22-ц/775/1233/2015(м)

266/3036/15-ц

Категорія 27

Головуючий в 1 інстанції Шишілін О.Г.

Доповідач Супрун М.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Супрун М.Ю.

суддів Мироненко І.П., Лісового О.О.

при секретарі Собецькій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором,

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 листопада 2015 року,-

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі: ПАТ КБ«ПриватБанк») звернулось до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що відповідно до укладеного кредитного договору № MRA0GK04005180 від 30 серпня 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді 30000,00 доларів США строком повернення до 26 серпня 2027 року на умовах сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Сплата кредиту та відсотків за його користування передбачена сторонами щомісячними платежами. Оскільки зобов'язання за даним договором ОСОБА_2 належним чином не виконувались, позивач просив стягнути достроково з відповідача на його користь заборгованість в гривневому еквіваленті, яка утворилась станом на 05 серпня 2015 року та складається з 25252,93 доларів США – заборгованості за кредитом; 702,30 доларів США – заборгованості за процентами; 60,00 доларів США – заборгованості по комісії за користування кредитом; 10,58 доларів США – пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за кредитом; 11,52 доларів США – штрафу (фіксованої частини), 1301,29 доларів США – штрафу (процентної складової).

Рішенням Приморського районного суду м. Донецька від 09 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" суму заборгованості за кредитним договором №MRA0GK04005180 від 30 серпня 2007 року станом на 05 серпня 2015 року, що складається з простроченого тіла кредиту в сумі 7404,63 грн, процентів за користування кредитом в сумі 15246,93 грн., комісії 1302,60 грн. Розподілено судові витрати, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" судовий збір в сумі 147,62 грн.

З вказаним рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення основної суми заборгованості в повному обсязі, пені та штрафів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги банк зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачені підстави щодо повернення кредиту достроково у разі порушення строків виконання позичальником своїх зобов’язань на будь-який термін, а тому суд першої інстанції неправомірно вважав, що строк, з якого заборгованість відповідача вважаться простроченою, не настав і це не дає підстав кредитору вимагати від боржника дострокової сплати кредиту.

Крім того, банк послався на те, що суд необґрунтовано відмовив у стягненні штрафних санкції з огляду на заборону подвійної відповідальності, оскільки передбачені кредитним договором штрафи та пеня нараховуються за різні порушення зобов’язань.

Представник позивача ОСОБА_3, діюча за довіреністю, в судовому засіданні апеляційного суду підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Відповідач та його представник – адвокат ОСОБА_4 у суді апеляційної інстанції заперечували проти задоволення скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.п.1, 3,4, ч. 1 ст. 309ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права,

У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 серпня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу строком до 26 серпня 2027 року кредит в сумі 30000 доларів США на умовах сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,84 % на місяць за суму залишку заборгованості за кредитом. Договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами.

Додатковою угодою до кредитного договору від 24 лютого 2015 року сторони погодили, що при порушенні зобов’язань позичальник сплачує відсотки за користування кредитом у розмірі 31,11 % на рік, нарахованої на суму непогашеної заборгованості. В п.5 додаткової угоди сторони визначили, що у разі порушення позичальником строків погашення заборгованості, зазначених в графіку погашення кредиту понад 1460 днів, терміном повернення кредиту вважаться 1460 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом починаючи з 1461 дня порушення, вважаться простроченою.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторони додатковою угодою визначили строк, з якого заборгованість вважаться простроченою, тобто з 1461 дня порушення, то вимоги позивача про дострокове повернення всієї суми кредиту не підлягають задоволенню. Разом з тим, приймаючи до уваги те, що відповідач узяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, є підстави для стягнення з нього поточної заборгованості за кредитом, процентами та комісії.

Відмовляючи у стягненні штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що штрафи та пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності і їх застосування за одне й те саме порушення, передбачено умовами кредитного договору, неможливо.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так, статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, у п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Апеляційним судом встановлено, що 30 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № MRA0GK04005180, за яким останній отримав кредит в сумі 30 000 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків в розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та строком повернення до 26 серпня 2027 року (а.с. 10-12). Договором встановлено обов’язок позичальника повернути кредит частинами, щомісячний платіж складає 353,98 доларів США.

Пунктом 5.4. кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов’язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, у зв’язку з чим банк змушений звернутись до суду, позичальник зобов’язаний, сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову. (а.с.10-12)

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору пеня сплачується при порушенні позичальником зобов’язань з погашення кредиту, передбачених п.п.2.2.2 та п. 2.2.3 даного договору (своєчасна сплата відсотків за користування кредитом та сплата винагороди), банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язаний сплатити пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. (а.с.10-12)

Додатковою угодою до кредитного договору від 24 лютого 2015 року сторони виклали п. 7 кредитного договору в іншій редакції.

Встановили відсоткову ставку за користування кредитом з 24 лютого 2015 року у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 основного договору. Визначили щомісячний платіж у сумі 360,01 доларів США для погашення заборгованості. Погодили, що погашення заборгованості відбувається згідно нового графіка до додаткової угоди.

Крім того, додатковою угодою визначено, що при порушенні зобов’язань позичальник сплачує відсотки за користування кредитом у розмірі 31,11 % на рік, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом (п.1 п.п.7.4 додаткової угоди)

В п.5 додаткової угоди сторони узгодили, що у разі порушення позичальником строків по оплаті відсотків за користування кредитом та винагород, визначених в договорі, згідно ст. 212, 611, 651 ЦК України, протягом періоду неналежного виконання позичальником зобов’язань по сплаті відсотків за користування кредитом та винагород, передбачених договором, плата за кредитом нараховується банком у розмірі фактично сплаченої позичальником, при цьому позичальник за весь період неналежного виконання зобов’язань по сплаті плати за кредитом сплачує неустойку: в розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених винагород, передбачених договором, в розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених відсотків за користування кредитом.

Згідно ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України, при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, зазначених в графіку погашення кредиту за цим договором, понад 1460 днів, терміном повернення кредиту вважається 1460 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом починаючи з 1461 дня порушення, вважається простроченою.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно із ст. ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7.1 додаткової угоди від 24 лютого 2015 року періодом сплати щомісячного платежу вважається період з «21» по «26» число кожного місяця.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, у порушення вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України, не дав належної оцінки змісту кредитного договору та додаткової угоди та не звернув уваги на те, що згідно п.п. 3.8. основного кредитного договору сторонами було узгоджено, що при непогашенні кредиту в строки, визначені п.7.1. та 2.3.3.цього договору, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги те, що відповідач построчив повернення чергової частини кредиту, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, сплати процентів, комісії.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, строк, з якого заборгованість відповідача вважаться простроченою, не настав є помилковим.

Крім того, згідно ст. 2 Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року щодо ненарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Як проголошено в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У п.3.4. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (Справа N 1-10/2004)) зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню та штрафи, що нараховані в 2015 році. (а.с.4-8)

Згідно матеріалів справи, відповідач зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р місто Маріуполь Донецької області відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Отже, враховуючи те, що відповідач є громадянином України, який зареєстрований та постійно проживає в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», штрафні санкції за укладеним ним кредитним договором нараховувати заборонено, а тому позов банку в частині стягнення пені та штрафів є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині дострокового стягнення тіла кредиту в розмірі 25252,93 доларів США, заборгованості за процентами в розмірі 702,30 доларів США, комісії в розмірі 60,00 доларів США, всього 26015, 23 доларів США, що еквівалентно на курсом Національного банку України на день ухвалення рішення 602 170,39 грн. В задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ «Приват Банк» необхідно відмовити.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, апеляційний суд присуджує на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з відповідача понесені ним і документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору за подання позову та подання апеляційного скарги, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.307, 309, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 листопада 2015 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 25252,93 доларів США, 702,30 доларів США – заборгованість за процентами; 60,00 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом, всього 26015, 23 долара США, що еквівалентно 602 170,39 грн. (шістсот дві тисячі сто сімдесят грн. 39 коп.)

Відмовити публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафів з ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3478,60 грн. грн., за подання апеляційної скарги 3826,47 грн, всього 7305,07 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді