№ 2 – 227\08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2008 року с.м.т. Шевченкове
Шевченківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Островської Н.І.,
при секретарі Муховатій Ю.С., Гутарєвій В.С.,
за участю представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна до ОСОБА_3 про відшкодування незавершеного виробництва господарства,-
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування незавершеного виробництва господарства в сумі 755, 82 грн..
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 03.04.2003 року між СТОВ ім.. Ватутіна та відповідачем по справі, на підставі земельного сертифікату, був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 5 років з моменту його реєстрації. Після одержання державних актів на право приватної власності на землю, відповідачу було запропоновано переукласти договір оренди, в зв»язку з чим 18.02.2003 року підписано акт прийому-передачі земельної ділянки. Проте, 12 вересня 2007 року на адресу позивача, ОСОБА_3 надано заяву про небажання продовжувати термін дії договору оренди, який спливає 15 квітня 2008 року, чи переукладати його. Оскільки, станом на 12.09.2007 року, орендована земельна ділянка відповідача була оброблена і підготовлена до посіву озимої пшениці, в зв»язку з подачею зазначеної заяви, сівба озимих так і не розпочалась. Понесені позивачем затрати обліковані на балансі як незавершене виробництво господарства, яке відповідач не погоджується відшкодовувати.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд в примусовому порядку стягнути з відповідача-орендодавця на його користь в рахунок відшкодування незавершеного виробництва 755, 82 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги й наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що єдиною правовою підставою користування позивачем зазначеної земельної ділянки є договір оренди земельної ділянки від 15.04.2003 року, укладеного строком на 5 років. Згідно п.п. 8.1., 12.2. договору, позивач зобов»язаний повернути земельну ділянку відповідачу безпосередньо після закінчення терміну дії договору, тобто до 15 квітня 2008 року. Поновлення договору, згідно його умов, відбувається за згодою сторін з обов»язковим дотриманням письмової форми, якщо інше не передбачено законодавством. Натомість, надіслана 12.09.2007 року ОСОБА_3 на адресу відповідача заява свідчить про припинення дії договору за його закінченням та не бажанням продовжувати строки дії даного договору. Оскільки, затрати, понесені відповідачем щодо зміни стану земельної ділянки, не передбачені умовами укладеного договору оренди та поліпшення земельної ділянки відбулося за відсутності згоди відповідача, не підлягають відшкодуванню.
Суд, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 792 ЦК України, ст.ст. 93, 124 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає на підставі договору. При цьому, відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту вимог розумності і справедливості.
Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що уразі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Орендар може продовжувати користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, який підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Натомість, судом встановлено, що листом – заявою від 12.09.2007 року відповідач попередив СТОВ ім.. Ватутіна про припинення укладеного договору оренди по закінченню терміну його дії та про небажання поновлення зазначеного договору на інший термін /а.с. 8/, що підтверджує позивач.
Як вбачається з договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами по справі 03.04.2003 року, та зареєстрованого в Шевченківському районному відділі земельних ресурсів 15 квітня того ж року в реєстровій книзі за № 157, сторони цього договору узгодили його умови, в тому числі, і повернення земельної частки /а.с. 6/.
Як встановлено по справі, орендодавець – ОСОБА_3 свої договірні зобов'язання виконував належним чином, відповідно до умов договору оренди, про що не заперечує і представник позивача.
Поновлення договору, згідно умов пункту 12.3 даного договору відбувається на умовах ст.ст. 652, 654 ЦК України, тобто за згодою сторін, з обов»язковим дотриманням письмової форми, якщо інше не передбачено законодавством. Зазначена згода орендодавця позивачем отримана не була, що підтверджують сторони по справі.
Зміни та доповнення до укладеного договору сторонами не вносились.
Ст. 25 Закону України « Про оренду землі» передбачає право самостійного господарювання орендаря на орендованій земельній ділянці виключно на умовах договору, в тому числі, його зобов»язання використовувати ділянку в межах строків, встановлених цим договором.
Матеріалами справи з»ясовано, під час дії укладеного договору, строки якого спливали 15 квітня 2008 року, відповідачем заздалегідь, а саме, 12.09.2007 року надано письмові заперечення щодо продовження користування земельною ділянкою СТОВ ім.. Ватутіна. Проте, з власних пояснень представника позивача вбачається, що за наслідками розпочатих робіт по обробці землі до посіву озимої пшениці, здійснених без згоди відповідача, збір врожаю очікувався у вересні 2008 року, тобто по закінченню дії договору.
Пунктом 8 вищезазначеного договору, вимогами ст..ст. 611, 614 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов»язаний повернути земельну ділянку в стані належному, ніж йому було передано в оренду. Витрати на поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем без згоди орендодавця , відшкодуванню не підлягають.
