АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7782/15 Справа № 201/1829/15 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Калиновського А.Б., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») про стягнення грошових коштів, –

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення банківського вкладу, посилаючись на те, що 16 січня 2014 року він уклав з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» договір банківського вкладу № 307231/465/370-14, відповідно до якого ним було внесено на рахунок 800 Євро терміном на 370 днів. Посилаючись на те, що відповідач, після закінчення строку вкладу грошові кошти повністю так і не повернув, ОСОБА_2, просив суд стягнути на його користь з ПАТ КБ “Приватбанк” грошові кошти в розмірі 500 Євро (а.с. 1-2).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 500 Євро відповідно до договору банківського вкладу № 307231/465/370-14 від 16 січня 2014 року. Вирішено питання судових витрат (а.с. 27-28).

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, неповне з’ясування судом обставин у справі, у зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 58).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено Договір банківського вкладу № 307231/465/370-14, згідно якого позивач розмістив вклад в іноземній валюті в розмірі 800 Євро строком на 370 днів до 21 січня 2015 року включно з процентною ставкою за вкладом від 9,1% річних (а.с. 5-9).

Того ж дня ОСОБА_2 було внесено на депозитний рахунок суму в розмірі 800 Євро, що підтверджується копією відповідної квитанції від 16 січня 2014 року (а.с. 10).

Після закінчення строку дії договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виплатило позивачу 300 Євро (а.с. 10-11)

18 березня 2015 року позивач звернувся із письмовою заявою про повернення залишку вкладу в розмірі 500 Євро (а.с. 12).

Проте, дії щодо повернення коштів за договором банківського вкладу згідно із заявою позивача відповідач не вчинив, кошти за договором не повернув.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Положеннями ч. 2 ст. 1060 ЦК України передбачено, що За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що на час звернення позивача з вимогою про повернення коштів діяла Постанова Правління НБУ № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки вказана постанова діяла по 04 березня 2015 року.

Також, судова колегія не може погодитись із доводами апелянта про те, що позивачем не доведено наявність коштів у відповідача, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, крім того, банк, зі свого боку, не надав суду докази повернення коштів та нарахованих процентів у повному обсязі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» – відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: