Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 р.                                                    Справа № 805/4638/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів, -

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі – відповідач 1), Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі – відповідач 2) про (з урахуванням уточнень) зобов’язання ГУ МВС України в Донецькій області видати наказ про поновлення на посаді, стягнення з Краснолиманського МВ ГУ МВС України в Донецькій області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов’язання ГУ МВС України в Донецькій області перерахувати строк вислуги в ОВС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом МВС України від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с у відповідності до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, його звільнено з органів внутрішніх справ у запас за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Виданню цього наказу передував наказ МВС України № 879 від 11 серпня 2014 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року по справі №808/7409/14 позовні вимоги до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними наказів про звільнення задоволені у повному обсязі. Апеляційна скарга МВС України була повернута заявникові ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2015 року та цього ж дня Постанова від 03 квітня 2015 року набрала законної сили.

Отримавши копії вищезазначених рішень, позивач 25 серпня 2015 року направив заяву на ім’я начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про його поновлення на займаній посаді, яка отримана відповідачем-1 01 вересня 2015 року. На час звернення до суду відповіді на заву позивача про поновлення на займаній посаді не надійшло.

Таким чином, позивач вважає, що діючим законодавством передбачено його право на поновлення на попередній посаді, оскільки накази МВС України про звільнення визнані протиправними та скасовані в судовому порядку, та просить суд зобов’язати відповідача 1 видати наказ про поновлення його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 серпня 2014 року по день винесення судового рішення.

Позивач та його представник з’явились у судове засідання, та надали заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник ГУ МВС України в Донецькій області до суду не з’явився, через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника, а також заперечення проти позову, в обґрунтуванні яких зазначив, що 06 жовтня 2014 року, позивач був ознайомлений з наказом МВС України №1667 о/с від 26 серпня 2014 року та отримав витяг з нього. В подальшому цей наказ та наказ МВС України від 11 серпня 2014 року №879, що передував наступному, були оскаржені в судовому порядку, в результаті чого зазначені накази були скасовані в частині звільнення позивача постановою Запорізького окружного адміністративного суду. Однак, позивачем не заявлялася вимога про поновлення його на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. При цьому, представник відповідача 1 вважає, що ці вимоги складають один предмет позову та ґрунтуються на одних й тих самих підставах, однак, при розгляді справи Запорізьким окружним адміністративним судом ці вимоги не заявлялись, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав поновлення позивача на попередній посаді. Крім того, представник відповідача зазначив, що ГУМВС України в Донецькій області не зможе поновити позивача, оскільки звільнений він був органом вищого рівня – МВС України.

Також, під час розгляду справи, від представника відповідача 1 надходило клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду, оскільки вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з тих підстав, що з оскарженими наказами МВС України про звільнення позивач був ознайомлений 06 жовтня 2014 року, а вимоги про поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення під час вимушеного прогулу є похідними від вимоги по скасування наказів про звільнення, тому вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України.

Представник відповідача 2 – Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до суду не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження, та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ у Краснолиманському МВ ГУ МВС України в Донецькій області. До 26 серпня 2014 року перебував на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Краснолиманського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області.

Наказом МВС України від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с у відповідності до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Виданню цього наказу передував наказ МВС України № 879 від 11 серпня 2014 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року по справі №808/7409/14 (провадження №ДО/808/739/14) позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними наказів про звільнення задоволені у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №879 від 11 серпня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області» в частині звільнення з органів внутрішніх справ України за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 майора міліції ОСОБА_1 (М-246756), старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Краснолиманського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №1667о/с від 26 серпня 2014 року «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, майора міліції ОСОБА_1 (М-246756), старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Краснолиманського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області. (а.с.9-12)

Апеляційна скарга МВС України була повернута заявникові ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2015 року та цього ж дня Постанова від 03 квітня 2015 року набрала законної сили.

З матеріалів справи вбачається, а також проголошено позивачем у судовому засіданні, що 25 серпня 2015 року на адресу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області позивачем направлено заяву на ім’я начальника управління щодо його поновлення на попередній займаній посаді та виплати недоотриманого заробітку в сумі, що належить до виплати, та перерахування строку вислуги в ОВС України на день поновлення на посаді яку останній отримав 01 вересня 2015 року.

Проте, до часу звернення до суду відповіді на звернення, позивач не отримав, що дає право вважати про відмову у поновлені на посаді.

Даний факт звернення відповідачами не оспорювався.

Щодо строку звернення позивача із зазначеним позовом суд зазначає наступне.

26 жовтня 2015 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду від представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1, яка обґрунтована тим, що позивачем пропущено встановлений КАС України місячний строк звернення до суду. Так, відповідач 1 зазначає, що 03 жовтня 2014 року позивач був ознайомлений із вищезазначеним наказом про звільнення та отримав витяг з нього. При цьому, при подальшому оскарженні в судовому порядку зазначених наказів про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, останнім не заявлялась вимога щодо поновлення його на попередній посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Таким чином, відповідач 1 вважає, що про порушення своїх прав, яке виразилось у звільненні з органів внутрішніх справ, припиненні ним служби в органах внутрішніх справ позивач дізнався 03 жовтня 2014 року. У зв’язку з цим, просив залишити позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов’язання видати наказ про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 серпня 2014 року по день винесення судового рішення, зобов’язання перерахувати строк вислуги без розгляду.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративний позов, відповідно до ст. 99 КАС України, може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржив накази про своє звільнення в судовому порядку. Скасування цих наказів в силу приписів п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ повинно мати наслідком поновлення позивача на посаді, проте такого поновлення не відбулось. Отримавши копії судових рішень про скасування наказів МВС України про звільнення ОСОБА_1 на адресу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області направив заяву про його поновлення на попередній посаді, проте до часу звернення до суду відповіді на звернення позивач не отримав, що дає право вважати відмову у поновлені його на посаді.

Тобто, датою, коли позивач дізнався але мав дізнатися про порушення його прав, свобод та інтересів, є саме дата отримання позивачем відповіді відповідача. ГУ МВС України в Донецькій області не направило позивачу відповідь на зазначену заяву, чим й порушило можливість позивача звернутись до суду у місячний строк.

З огляду на викладене, суд вважає клопотання представника відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду необґрунтованим, оскільки позивачем не пропущено встановлений КАС України строк звернення до адміністративного суду.

Керуючись статтею 21 Закону України “Про міліцію” працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність і особисті права.

Предметом доказування в цій справі є правомірність відмови відповідача 1 поновити позивача на службі в органах внутрішніх справ та, відповідно, виплати останньому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, перерахування строку вислуги в органах внутрішніх справ.

Правовідносини, пов’язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України “Про міліцію”, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про міліцію” порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної бланкетної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Як вже зазначалось раніше, Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року по справі №808/7409/14 позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними наказів про звільнення задоволені у повному обсязі. Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом Постанова від 03 квітня 2015 року Запорізького окружного адміністративного суду змінена або скасована не була, оскільки апеляційна скарга повернута після залишення її без руху ухвалою від 31 липня 2015 року, яка набрала законної сили цього ж дня.

В свою чергу, суд зазначає, що у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР, з урахуванням змін внесених Постановою КМУ № 1137 від 05.12.2012 року, незаконно звільнений працівник підлягає поновленню на роботі.

За загальним правилом особа, наказ про звільнення якої скасовано в судовому порядку, підлягає поновленню на роботі з моменту видання наказу про скасування наказу про звільнення та поновлення її на службі.

Таким чином, зазначеними судовими рішеннями визнано протиправними та скасовано накази МВС України в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, однак, всупереч пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача не було поновлено в органах внутрішніх справ на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Краснолиманського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області, з якої його було незаконно звільнено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення його на попередній посаді є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 378 від 30.06.2011 "Про затвердження номенклатури посад щодо призначення, переміщення, звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ" (зі змінами та доповненнями) поновлення позивача на посаді відноситься до компетенції начальника ГУМВС України в Донецькій області.

Відповідно до пункту 40 Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції.

Згідно пункту 2.1.1 наказу МВС України від 30.06.2011 № 378 "Про затвердження номенклатури посад щодо призначення, переміщення, звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ" начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях надано право самостійно визначати номенклатуру посад щодо призначення, переміщення та звільнення працівників ГУМВС, УМВС (за винятком посад зазначених у переліку посад № 2).