За таких обставин, суд вважає, що у позивача відсутні підстави щодо нарахування та стягнення з відповідача затрат, понесених при обробці та підготовці до посіву озимої пшениці, та облікованих на балансі як незавершене виробництво господарство.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст..ст. 11, 611, 614, 627, 652, 654, 792 ЦК України, ст..ст. 93, 124 ЗК України, ст..ст. 25, 28, 33 Закону України «Про оренду землі»,-
в и р і ш и в:
У задоволенні позовних вимог сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна до ОСОБА_3 про відшкодування незавершеного виробництва господарства - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Шевченківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя Островська Н.І.
№ 2 – 12/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2008 року с.м.т. Шевченкове
Шевченківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Островської Н.І.,
при секретарі Муховатій Ю.С.,
за участю представника позивача: ОСОБА_4,
представника відповідача: ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Безмятежне» Шевченківського району Харківської області про стягнення заборгованості по орендній платі,-
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ "Безмятежне" про стягнення заборгованості по орендній платі, пені за несвоєчасну сплату орендної плати та 3 % річних від простроченої суми, що з урахуванням індексу інфляції за її підрахунками складає 1573, 62 грн..
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 14.03.2000 року між ним та ТОВ "Безмятежне" був укладений договір оренди земельної частки (паю) строком на 8 років (з моменту його належної реєстрації), згідно умов якого виплата щорічної орендної плати передбачалася в розмірі 1% вартості земельного паю. На момент укладення договору вартість земельної частки відповідно до земельного сертифіката становила 29644 грн.
Проте відповідач з 01.01.2003 року по 01.12.2006 рік, зокрема у 2003, 2004 та 2006 роках сплачував йому орендну плату в меншому розмірі, ніж це передбачено Указом Президента України від 2.02.2002 р. № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" із змінами, внесе-ними Указом Президента України № 830/2002 від 13.09.2002 р., яким було запроваджено плату за оренду земельних часток (паїв) у розмірі 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної частки (паю).
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача - орендаря на його користь в примусовому порядку заборгованість по орендній платі за вказаний період з урахуванням пені, індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги й наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_6 не визнав, посилаючись на те, що орендна плата останньому виплачується згідно умов укладеного між сторонами договору оренди земельної частки (паю), однак із будь-якими пропозиціями щодо змін умов цього договору, в тому числі й стосовно розміру орендної плати, позивач до орендаря ніколи не звертався, це питання предметом обговорення та узгодження сторін не було, а тому заявлені ним вимоги, на його думку, є безпідставними.
Суд, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 792 ЦК України, ст.ст. 93, 124 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає на підставі договору.
Частиною 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди \крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю».
При цьому, відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту вимог розумності і справедливості.
Як вбачається з договору оренди земельної частки (паю), укладеного між сторонами по справі 14.03.2000 року, та зареєстрованого Безмятежнівською сільською радою Шевченківського району Харківської області 14 березня того ж року в реєстровій книзі за № 422, сторони цього договору узгодили розмір орендної плати за рік оренди в розмірі 1 % вартості земельного паю (а.с.6).
Пунктом 1 Указу Президента України № 92 визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток \паїв у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки \паю та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.
Тобто, ця норма указу, що був прийнятий після укладення сторонами договору, має рекомендаційний характер, а тому не могла бути підставою для зміни умов договору оренди, за яким сторони досягли домовленості під час його укладення.
Таким чином, дія положення зазначеного нормативно-правового акту не поширюється на дані спірні правовідносини.
Як встановлено по справі, орендатор - ТОВ "Безмятежне" свої договірні зобов'язання в частині виплати орендодавцю орендної плати за користування землею виконував належним чином, відповідно до умов договору оренди, що підтверджується довідкою відповідача № 15 від 14.01.2008 року. Проти цього не заперечує і представник позивача.
Пунктом 2.2 вказаного договору також передбачено, що розмір платежів за окремими формами оплати може погоджується між сторонами щороку шляхом внесення змін або доповнень до укладеної угоди.
При цьому узгоджені сторонами умови договору стосовно розміру орендної плати за землю останніми не змінювалися, а тому за односторонньою ініціативою позивача на відповідача не може бути покладено обов'язок, який сторонами цивільно-правової угоди не визначався і не обговорювався. Надані в судове засідання представником позивача заява від 01.11.2004 року та угода про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної частки \паю від 14.03.2000 року, не можуть прийняті судом до уваги та розцінені як внесення змін та доповнень до укладеного договору, оскільки оформлені в односторонньому порядку, без підтвердження їх отримання належним чином відповідачем по справі.
За таких обставин, суд вважає, що у позивача відсутні підстави щодо нарахування заборгованості в розмірі 1,5% вартості земельного паю, оскільки, сторонами досягнуто домовленості щодо орендної плати в розмірі 1 % , визначеної в договорі, тому слід виходити з умов договору сторін, який не суперечить Закону України "Про плату за землю".
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст..ст. 11, 627 ЦК України,-
в и р і ш и в:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" про стягнення заборгованості по орендній платі - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Шевченківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя Островська Н.І.
