ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2015 р. м. Київ К/800/35234/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановила:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, в якому просила визнати протиправним і скасувати рішення відповідача №6294/02 від 01.04.2015 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_3, з часу звернення з заявою про призначення такої пенсії відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про статус суддів».

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника не в повному обсязі з 08.08.2014 та зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії позивачу у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, на підставі довідки Державної судової адміністрації України Управління державної судової адміністрації Миколаївської області №7/1 - 435/13 від 11.04.2013; постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва у справі №2-а/489/451/13 від 23.11.2013, рішення Одеського апеляційного адміністративного суду у справі №2-а/489/451/2013 року; ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.07.2014 року К/800/40793/14 - починаючи з 07.10.2014, з урахуванням виплачених сум, але не більше десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року скасовано постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2015 року та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що чоловік позивачки - ОСОБА_3, який, працював на посаді судді, помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно повідомлення УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва та відповідно до архівної пенсійної справи, ОСОБА_3 отримував щомісячне довічне грошове утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі.

08 серпня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Відповідачем було призначено пенсію ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, що складала 4026,19 грн.

При цьому, відповідачем було обрано посадовий оклад померлого у розмірі 5751,70 грн. станом на 01.03.2007, відповідно до довідок №7/1-960/14 від 30.07.2014; №431 від 07.08.2014; №7/1-961/14 від 30.07.2014; з грошового забезпечення судді у відставці на час призначення пенсії.

З 01 серпня 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва перевело позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір якої становив 1633,31 грн.

Листом від 01.04.2015 відповідач повідомив ОСОБА_2, що оскільки її чоловік отримував щомісячне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому в неї відсутнє право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу».

Предметом даного спору є оскарження рішення Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Миколаєва про переведення позивача з пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 70% заробітної плати померлого годувальника.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що на спірні правовідносини не поширюється дія статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки такі правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії позивача відповідачем не було допущено порушень вимог чинного законодавства.

Тобто, вирішуючи цей спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач оскаржує в судовому порядку дії вчинені відповідачем щодо здійснення перерахунку її пенсії.

Згідно статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності,у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Така сама позиція регламентована статтею 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності: б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду №22-1від 25.11.2005 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до пункту 1.8. вказаного Порядку особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу.

Тобто, існує обов'язкова, передбачена Законом, процедура переведення одного виду пенсії на інший, зокрема подання заяви встановленого зразка до відповідного пенсійного органу за місцем обліку пенсіонера, з поданням усіх необхідних документів.

Водночас судами не було встановлено факту подання ОСОБА_2 такої заяви для переведення і призначення відповідачем спірної пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки пенсія ОСОБА_2 вже була призначена і виплачувалась на підставі її заяви у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу».

Колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам суди попередніх інстанцій належної правової оцінки не надали, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді А.Ф.Загородній

М.М.Заїка