Оскільки позивач не проходив службу на посадах в Центральному апараті МВС України, а перебував на посаді, яка знаходиться в штаті Краснолиманського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області, та призначався на посаду не наказом МВС України, а наказом ГУМВС України в Донецькій області (згідно пункту 40 Положення та пункту 2.1.1 наказу МВС України від 30.06.2011 № 378), суд зазначає, що постанова в частині поновлення позивача на посаді підлягає виконанню саме Головним управлінням МВС України в Донецькій області.

Враховуючи те, що накази МВС України в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ були визнані протиправними та скасовані в судовому порядку, а також те, що позивач перебував на грошовому утриманні в Краснолиманському міському відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу ОСОБА_1

Однак, суд зазначає, що п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Щодо розміру грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Оскільки позивач був звільнений з посади в серпні 2014 року, розрахунок середньомісячної заробітної плати має бути проведений, виходячи з розміру грошового забезпечення за червень та липень 2014 року.

Згідно довідки від 21 вересня 2015 року, виданої Краснолиманським МВ ГУМВС України в Донецькій області, грошове забезпечення позивача за червень 2014 року становить 3366,00 грн. за липень 2014 року – 3366,00 грн. (а.с.32)

Враховуючи, що загальне число робочих днів у червні та липні 2014 року відповідно до ОСОБА_3 України від 4 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 складає 42 дня (19 робочих днів у червні та 23 робочих дня у липні 2014 року), середньомісячне число робочих днів за останні два календарних місяців, що передували місяцю звільнення позивача, складає 21 день (42 : 2).

Так, середньоденна заробітна плата складає: 3366,00 грн. (червень 2014 року ) + 3366,00 грн. (липень 2014 року) : 42 робочих дні за два місяці (19 робочих днів у червні 2014 року та 23 робочі дні у липні 2014 року) = 160 грн. 29 коп.

Таким чином, розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 становить 160,29 грн. * 21 день (середньомісячне число робочих днів в розрахунковому періоді (42/2)) = 3366,09 грн.

Період вимушеного прогулу позивача з 27 серпня 2014 року по 26 серпня 2015 року, тобто із розрахунку за один рік (пункт 24 Положення №114), з врахуванням ОСОБА_3 України від 4 вересня 2013 року “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік” № 9884/0/14-13/13, ОСОБА_3 України від 9 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік”, складає 251 робочий день.

Судом встановлюється розрахунок відповідно до робочих днів також на підставі пункту 21 Положення №114, відповідно до якого, для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства. Тобто, суд виходить з того, що оплата праці особам рядового і начальницького складу ОВС за загальним правилом нараховується та виплачується з розрахунку п’ять робочих днів на тиждень.

Таким чином, за час вимушеного прогулу за період з 27 серпня 2014 року по 26 серпня 2015 року (включно) Краснолиманським МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 підлягає виплаті 40 232,79 грн (160,29 грн. * 251 робочий день).

Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов’язання перерахувати строк вислуги на день його поновлення на робочому місті суд зазначає, що зазначені позовні вимоги є похідними від позовних вимог ОСОБА_1 щодо поновлення на попередній посаді.

Крім того, фактично зазначені позовні вимоги позивача стосуються зобов’язання відповідача здійснити перерахування вислуги у майбутньому, проте у суду на теперішній час відсутній предмет розгляду по справі (рішення, дія чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень), який би можливо було перевірити на предмет відповідності вимогам ч.3 ст. 2 КАС України.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАСУ якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв’язку з тим, що судовий збір позивачем сплачений за позовну вимогу в частині зобов’язання ГУ МВС України в Донецькій області перерахувати строк вислуги в ОВС України на день поновлення на робочому місці, в якій позивачу відмовлено, тому судовий збір в сумі 487,20 грн. не підлягає стягненню з відповідача 1.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів – задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 27 серпня 2014 року.

Стягнути з Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 серпня 2014 року по 26 серпня 2015 року виходячи із розрахованого судом розміру грошового забезпечення за цей період в сумі 40 232 (сорок тисяч двісті тридцять дві) гривні 79 (сімдесят дев’ять) коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3 366 (три тисячі шістдесят шість) грн. 00 коп. звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                             Голошивець І.О.