Справа № 201/1092/14-ц (2/201/569/2015)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18 грудня 2015 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого – судді Черновського Г.В.,

при секретарі – Шнейдеріс А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування. Визнання недійсним договору довічного утримання, -

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2015 року ОСОБА_1 через представника своїх інтересів за довіреністю – ОСОБА_5 звернулась до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради, зазначивши третьою особою Першу Дніпропетровську державну нотаріальну контору – про визнання об’єкту нерухомого майна спільною сумісною власністю, виділення частки у спільній сумісній власності, визнання права власності в порядку спадкування (а. с. 2-5).

В ході судового розгляду даного спору були з’ясовані певні обставини, у зв’язку з чим позивачем було уточнено коло відповідачів, а також зміст позовних вимог ( а. с. 179-183).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві з урахуванням уточнень посилався на те, що 26 вересня 2010 року померла мати ОСОБА_1 – ОСОБА_6, чоловіком якої ОСОБА_7 за життя померлої було набуто право власності на квартиру № 14, розташовану в будинку 14/16 по вул. Паторжниського у м.Дніпропетровську на підставі договору купівлі-продажу. Після смерті ОСОБА_6 її чоловік ОСОБА_7 та її донька ОСОБА_1 звернулись до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, проте відповідне свідоцтво жодним з них отримано не було. 02 жовтня 2013 року помер ОСОБА_7, після чого позивачу стало відомо, що останній 06 листопада 2010 року подав до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори заяву, якою відмовився від належної йому частки у спадщині, що залишилась після смерті його дружини ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 Постановою державного нотаріуса Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6 у зв’язку з ненаданням правовстановлюючих документів на майно, з якого складається спадщина.

В ході розгляду даної цивільної справи було з’ясовано, що 19 липня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 був посвідчений договір довічного утримання (догляду), укладеного між відчужувачем ОСОБА_7 та набувачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Останні внаслідок смерті ОСОБА_7 зареєстрували право власності на квартиру № 14, розташовану в будинку 14/16 по вул. Паторжниського у м.Дніпропетровську, а саме: по 1/2 частині квартири за кожною.

У зв’язку із зазначеним ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір довічного утримання (догляду) від 19 липня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири № 14, розташовану в будинку 14/16 по вул. Паторжниського у м.Дніпропетровську в порядку спадкування після смерті матері – ОСОБА_6, померлої 29 вересня 2010 року.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд даної цивільної справи без участі сторони позивача, в заяві вказав, що наполягає на задоволенні позову з урахуванням уточнень у повному обсязі (а. с. 200).

Відповідачі у судове засіданні не заявились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в тому числі шляхом надання оголошення в засобах масової інформації з викликом відповідачів у судове засідання.

За таких обставин, на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних і доказів та постановити заочне рішення.

Третя особа – Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора також просила здійснити розгляд даної цивільної справи без участі свого представника (а. с. 188).

Третя особа – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилась, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надіслала на адресу суду заяву про розгляд даної цивільної справи заяву про проведення розгляду справи без її участі (а. с. 190).

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, судом були встановлені наступні факти:

Відповідно до свідоцтва про народження серії ІІІ-КИ № 373988, виданого горбюро ЗАГС м. Першотравенська Дніпропетровської області 08 серпня 1980 року у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 12 червня 1980 року народилась донька – ОСОБА_11, прізвище якої було змінено внаслідок реєстрації шлюбу з ОСОБА_12 на «Родна». Дані обставини підтверджуються матеріалами справи (а. с. 7, 8).

Судом встановлено, що прізвище ОСОБА_10 було змінено на «Лебедєва» у зв’язку з реєстрацією шлюбу 14 жовтня 1989 року з ОСОБА_7 (а. с. 9).

Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13 за реєстрованим № 165 19 березня 2010 року був посвідчений договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого ОСОБА_7 набув право власності на квартиру № 14, розташовану в будинку 14/16 по вул. Паторжниського у м.Дніпропетровську (а. с. 14-15, 156-157).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ст. 63 ЦК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленість між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином квартира № 14, розташована в будинку 14/16 по вул. Паторжниського у м.Дніпропетровську є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 і ОСОБА_6, та їхні частки є рівними, тобто кожний з цього подружжя є власником по 1/2 частини даної квартири.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 померла 26 вересня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, наявним в матеріалах справи (а. с. 12).

З матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_6, що була відкрита Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою та надана останньою за запит суду (а. с. 65-72) вбачається, що до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 06 листопада 2010 року звернулась донька померлої ОСОБА_1 (а. с. 66). Чоловік померлої ОСОБА_7 та мати померлої ОСОБА_14 до нотаріальних органів подали заяви про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_6 на користь доньки померлої ОСОБА_1 (а. с. 66, 66 зворот).

Постановою Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори № 2313/02-31 від 23 червня 2011 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 на квартиру № 14, розташована в будинку 14/16 по вул. Паторжниського у м.Дніпропетровську в цілому, оскільки тільки 1/2 частина даної квартири належала спадкодавцю на підставі ст.ст. 60-65 Сімейного кодексу України, інша частина квартири, тобто 1/2 частини, на підставі ст.ст. 60-65 Сімейного кодексу України належить чоловіку спадкодавця – ОСОБА_7 (а. с. 10).

Постановою Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори № 5027/02-31 від 13 грудня 2013 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 на квартиру № 14, розташовану в будинку 14/16 по вул. Паторжниського у м.Дніпропетровську у зв’язку із ненаданням спадкоємцем оригіналів правовстановлюючих документів на майно, з якого складається спадщина (а. с. 11).

Судом було встановлено, що 19 липня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 2638 був посвідчений договір довічного утримання (догляду), укладеного між відчужувачем ОСОБА_7 та набувачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2, предметом якого є передача відчужувачем набувачам по 1/2 частині квартири №14, розташованої в будинку № 4/6 по вул. Паторжинського у м. Дніпропетровську, натомість набувачі зобов’язались надавати відчужувачу довічно матеріальне забезпечення (а. с. 176-177).

На підставі даного договору за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано право власності по 1/2 частини вказаної квартири за кожною. Викладене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 153-154).

Також судом було встановлено, що ОСОБА_7 помер 02 жовтня 2013 року, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 127, 132).

Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою суду була надана інформація про відсутність спадкової справи після смерті ОСОБА_7 (а. с. 64).

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.ст. 1218, 1220 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності.

Таким чином вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири № 14, розташованої в будинку № 14/16 по вул. Паторжинського у м.Дніпропетровську в порядку спадкування за законом після смерті матері позивачки ОСОБА_6, враховуючи, що дана квартира, була придбана ОСОБА_7 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, а також те, що ОСОБА_7 свого часу (06 листопада 2010 року) відмовився від своєї частки спадщини, яка складається з 1/2 частини вказаної квартири, на користь доньки ОСОБА_6 – ОСОБА_1, а також приймаючи до уваги, що позивач у встановленому законом порядку та строки звернулась до нотаріальних органів України із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, проте не отримала свідоцтва про прийняття спадщини з незалежних від неї причин, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині, у зв’язку з чим вважає за можливе їх задовольнити.

Крім того, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання недійсним договору довічного утримання (догляду) від 19 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, оскільки укладаючи даний договір ОСОБА_7 не був власником всієї квартири, яка відчується за даним правочином, а лише 1/2 її частини, що було встановлено в ході розгляду даної цивільної справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідачів на користь позивача в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору в загальному розмірі 2850,70 грн. (а. с. 17, 178) – по 1425,35 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов– задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_6, померлої 26 вересня 2010 року.

Визнати недійсним договору довічного утримання (догляду) від 19 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 2638.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору в загальному розмірі 2850,70 грн. (а. с. 17, 178) – по 1425,35 грн. з кожної.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, а саме: рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

ОСОБА_15 Черновськой