Справа № 569/13978/15-ц

У Х В А Л А

про залишення без розгляду частини позовних вимог.

18 листопада 2015 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

судді Наумов С.В.

при секретарі Слакві – Марчук Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

в ході розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_3 завернулась до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у липні 1998 р. між та відповідачем було укладено шлюб у народилася народилась дитина – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на даний час проживає з ОСОБА_3 в м. Києві..

За період шлюбу подружжям було набуто рухоме та нерухоме майно, а саме: легковий автомобіль Toyota Avensis 1.8, державний номер НОМЕР_1, а також 95/100 будівлі офісного центру по вул. Гетьмана Мазепи, 4А/6А, що в м. Рівне загальною площею 2087 квадратних метрів.

Під час розгляду справи позивачкою було подано заяву про зменшення позовних вимог в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо поділу 95/100 частки будівлі офісного центру по вул. Гетьмана Мазепи, 4А/6А, що в м. Рівне загальною площею 2087 квадратних метрів.

Судом встановлено, що 04.07.1998 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб на підтвердження чого відділом РАЦС Новобуського району Миколаївської області того ж дня здійснено актовий запис № 48.

18.06.2008 року між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним банком «Імексбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Імексбанк) було укладено іпотечний договір №072/08/1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 4240, відповідно до якого було передано в іпотеку частку 95/100 незавершеного будівництва офісного центру по вул. Гетьмана Мазепи, 4-А, вул. Гетьмана Мазепи 6-А, в м. Рівне та земельну ділянку площею 0,0930 га. з кадастровим номером 5610100000:01:026:0122, що розташована в м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, 4-А/ 6-А, з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування офісного центру.

17.03.2014 року Рівненським міським судом було винесено рішення за позов ОСОБА_3 до ПАТ «Імексбанк», ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору іпотеки.

Так, відповідно до вищевказаного рішення суд визнав недійсним іпотечний договір №072/08/1 від 18.06.2008 року посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №4240.

Крім того, було визнано недійсним додатки до іпотечного договору №072/08/1 від 18.06.2008 року, №1 від 25.11.2008 року, №2 від 26.08.2008 року, №3 від 17.09.2008 року, №4 від 08.10.2008 року.

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08.10.2014 року вищевказане рішення було залишено в силі. Зазначеними судовими рішеннями було зокрема встановлено, що ОСОБА_3 не давала ніякої згоди, як того вимагають норми чинного законодавства на укладення ОСОБА_4 іпотечного договору №072/08/1 від 18.06.2008 року, що до майна, яке є їх спільною сумісною власності.

Частиною 3 статті 61 ЦПК України визначено, що не підлягають доказуванню при розгляді інших справ обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі за умови, що дані рішення набрали законної сили та в них беруть/брали участь ті самі особи або особа, щодо яких встановлено ці обставини.

В ході судового розгляду справи представником відповідача було надано суду копії документів та відповідні пояснення, які стосуються відчуження ОСОБА_4 лише 24/100 частки – будівлі офісного центру в м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, 4А/6А інших документів, які стосувалися б відчужень часток у зазначеному офісному центрі сторонами надано не було, будь-яких заяв чи клопотань про їх витребування до суду не надходило.

Так з оглянутих в судовому засіданні вищезазначених документів вбачається, що 27.11.2008 року ОСОБА_3 надавалась згода за № 9277 на підписання ОСОБА_4 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мєчта» змін та доповнень до попереднього договору від 26.03.2008 року, а також всіх інших документів, що стосуються цього договору.

Водночас, 21.01.2009 року ОСОБА_3 надала ОСОБА_4 свою згоду за № 256 на вчинення правочинів щодо розпорядження будь-яким майном рухомим і нерухомим (у тому числі корпоративними правами), яке набуте або буде набуто ними в період шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: продавати та купувати за ціну та на умовах за розсудом ОСОБА_4, обмінювати, вносити до статутного (складеного) капіталу підприємств, здавати в оренду чи найм, брати в борг або надавати в борг, надавати під заставу іпотеку) по його зобов’язаннях та тощо, укладати та розривати всі дозволені законом договору цивільно-правового характеру.

Так, 22.01.2009 року ОСОБА_4 вступив до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комплекс-Люкс», шляхом внесення до Статутного капіталу 24/100 частки у будівлі офісного центру, за буде розташовуватись за адресою м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, 4А/6А загальною вартістю 1734820 грн.

