Ухвала

іменем україни

23 грудня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Нагорняка В.А., Черненко В.А.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач посилався на те, що 19 липня 2004 року між сторонами було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 3 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач вказував, що ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 31 січня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 16 144 грн 75 коп.

На підставі вищевказаного позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідачки вищевказану заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від

05 травня 2015 року відмовлено ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2015 року рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 12 серпня 2004 року б/н у розмірі 16 144 грн 75 коп., з яких: 6 782 грн 03 коп. - заборгованість за кредитом, 6 933 грн 61 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1 184 грн 12 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина) та 744 грн 99 коп. - штраф (відсоткова ставка).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12 серпня 2004 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», укладено договір б/н про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної карти Visa Classic № НОМЕР_1.

Згідно з умовами цього договору позичальник отримала кредит у розмірі 3 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Термін дії кредитної картки - липень 2006 року.

Пунктом 2 розділу І Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Відповідно до п. п. 3.1.1, 5.4 розділу II Умов та правил надання банківських послуг строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаним на картці (поле MONTH).

Відповідно до п. 6.2.2 Правил користування платіжною картою сторони погодили обов'язковий термін - дату погашення частини кредитного ліміту і сплати нарахованих процентів, погашення в розмірі 7 % від поточної сумарної заборгованості по кредитному ліміту повинно проводитися до закінчення місяця, наступного за звітним.

Надалі договір було пролонговано, кредитні ліміти збільшувалися, остання платіжна картка № НОМЕР_2 за кредитним договором б/н від 12 серпня 2004 року видана у травні 2011 року з терміном дії до травня 2015 року.

Також встановлено, що ОСОБА_3 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання, останнє погашення (списання) боргу відбулося 28 листопада 2014 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 січня 2015 року становить 16 144 грн 75 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано, а судом не здобуто доказів укладення між сторонами 19 липня 2004 року кредитного договору, а тому позовні вимоги є безпідставними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоли, суд апеляційної інстанції виходив з того, що фактично датою укладення кредитного договору є 12 серпня 2004 року, а інша дата зазначена помилково.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Кредитна лінія (credit line) - кредитна угода, відповідно до якої протягом передбаченого договором терміну банк виділяє позичальнику кредит у межах узгодженої суми (ліміту кредитування) на умовах, що відрізняються від умов одноразового надання кредиту.

Отже, спірний кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року № 6-63цс12 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Як вбачається з матеріалів справи, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг була підписана відповідачкою 12 серпня 2004 року б/н.

Разом із тим, звертаючись до суду з позовом позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2004 року б/н та надав розрахунок заборгованості за договором від 19 липня 2004 року б/н.

У силу вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

На порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема не роз'яснив позивачу право уточнити позов, а саме - дату кредитного договору, заборгованість за яким банк просив стягнути.

У зв'язку з наведеним, не може залишатись в силі рішення суду першої інстанції, про що просить ОСОБА_3, оскільки відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не встановив факту недійсності або не укладення кредитного договору, факту неотримання відповідачкою грошових коштів чи інших об'єктивних підстав для відмови у стягненні з неї кредитної заборгованості, цим самим відмовивши позивачу у судовому захисті.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що позивач не звертався до суду з заявою про уточнення позовних вимог та, стягуючи з відповідачки на користь банку заборгованість за кредитним договором від 12 серпня 2004 року б/н, фактично вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2004 року б/н.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.А. Нагорняк

С.Ф. Хопта

В.А. Черненко

С.П. Штелик