№ 2 – 11/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2008 року с.м.т. Шевченкове
Шевченківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Островської Н.І.,
при секретарі Муховатій Ю.С.,
за участю представника позивача: ОСОБА_4,
представника відповідача: ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до товариства з обмеженою відповідальністю «Безмятежне» Шевченківського району Харківської області про стягнення заборгованості по орендній платі,-
в с т а н о в и в:
Позивачі по справі звернулися до суду кожен з окремим з позовом до ТОВ "Безмятежне" про стягнення заборгованості по орендній платі, пені за несвоєчасну сплату орендної плати та 3 % річних від простроченої суми, що з урахуванням індексу інфляції за її підрахунками складає 1573, 62 грн.
Ухвалою судді позови об»єднані в одне провадження внаслідок однорідності позовних вимог, присвоївши об»єднаній справі номер 2-11\08 р.
В обгрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 14.03.2000 року між кожним з них окремо та ТОВ "Безмятежне" були укладені договори оренди земельної частки (паю) строком на 8 років (з моменту їх належної реєстрації), згідно умов яких виплата щорічної орендної плати передбачалася в розмірі 1% вартості земельного паю. На момент укладення договорів вартість земельної частки відповідно до земельного сертифіката становила 29644 грн.
Проте відповідач з 01.01.2003 року по 01.12.2006 рік, зокрема у 2003, 2004 та 2006 роках сплачував їм орендну плату в меншому розмірі, ніж це передбачено Указом Президента України від 2.02.2002 р. № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" із змінами, внесе-ними Указом Президента України № 830/2002 від 13.09.2002 р., яким було запроваджено плату за оренду земельних часток (паїв) у розмірі 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної частки (паю).
Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд стягнути з відповідача - орендаря на їх користь в примусовому порядку заборгованість по орендній платі за вказаний період з урахуванням пені, індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми.
В судовому засіданні представник позивачів підтримав заявлені ними позовні вимоги й наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що орендна плата позивачам виплачується згідно умов укладених між сторонами договорів оренди земельної частки (паю), однак із будь-якими пропозиціями щодо змін умов цього договору, в тому числі й стосовно розміру орендної плати, позивачі до орендаря ніколи не зверталися, це питання предметом обговорення та узгодження сторін не було, а тому заявлені ними вимоги, на його думку, є безпідставними.
Суд, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 792 ЦК України, ст.ст. 93, 124 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає на підставі договору.
Частиною 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди \крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю».
При цьому, відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту вимог розумності і справедливості.
Як вбачається з договорів оренди земельної частки (паю), укладених між сторонами по справі 14.03.2000 року, та зареєстрованих Безмятежнівською сільською радою Шевченківського району Харківської області відповідно 15 березня, 17 березня, 17 березня, 16 березня, 17 березня, 25 березня, 15 березня, 15 березня, 14 березня, 15 березня, 15 березня того ж року в реєстровій книзі за №№ 100, 374, 347, 290, 344, 64, 63, 90, 429, 89, 102, 105 сторони цих договорів узгодили розмір орендної плати за рік оренди в розмірі 1 % вартості земельного паю (а.с.6).
Пунктом 1 Указу Президента України № 92 визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток \паїв у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки \паю та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.
Тобто, ця норма указу, що був прийнятий після укладення сторонами договорів, має рекомендаційний характер, а тому не могла бути підставою для зміни умов договоів оренди, за яким сторони досягли домовленості під час їх укладення.
Таким чином, дія положення зазначеного нормативно-правового акту не поширюється на дані спірні правовідносини.
Як встановлено по справі, орендатор - ТОВ "Безмятежне" свої договірні зобов'язання в частині виплати орендодавцям орендної плати за користування землею виконував належним чином, відповідно до умов договорів оренди, що підтверджується довідкою відповідачів від 14.01.2008 року. Проти цього не заперечує і представник позивача.
Пунктом 2.2 вказаних договорів також передбачено, що розмір платежів за окремими формами оплати може погоджується між сторонами щороку шляхом внесення змін або доповнень до укладеної угоди.
При цьому узгоджені сторонами умови договорів стосовно розміру орендної плати за землю останніми не змінювалися, а тому за односторонньою ініціативою позивачів на відповідача не може бути покладено обов'язок, який сторонами цивільно-правової угоди не визначався і не обговорювався. Надані в судове засідання представником позивачів заяви від 01.11.2004 року та угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної частки \паю від 14.03.2000 року, не можуть прийняті судом до уваги та розцінені як внесення змін та доповнень до укладених договорів, оскільки оформлені в односторонньому порядку, без підтвердження їх отримання належним чином відповідачем по справі.
За таких обставин, суд вважає, що у позивачів відсутні підстави щодо нарахування заборгованості в розмірі 1,5% вартості земельного паю, оскільки, сторонами досягнуто домовленості щодо орендної плати в розмірі 1 % , визначеної в договорах, тому слід виходити з умов договорів сторін, який не суперечить Закону України "Про плату за землю".
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст..ст. 11, 627 ЦК України,-
в и р і ш и в:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до товариства з обмеженою відповідальністю «Безмятежне» Шевченківського району Харківської області про стягнення заборгованості по орендній платі - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Шевченківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя Островська Н.І.