23.01.2009 року ОСОБА_4 вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комплекс-Люкс» шляхом продажу Товариству з обмеженою відповідальністю «Мєчта» 97,06% частки статутного капіталу за 1734820 грн.

23.01.2009 року попередній договір між ОСОБА_4 та ТОВ «Мєчта» від 26.03.2009 року було розірвано за взаємною згодою сторін, кошти, що були сплачені ОСОБА_4 як аванс на суму 1250000 грн. були повернуті ТОВ «Мєчта».

Представник позивача заперечив щодо тверджень представника відповідача та пояснив, що дійсно 25.03.2008 року позивач надавала свою згоду за № 990 на укладання між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мєчта» попереднього договору на укладання в майбутньому Основного договору купівлі-продажу частини приміщення будівлі офісного центру, що буде розташовуватись за адресою м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, 4А/6А, загальною площею 502,65 квадратних метрів.

Про факт, розірвання 23.01.2009 року попереднього договору ОСОБА_3 нічого відомо не було, тим більш про внесення 24/100 частки у будівлі офісного центру, за адресою м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, 4А/6А загальною вартістю 1734820 грн. до статутного капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комплекс-Люкс», оскільки вона згоду на такий правочин вона не надавала.

Згода, що надавалась ОСОБА_3 відповідно до заяви від 21.01.2009 року за №256 стосувалась виключно укладання ОСОБА_4 Основного договору купівлі-продажу на виконання попереднього договору від 26.03.2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Мєчта».

Проте, вищевказану заяву ОСОБА_4 використав у своїх власних інтересах, внісши 24/100 частки у будівлі офісного центру, за адресою м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, 4А/6А загальною вартістю 1734820 грн. до статутного капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комплекс-Люкс», і в подальшому відчужив таку частку у статутному капіталі розміром 97,06% на користь ТОВ «Мєчта», кошти одержані від такої реалізації були використані ОСОБА_4 виключно у власних інтересах, а у тому він не став до відома свою дружину ОСОБА_3

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 19.09.2012 року по справі № 1-8/2012, щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, статутний капітал та майно приватного підприємства є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України, недійсність правочину не створює наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна сторона із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що реалізація ОСОБА_4 частин будівлі офісного центру по вул. Гетьмана Мазепи, 4?А/6-А, в м. Рівне, на виконання договору іпотеки, що визнаний судом недійсним, порушило права ОСОБА_3, оскільки таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, та вибуло з власності останньої поза її волею.

Крім того, ОСОБА_3 не надавала свою згоду на внесення ОСОБА_4 спільного сумісного майна у вигляді частки 24/100 будівлі офісного центру, за адресою м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, 4А/6А загальною вартістю 1734820 грн. до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комплекс-Люкс», з подальшим продажем такої частки у статутному капіталі Товариству з обмеженою відповідальністю «Мєчта».

В ході судового розгляду представником позивача було висловлена думка, що такі правочини відповідно ст.215, 216 ЦК України повинні бути визнані судом недійсними, а тому у ОСОБА_3 є підстави для подання окремої позовної заяви про визнання недійсними зазначених правочинів.

Проте, суд зазначає наступне, що відповідно до положень ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Верховний Суд України у своїй Постанові від 31 жовтня 2012 року у справі №6-53 цс 12 зазначив, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Дотримуючись такої самої правової позиції, Верховний Суд України у Постанові від 26 червня 2013 року у справі №6-58 цс 13 вказав на те, що права третіх осіб на повернення майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до набувача майна з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в набувача.

Аналогічне правове бачення наведене також у Постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2012 року у справі № 6-107 цс 12.

Тому суд розглянувши у судовому засіданні вищезазначену заяву позивача про зменшення позовних вимог, що така заява підлягає задоволенню, а позовні вимоги щодо поділу 95/100 частки будівлі офісного центру по вул. Гетьмана Мазепи, 4А/6А підлягають залишенню без розгляду відповідно до п. 5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

Керуючись п. 5 ч.1 ст. 207 ЦПК України, -

У х в а л и в:

Позовну вимогу ОСОБА_3 щодо визнання права власності на ? у частці 95/100 будівлі офісного центру по вул. Гетьмана Мазепи, 4А/6А, що в м. Рівне загальною площею 2087 квадратних метрів, залишити без розгляду.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом п’яти днів з дня її проголошення.  У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи , яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання ухвали.

Суддя Рівненського міського суду С.В. Наумов