ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р. Справа № 922/5271/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Потапенко В.І. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Кузнецовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача-Скиби О.С. за довіреністю від 01.01.2015 року № ББУ/ПУ353/ББ/14,;

відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю від 21.10.2014 року № 36.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №5561 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2015 р. у справі № 922/5271/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар", с. Подвірки Дергачівського району Харківської області

про тлумачення договору

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар", в якому просило суд розтлумачити пункт 4.7 договору № 380-ПУ-УМТС від 04.02.2015 р.: "Датой поставки считается, указанная представителем Покупателя на соответствующих товаросопроводительних документах, представленых Поставщиком", виходячи із буквального значення слів та виразів, визначивши, що датою поставки вважається дата, вказана саме представником Покупця особисто на товаросупровідних документах, а не дата, яка є реквізитом цього документу".

Рішенням господарського суду Харківської області від 09 липня 2015 року у справі № 922/5271/15 (суддя Прохоров С.А.) в позові відмовлено повністю.

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" подало на вказане рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуальнго права, просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що господарський суд першої інстанції в обґрунтування підстав для відмови в задоволенні позову про тлумачення пункту 4.7 договору № 380-ПУ-УМТС від 04.02.2015 р.: "Датой поставки считается, указанная представителем Покупателя на соответствующих товаросопроводительних документах, представленых Поставщиком", виходячи із буквального значення слів та виразів, визначивши, що датою поставки вважається дата, вказана саме представником Покупця особисто на товаросупровідних документах, а не дата, яка є реквізитом цього документу" необґрунтовано послався на те, що в пункті 4.7 вказаного Договору відсутні незрозумілі слова, терміни, поняття, які не дають сторонам з’ясувати їх дійсні наміри при підписанні Договору, а також на те, що вказане питання вже було розглянуто господарським судом Харківської області при розгляді іншої справи № 904/7170/15, оскільки предмет спору у зазначеній справі стосувався не тлумачення Договору, а його виконання і позивач надав достатньо доказів наявності між сторонами спору щодо змісту спірного пункту.

Представник відповідача в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР" (далі-Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (далі-Покупець) 04.02.2015р. був укладений договір поставки №380-ПУ-УМТС (а.с. 9-2, далі по тексту Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі-Продукція), в асортименті, кількості, в строк, по ціні з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в даному договорі та Специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, по ціні, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в Специфікаціях до даного Договору (п. 4.1 Договору).

Умови по ставки Продукції - DDP, згідно "Інкотермс-2010", з урахуванням умов та оговорок, що містяться в даному Договорі та/або у відповідних Специфікаціях до Договору (п. 4.2 Договору).

Розрахунки за поставлену продукцію Постачальником по даному договору здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом п'яти робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної Продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та при умові надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного договору, якщо інший більший строк відстрочки не обумовлено у відповідній Специфікації. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п. 5.4 Договору).

В пункті 4.3. Договору передбачено обов’язок Постачальника надати Покупцю разом з поставленою продукцією видаткової накладної та відповідних товаросупровідних накладних (залізничної та/або товарно-транспортної накладної).

В пункті 4.7 Договору передбачено, що датою поставки вважається дата, зазначена представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником.

Позивач в позовній заяві просив господарський суд Харківської області розтлумачити пункт 4.7 договору № 380-ПУ-УМТС від 04.02.2015 р. "Датой поставки считается, указанная представителем Покупателя на соответствующих товаросопроводительних документах, представленых Поставщиком", виходячи із буквального значення слів та виразів, визначивши, що датою поставки вважається дата, вказана саме представником Покупця особисто на товаросупровідних документах, а не дата, яка є реквізитом цього документу", посилаючись на те, що:

- між сторонами існує спір щодо того, як слід розуміти визначену в цьому пункті Договору дату поставки, а саме: позивач вважає, що такою датою є дата, зазначена особисто представником Покупця на товаросупровідному документі, наданому Постачальником, яка не є реквізитом цього документу, тоді як відповідач в позовній заяві у справі № 904/7170/15 (а.с. 29 -31) про стягнення заборгованості за договором № 380-ПУ-УМТС від 04.02.2015 р. зазначає, що такою датою є дата товаросупровідного документа, яка є його обов’язковим реквізитом;

- оскільки відповідно до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, дата видаткової накладної є лише обов’язковим реквізитом, а не датою здійснення господарської операції з поставки продукції, виходячи з буквального значення слів та понять пункту 4.7 Договору № 380-ПУ-УМТС від 04.02.2015 р., визначену в цьому пункті дату поставки на думку позивача слід розуміти як дату, що вказана саме представником Покупця особисто на товаросупровідних документах, а не дату, яка є реквізитом цього документу".

