Справа №2-1563 /08

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

17 березня 2008 р.   Червонозаводський районний суд м. Харкова

у складі головуючого – судді Ю.В.Шуліка

при секретарі - Таварян К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу частки житлового будинку дійсним, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить визнати договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між нею та відповідачем 17.09.1996 р. дійсним, а також визнати позивачку власником всього житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та анулювати правову реєстрацію постійного місця проживання у вказаному будинку відповідача ОСОБА_2, посилаючись на те, що після розірвання шлюбу за домовленістю між нею та відповідачем вона сплатила йому повну вартість 1/2 частки житлового будинку, а відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору.

У судовому засіданні представник позивача підтримала свої вимоги і підтвердила викладені в позовній заяві обставини.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Повідомлявся про час та місце слухання справи належним чином за останнім відомим місцем проживання, про що свідчить довідка Червонозаводського РО ХГУ УМВДУ в Харківській області та вуличного комітету.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, щобудинок АДРЕСА_1 був придбаний сторонами 30.06.1988 р. на підставі договору купівлі-продажу № 1-ДИ-983 у рівних частках.

14.02.1996 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвали шлюб, про що видано свідоцтво про розірвання шлюбу Червонозаводським відділом реєстрації актів громадського стану м. Харкова, актовий запис № 75.

Після розірвання шлюбу прізвище позивача ОСОБА_3 змінено на ОСОБА_1.

При розірванні шлюбу спір про поділ спільного майна не існував, так як сторони домовились, що ОСОБА_1 сплатить на користь ОСОБА_2 вартість його частки у будинку АДРЕСА_1.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 у вересні 1996 р. сплатила ОСОБА_2 за його 1/2 частку у вказаному будинку 5000,00 грн., про що відповідач видав позивачці розписку та оригінал правовстановлюючого документу, на свою частку, а саме: договір купівлі-продажу № 1-ДИ-983 від 30.06.1988 р., та технічний паспорт.

Відповідач обіцяв оформити протягом місяця договір купівлі-продажу у нотаріуса та знятися з реєстраційного обліку постійного місце проживання, про що свідчить підписана їм розписка.

Таким чином, між сторони фактично уклали договір купівлі-продажу.

Однак, до цього часу ОСОБА_2 не виконав в свої зобов'язання, не проживає у спірному будинку близько десяти років, ухиляється від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу та не подає документи до паспортиста про зняття з реєстраційного обліку з невідомих причин. Постійне місце мешкання позивачці не повідомив.

На цей час у будинку мешкають ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_4.

На підставі ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною другою ст. 328 ЦК України встановлена загальна презумпція правомірності придбання права власності.

Згідно ст. 330 ЦК України позивач є добросовісним набувачем частки спірного будинку, належної відповідачу.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу продавець передає або зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була досягнута згода за всіма істотними умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна, який частково був виконаний: сплачена вартість частки будинку, майно прийнято у володіння, а відповідач зобов'язаний був оформити договір купівлі-продажу належним чином і знятись з реєстрації постійного місця проживання за місцем знаходження житлового будинку в певний термін.

Ст. 397, ст. 398 ЦК України встановлено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

ОСОБА_2 не приймає участі в утриманні будинку у належному технічному та санітарному стані, у сплаті комунальних послуг, податків та інших обов'язкових платежів.

Позивачка постійно мешкає у спірному житловому будинку більше 10 років. Весь цей час ОСОБА_1 за власні кошти робила в спірному будинку поточний та капітальний ремонт. Сплатила борги по платі за землю. Сплачує своєчасно усі необхідні платежі за комунальні послуги. ОСОБА_1 мешкає у спірному будинку з дозволу відповідача, який відмовився проживати у вказаному домі і утримувати його в належному технічному і санітарному стані.

ОСОБА_1 сумлінно, відкрито і безперервно більше 10 років володіє нерухомим майном - будинком АДРЕСА_1, як своїм власним. Співвласник до теперішнього часу не виявив наміру зберегти своє право власності на вказаний будинок, відповідно він погодився з його втратою.

За згодою представника позивача суд ухвалює заочне рішення.

Згідно ст. ст. 321, 328, 330, , 392, 397, 398, 638, 655, 1258, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 5, 10, 11, 209, 212, 214-216, 218, 224-226 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17.09.1996 р. дійсним;

Визнати ОСОБА_1 власником всього домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку, надвірних будівель та земельної ділянки згідно технічного паспорту.

Анулювати реєстрацію постійного місця проживання у АДРЕСА_2 відповідача ОСОБА_2.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії, в порядку ст. 228 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги до Червонозаводського районного суду м. Харкова.