Ухвала
іменем україни
16 грудня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,
Маляренка А.В., Парінової І.К.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Орган опіки та піклування Радомишльської районної державної адміністрації, про оспорювання батьківства та виключення з актового запису відомостей про батька дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 03 вересня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Орган опіки та піклування Радомишльської районної державної адміністрації, про оспорювання батьківства та виключення з актового запису відомостей про батька дитини.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з вересня 2006 року по 07 грудня 2012 року він з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі. За час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них народилися діти: син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначав, що батьком останніх у свідоцтві про народження записали саме його, хоча йому відомо, що він не є біологічним батьком цих дітей, а тому просив виключити з актових записів про народження дітей відомості про нього, як про батька дітей.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 04 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 03 вересня 2015 року рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 04 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Виключено з актового запису № 47, вчиненого відділом РАЦС Радомишльського РУЮ від 29 березня 2007 року про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та з актового запису № 184, вчиненого відділом РАЦС Радомишльського РУЮ від 20 жовтня 2011 року про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2,відомості про ОСОБА_4 як про батька вказаних дітей.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення судів не відповідають.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він не є батьком дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_6.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення щодо виключення з актового запису відомостей про нього, як про батька ОСОБА_7 та ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності факту відсутності кровного споріднення між позивачем та дітьми на підставі висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 19 травня 2014 року № 23.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна виходячи з наступного.
Судами встановлено, що 16 вересня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, який рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2012 року розірвано.
За час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком яких у свідоцтвах про народження зазначено позивача ОСОБА_4
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2011 року з ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання дітей.
Частиною 1 ст. 52 Конституції України визначено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
При розгляді справи суди повинні враховувати інтереси малолітньої дитини, права якої, за будь-яких обставин, мають бути захищені.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена в шлюбі, походить від подружжя, тобто закон встановлює презумпцію шлюбного походження дитини, яка складається з презумпції материнства дружини та презумпції батьківства чоловіка.
Приписами ст. 133 СК України визначено, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Згідно зі ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст. ст. 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство, зокрема, особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком.
Пунктами 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК ) - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини.
Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною чоловік може будь-якими допустимими доказами, суттєвими з яких будуть висновки судово-медичної, біологічної, генетичної експертизи.
За змістом ст. ст. 10, 11, 212 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.
Статтею 150 ЦПК України передбачено, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення щодо виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дітей, апеляційний суд повторно в основу рішення поклав лише висновок експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 19 травня 2014 року № 23. Однак ОСОБА_5 заявляла про сумнів з приводу достовірності висновку експертизи та не заперечувала про проведення повторної експертизи.
Проте усупереч вимогам ст. ст. 57, 150, 212 ЦПК України суди не перевірили даний висновок експертизи на відповідність вимогам чинного законодавства, на що зверталась увага судів обох інстанцій в попередній ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року, однак на зазначені в цій ухвалі висновки суди достатньої уваги не звернули, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами належним чином не встановлені, судами порушено норми матеріального та процесуального права, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнитичастково.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 04 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 03 вересня 2015 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: М.В. Дем'яносов
В.М. Коротун
А.В.Маляренко
І.К. Парінова