АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10946/15 Справа № 188/1292/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Ремеза В.А., Свистунової О.В.

за участю секретаря Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року

за позовом ОСОБА_2 до Комунального Закладу «Петропавлівська Центральна Районна Лікарня» Дніпропетровської обласної ради» про визнання незаконним відсторонення від виконання трудових обов'язків та стягнення матеріальних та моральних збитків,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року до суду звернулась ОСОБА_2 з позовною заявою до Комунального Закладу «Петропавлівська Центральна Районна Лікарня» Дніпропетровської обласної ради» (дажі - КП «Петропавлівська ЦРЛ» ДОР») про визнання незаконним відсторонення від виконання трудових обов'язків та стягнення матеріальних та моральних збитків, яку неодноразово уточнювала.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з серпня місяця 2006 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді завідуючого хірургічним відділенням. З 01 листопада 2013 року вона уклала трудовий договір з комунальним закладом «Петропавлівська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради про виконання нею обов'язків на посаді лікаря - хірурга та лікаря - хірурга відділення хірургічного профілю. Окрім виконання трудових обов'язків нею, як і лікарями інших спеціалізацій, здійснювалось цілодобове чергування за спеціалізацією вдома, відповідно до графіку, який щорічно складався начальником медичного закладу та затверджувався головним лікарем медичного закладу. Такий графік складався за письмової заяви лікарів відповідної спеціалізації до кінця поточного року на наступний робочий рік. З квітня місяця 2013 року строки складання графіку чергувань вдома було змінено на щомісячний. Так, 26 червня 2014 року позивачка звернулась із письмовою заявою до головного лікаря про надання дозволу на чергування вдома згідно графіку чергувань лікарем хірургом, починаючи з 01 липня 2014 року. На початку липня 2014 року при зверненні до адміністрації медичного закладу для ознайомлення із графіком чергувань, їй надали ознайомитись із заявою, на якій головним лікарем було власноручно написано резолюцію про тимчасову відмову у зв'язку із службовим розслідуванням.

З урахуванням уточнених вимог, позивачка просила визнати незаконним рішення головного лікаря Комунального Закладу «Петропавлівська Центральна Районна Лікарня» Дніпропетровської обласної ради» від 30 червня 2014 року про відсторонення від виконання частини трудових обов’язків лікарем-хірургом ОСОБА_2, а саме: здійснення нею чергувань вдома згідно графіку чергувань за період з 01 по 31 липня 2014 року; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, спричинену у результаті відсторонення від виконання частини трудових обов’язків в період з 01 по 31 липня 2014 року в розмірі 1572,81 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., а також витрати, понесені нею на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням від імені ОСОБА_2 із апеляційною скаргою звернувся її представник ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін з наступних підстав.

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 Кодексу Законів про Працю України (далі-КЗпП України). Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, відсторонення від роботи — це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю. Усунення від роботи провадиться власником на підставі виявленого ним факту, через який власник має право усунути або зобов’язаний усунути працівника від роботи. Право вимагати усунення від роботи мають також відповідні посадові особи державної влади, державного санітарного нагляду, Державтоінспекції, а також слідчі та інші.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 квітня 1995 року N 66 відсторонення від роботи або іншої діяльності здійснює власник підприємства або уповноважений ним орган шляхом видання наказу (видачі усного розпорядження з наступним виданням наказу) та вжиття заходів щодо контролю за його виконанням.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 з серпня 2006 року перебувала у трудових відносинах з КЗ «Петропавлівська ЦРЛ» ДОР».

Згідно наказу №104-к від 01 листопада 2013 року ОСОБА_2 з 01 листопада 2013 року переведена на 0,75 ставки лікаря хірурга відділення хірургічного профілю та на 0,25 ставки лікаря хірурга стаціонарного денного перебування з ліжками хірургії одного дня (а.с.119).

