У Х В А Л А
іменем україни
23 грудня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,
Колодійчука В.М., Умнової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: приватний нотаріус Чугуївського міського нотаріального округу Алексик Тетяна Вікторівна, орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Чугуївської міської ради, ОСОБА_7, про визнання договору кредиту та договору іпотеки недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Харківської області від 06 серпня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 21 грудня 2007 року ОСОБА_3 уклала із публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк», банк) кредитний договір, відповідно до умов якого отримала кредитні кошти у розмірі 35 тис. доларів США. На забезпечення виконання умов кредитного договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що банк не роз'яснив їм валютні ризики, а також на те, що у зазначеній квартирі проживає неповнолітній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, проте орган опіки і піклування не надав попередньої згоди на укладення договору іпотеки, позивачі, з урахуванням уточнень позовних вимог, просили суд: визнати договори кредиту та іпотеки недійсними; зняти заборону відчуження житла та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідні записи; зобов'язати ОСОБА_3 повернути відповідачеві 176 750 грн., що еквівалентно 35 тис. доларів США; зобов'язати відповідача повернути оригінали правовстановлюючих документів на квартиру та виконати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02 березня 2011 року щодо перерахунку заборгованості за кредитним договором; визнати протиправними дії відповідача щодо передання даних про ОСОБА_3 третім особам без її згоди, в тому числі ТОВ «Кредит експрес Юкрейн Ел.Ел.Сі» за договором від 31 липня 2013 року.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 08 червня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано договір іпотеки, укладений 21 грудня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, недійсним. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 06 серпня 2015 року рішення місцевого суду змінено. У задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки, укладеного 21 грудня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, недійсним відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_7 судових витрат у розмірі 107 грн. 30 коп. з кожного скасовано. Виключено абзац четвертий із резолютивної частині рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 просять скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Судові рішення в частині вирішення позову про визнання договору кредиту недійсним; зняття заборони відчуження житла та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідних записів; зобов'язання ОСОБА_3 повернути відповідачеві 176 750 грн., що еквівалентно 35 тис. доларів США; зобов'язання відповідача повернути оригінали правовстановлюючих документів на квартиру та виконати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02 березня 2011 року щодо перерахунку заборгованості за кредитним договором; визнання протиправними дій відповідача щодо передання даних про ОСОБА_3 третім особам без її згоди, в тому числі ТОВ «Кредит експрес Юкрейн Ел.Ел.Сі» за договором від 31 липня 2013 року, не оскаржені, тому в касаційному порядку не переглядаються (ст. 335 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира передана в іпотеку без попередньої письмової згоди органів опіки і піклування, що є порушенням норм матеріального законодавства та підставою для визнання договору іпотеки недійсним.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання договору іпотеки недійсним, апеляційний суд виходив із недоведеності проживання та реєстрації у спірній квартирі неповнолітньої дитини на час укладення спірного договору іпотеки, а, відтак, і порушення її прав укладенням цього договору.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами встановлено, що 21 грудня 2007 року ОСОБА_3 уклала із ПАТ «Укрсоцбанк» кредитний договір, відповідно до умов якого отримала кредитні кошти у розмірі 35 тис. доларів США.
На забезпечення виконання умов кредитного договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.
Пред'являючи позов, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 посилалися на те, що орган опіки і піклування не надав попередньої згоди на укладення договору іпотеки, хоча у спірній квартирі на момент його укладення проживав неповнолітній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Частиною 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, за змістом зазначених норм матеріального права за умови встановлення місця проживання батьків (усиновлювачів) або одного з них, місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, презюмується за місцем проживання батьків (усиновлювачів), а відсутність або наявність факту реєстрації за цим місцем проживання сама по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтерес дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Отже, відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відсутність реєстрації дитини не є підставою для відмови в позові.
Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-396цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.
Наведеного апеляційний суд не врахував та дійшов до передчасного висновку про відсутність доказів наявності у неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, права користування спірною квартирою з огляду лише на відсутність реєстрації його у цій квартирі, оскільки у порушення ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України не перевірив чи проживав фактично на час укладення договору іпотеки у спірній квартирі неповнолітній ОСОБА_8 з урахуванням того, що його мати, ОСОБА_3 була у ній зареєстрована, не врахував того, що довідка комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва була видана 22 листопада 2007 року для пред'явлення до ПАТ «Індекс Банк», а не до ПАТ «Укрсоцбанк» (т. 1 а.с. 157).
Отже, суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів та передчасно відмовив у задоволенні позову.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 06 серпня 2015 року у частині вирішення позову за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
О.В. Кафідова
В.М. Колодійчук
О.В. Умнова