УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015р. Справа № 876/7313/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): не з’явився

позивача у справі: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області

на постанову Монастириського районного суду Тернопільської області від 25.06.2015р. у справі №603/380/15-а

за позовом ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області

про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2015р. позивач: ОСОБА_1 звернувся до Монастирського районного суду Тернопільської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області про встановлення пільгового та загального стажу та про зобов’язання призначення пенсії за віком на пільгових умовах, просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області та рішення №02/03 від 27.03.2015р. з питань підтвердження стажу на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, для призначення пенсії згідно з п.“в” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області здійснити з 02.03.2015р. призначення та виплату йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Постановою Монастирського районного суду Тернопільської області від 25.06.2015р. по справі №603/80/15-а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано незаконним рішення управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області №02/03 від 27.03.2015р. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1; зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 02.03.2015р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовити; постанову суду допустити до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач: управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з’ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що позивач не надав всіх необхідних документів які б підтвердили стаж роботи трактористом, а відповідно до поданих документів відсутні підстави для призначення даної пенсії, а саме призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п.“в” ст.13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”.

В судове засідання сторони не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне:

Відповідно до вимог ст.100 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, особам які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Так, право на призначення пільгової пенсії за віком, передбаченої пунктом “в” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” мають трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз’яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992р. №7. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії “тракторист-машиніст”, запроваджена в 1961р., охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.

Пунктом 20 “Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 48 Кодексу Законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 29.02.2015р. виповнилося 55 років, що підтверджено паспортом позивача серії МС 539870, виданим Монастириським РВ УМВС України в Тернопільській області в грудні 1999р.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач з 01.09.1975р. по 28.08.1976р. навчався в Підгаєцькому СПТУ №10 і здобув професію тракториста-машиніста третього класу, що підтверджується довідкою №59 від 29.01.2015р., виданою Державним навчальним закладом “Підгаєцький професійний аграрний ліцей” та посвідченням тракториста-машиніста №213334.

Крім цього, згідно порядкового запису “1” в трудовій книжці, ОСОБА_1 в 1975р. прийнятий на роботу в колгосп “Ватутіна” та згідно трудової книжки колгоспника (а.с.20) з 1977р. працював в даному колгоспі трактористом по 2003р.

Згідно записів в трудовій книжці та довідки №173 від 20.02.2012р., виданої виконкомом Ковалівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про реорганізації колгоспу “Червона Зірка”, позивач 11.03.1993р. переведений в члени селянської спілки “Ковалівське” в зв’язку з реорганізацією колгоспу, 22.01.2000р. переведений в члени ТзОВ “Ковалівське” в зв’язку з реорганізацією селянської спілки “Ковалівське”.

З довідки, виданої Ковалівською сільською радою (а.с.19), вбачається, що ОСОБА_1 перебував членом колгоспу ім.Ватутіна, в даний час ТзОВ “Ковалівське”, з 1977р. та працював у колгоспі з 01.01.1977р. по 15.04.1978р., з 01.05.1980р. по 31.12.1980р., з 01.01.1981р. по 30.12.1984р., з 01.01.1985р. по 29.11.2002р. та з 24.04.2003р. по 06.11.2003р.

Відповідно до наданої ТзОВ “Доброводівське” довідки №19 від 03.06.2015р. (а.с.17), позивач працював трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві з 01.01.1977р. по 15.04.1978р. та з 01.01.1981р. по 30.12.1984р., а також в судовому засіданні досліджено довідку (а.с.18), згідно якої ОСОБА_1 працював трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві з 01.01.1985р. по 29.11.2002р. та з 24.04.2003р. по 06.11.2003р. і яка видана на підставі розрахункових книг за 1985-2002 роки.

Згідно архівних виписок, виданих архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації тернопільської області №№81, 82, 84, 86, 87, 88 від 07.04.2015р. вбачається, що ОСОБА_1 в 1994, 1995, 1996, 1997 2002 роки та в 2003 році працював трактористом, комбайнером в селянській спілці “Ковалівське” та ТзОВ “Ковалівське”.

Крім цього, Актом №64 від 11.03.2015р. “Про результати перевірки достовірності подання відомостей про застраховану особу” встановлено, що в кожній книзі обліку праці і розрахунків з членами колгоспу за період з 01.01.1985р. по 29.11.2002р., з 24.04.2003р. по 06.11.2003р. в графі “Ким працює” по ОСОБА_1 вказана посада “тракторист”.

Таким чином позивач позивач пропрацював в колгоспі більше 30 років з яких на посаді тракториста більше 20 років.

Рішенням №02/03 від 27.03.2015р. ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пільгової пенсії з тієї причини, що відповідно до поданих позивачем документів встановити право для призначення пенсії немає можливості, так як подані лише довідки про стаж колгоспника, якими безпосередня зайнятість не менше 20 років у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві або на протязі календарного року в тваринництві, а також закріплення за трактором лише одного тракториста, не підтверджується.

Як було з’ясовано судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 згідно трудової книжки, уточнюючих документів та пояснень свідків, працював в ТзОВ “Доброводівське” та “Ковалівське” на посаді тракториста і його загальний стаж роботи становить більше 30 років, а стаж на посаді тракториста становить більше 20 років, що підтверджує наявність у позивача пільгового трудового стажу на посаді тракториста.

Згідно трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 був членом колгоспу “Ватутіна” і брав участь в колгоспному виробництві із встановленням кількості вироблених трудоднів (людиноднів).

Колегія суддів не погоджується з твердження управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі на те, що встановити право для призначення пенсії немає можливості із-за того, що невідомо скільки за трактором закріплено трактористів один чи більше. Вважає його безпідставним, оскільки той факт, що позивачем протягом всього періоду роботи в ТзОВ “Ковалівське” щороку виконувався встановлений мінімум людино-днів підтверджується записом в його трудовій книжці колгоспника.

Що стосується відсутності первинних документів, які б підтвердили повну зайнятість позивача на посаді тракториста, то слід зазначити, що професія, за якою працював позивач, вказана в трудовій книжці як тракторист, в уточнюючій довідці, яка видана на підставі трудової книжки колгоспника, зазначено відомості про кількість вироблених трудоднів (людиноднів), й ця довідка підтверджує зайнятість позивача протягом повного календарного циклу, підтверджена поясненнями свідків.

Таким чином колегія суддів, враховуючи, що пільговий трудовий стаж позивача на посаді тракториста в ТзОВ “Доброводівське” та ТзОВ “Ковалівське” з 1977р. по 2003р. підтверджено сукупністю вище наведених доказів, його загальний стаж складає більше 30 років, а пільговий більше 20 років,вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність достатніх підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до вимог пункту “в” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, тому рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії є неправомірним, оскільки грубо порушує право позивача, передбачене ст.46 Конституції України на соціальний захист у старості та суперечить вимогам ст.19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Також, як досліджено із матеріалів справи, в судовому засіданні судом першої інстанції допитані свідки, які ствердили, що працювали разом із позивачем, підтвердивши факт його роботи у колгоспі на посаді тракториста, на зазначеній посаді працювали по змінно цілий день. Позивач сумлінно та відповідально виконував свої посадові обов’язки.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає доведеними висновки суду першої інстанції, що позивач маючи загальний трудовий стаж 30 років, відпрацювавши не менше 23 років 09 місяців 21 день трактористом-машиністом, набув права на призначення пільгової пенсії за віком згідно з пунктом “в” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області на постанову Монастириського районного суду Тернопільської області від 25.06.2015р. у справі №603/380/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, - залишити без задоволення.

2. Постанову Монастириського районного суду Тернопільської області від 25.06.2015р. у справі №603/380/15-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 24.12.2015р.