Безпосередні трудові обов’язки лікаря-хірурга визначені посадовою інструкцією, затвердженою Головним лікарем КЗ «Петропавлівська ЦРЛ» ДОР» від 01 лютого 2012 року, з якою позивачка ознайомлена під розпис (а.с.214).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з недоведеності обставин відсторонення відповідачем позивачки від виконання її безпосередніх трудових обов’язків з 01 липня 2014 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відносини, що склались між сторонами регулюються Наказом Міністерства праці та соціальної політики та МОЗ України від 05 жовтня 2005 N 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» (далі - Наказ) та Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників КЗ «Петропавлівська ЦРЛ «ДОР», затверджених конференцією представників трудового колективу протокол №6 від 12 листопада 2012 року (далі – Правила).

Відповідно до п.5.1 Наказу, лікарі та фахівці з базовою та неповною вищою медичною освітою закладів охорони здоров'я, які зайняті наданням медичної допомоги   населенню, у т.ч. екстреної, можуть залучатися до чергування вдома. Чергування вдома може надаватись лікарям з урахуванням укомплектованості штатів, виробничої необхідності, кількості викликів і експертної їх оцінки. Чергування здійснюються як у межах місячної норми робочого часу відповідних працівників за обліковий період, так і за її межами.

Відповідно до п.5.9 Правил внутрішнього розпорядку для працівників КЗ «Петропавлівська ЦРЛ» ДОР», затверджених конференцією представників трудового колективу протокол №6 від 12 листопада 2012 року, графік чергувань спеціалістів на дому та на місяць попередньо погоджується з профспілковим органом ЦРЛ, затверджується головним лікарем та доводиться до відома працівників за 2 тижні до наступного місяця (а.с.145,146).

Тобто, залучення спеціалістів до чергування на дому, є правом, а не обов’язком адміністрації, регламентоване особливим порядком, з визначенням кола осіб із числа медичних працівників КЗ «Петропавлівська ЦРЛ» ДОР».

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги докази відсторонення ОСОБА_2 від чергування на дому, зокрема - заяву позивачки про надання дозволу чергування на дому з 01 липня 2014 року, на якій стоїть резолюція головного лікаря про тимчасову відмову у зв’язку із службовим розслідуванням, інформацію головного лікаря від 09 липня 2014 року № 931 щодо службового розслідування за зверненням гр. ОСОБА_4, яка містить посилання на відсторонення ОСОБА_2 від чергування, а також відповідь головного лікаря від 15 липня 2014 року № 962 на звернення ОСОБА_2 щодо тимчасового відсторонення її від чергувань вдома до залагодження конфлікту із заявницею ОСОБА_4, колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції зазначені докази досліджувалися та їм дана відповідна оцінка.

Посадовою інструкцією лікаря-хірурга залучення до додаткової роботи, зокрема, чергувань на дому, не передбачено. До таких чергувань працівники лікарні залучалися за необхідністю згідно наказів по КЗ «Петропавлівська ЦРЛ» ДОР».

Відповідно до резолюції на заяві позивачки, в її проханні дозволити чергування у липні 2014 року було тимчасово відмовлено.

Відповідно до графіку роботи чергувань вдома і по лікарні лікарів і середніх спеціалістів на липень 2014 року по КЗ «Петропавлівська ЦРЛ» ДОР», ОСОБА_2 не була залучена до чергувань за зазначений місяць, накази щодо дозволу чергування на дому у липні 2014 року, а відповідно щодо відсторонення від чергування відносно позивачки не видавалися (а.с.216, 217).

Як убачається з табуляграми за липень 2014 року, нарахування заробітної плати позивачці здійснювалося у відповідності з кількістю відпрацьованих годин згідно окладу та відповідних доплат (а.с.62).

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що не надання відповідачем згоди на залучення до чергування позивачки у липні 2014 року, не позбавило можливості реального здійснення нею права на працю.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції, не спростовують правильне по суті рішення та не дають підстав вважати, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.309 ЦПК України як підстави для скасування рішення, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді