члени його родини - жінка та дочка зареєстровані вАДРЕСА_3, а спірна квартира не є постійним місцем для їх проживання , суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, , щоОСОБА_1та члени його родини вселилися та проживають в квартирі АДРЕСА_1 в порушення вимог діючого законодавства у зв*язку з чим не набули право користування спірним жилим приміщенням і відповідно до вимог ст. 97 ЖК України підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз*ясненням Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.1 постанови " Про судове рішення" №11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права , що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності- на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 20 березня 2008 року є обгрунтованим, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні
обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в ході судового засідання.
Доводи апеляційної скарги не спостовують правильності висновків
суду.
Керуючись ч.1 п.1 ст. 307, 308, 313, ч.1 п.1 ст. 314, 315 ЦПК України , апеляційний суд , -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 20 березня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.