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України тлумачення правочину, може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом. Пунктами 3, 4 вказаної статті передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору, шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору. Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Зважаючи на ці норми, підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами угоди щодо його змісту через невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору або його частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст договору або його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.

При цьому тлумачення угоди судом не може створювати та змінювати умови договору, а повинно роз’яснювати існуючи умови угоди відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні.

В пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 роках” від 11.04.2005 р. № 01-8/344 Вищий господарський суд України виклав позицію, відповідно до якої тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.

З матеріалів справи не вбачається невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів пункту 4.7 Договору, яке б не давало змоги сторонам при його підписанні з'ясувати його дійсний зміст, зокрема визначеної в ньому дати поставки в якості дати, вказаної представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

Відповідно до ч. 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 цієї статті до обов’язкових реквізитів первинних документів віднесено зокрема дату і місце складання;

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення(п. 1.2. Положення).

Первинні документи - це документи, створені у письмовій електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (п. 2.1. Положення).

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення (пункт 2.2. Положення).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний

підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4. Положення).

Відповідно до пункту 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 6 Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. N 457 накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача

З наведених норм вбачається, що видаткові, товарно-транспортні та залізничні накладні в розумінні чинного законодавства є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції з поставки товару під час такої операції або одразу після її здійснення із одночасним зазначенням в них дати такого факту як обов’язкового реквізиту документу.

Зважаючи на це, доводи позивача, що п. 2.4. Положення визначає дату видаткової чи товарно-транспортної накладної в якості лише її обов’язкового реквізиту, який не фіксує дату господарської операції з поставки продукції, у зв’зку з чим відповідно до пункту 4.7 Договору № 380-ПУ-УМТС від 04.02.2015 р., визначену в цьому пункті дату поставки слід розуміти як дату, яка вказана саме представником Покупця особисто на товаросупровідних документах, а не дату, яка є реквізитом цього документу" не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому не доводять наявність у п. 4.7 Договору на час його укладення невизначеності і незрозумілості для сторін буквального значення дати поставки.

До того ж, наведене в позовній заяві тлумачення пункту 4.7. Договору припускає можливість для покупця неоплачувати отриманий від продавця товар у встановлений 5.4. Договору строк, який обчислюється від дати поставки навіть після підтвердження сторонами господарської операції з поставки товару підписанням ними первинних документів, які відповідно до чинного законодавства фіксують таку операцію, включаючи її дату, що суперечить встановленим п. 6 статті 3 Цивільного кодексу України засадам цивільного законодавства як справедливість та розумність, які відповідно до статті 627 цього Кодексу повинні враховуватися сторонами при укладенні Договору, а відповідно до статті 12 цього Кодексу розумність поведінки особи при здійсненні цивільних прав презюмується. Тобто позивач просив суд розтлумачити пункт 4.7. Договору, виходячи з відсутності у намірах сторін при визначенні умов договору щодо оплати продукції засад справедливості, а з боку відповідача також і розумності, яка презюмується, а тому суд не може вважати це тлумачення таким, що відповідає дійсним намірам сторін при укладенні Договору.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для здійснення судом вказаного у позовній заяві тлумачення умов пункту 4.7 договору: "Датой поставки считается, указанная представителем Покупателя на соответствующих товаросопроводительних документах, представленых Поставщиком", виходячи із буквального значення слів та виразів, шляхом визначення, що датою поставки вважається дата, вказана саме представником Покупця особисто на товаросупровідних документах, а не дата, яка є реквізитом цього документу".

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 99, п. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2015 р. у справі № 922/5271/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 24.12.15 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І. В.