Справа № 22-а-1112-Ф/08

Головуючий суду першої Інстанції: Белоусов Е.Ф.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції: Мудрова В.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

17 вересня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.  Феодосії у складі:

головуючого - судді                   Притуленко О.В.,

суддів:                                          Іщенка В. І.,

Мудрової В.В.

при секретарі                              Петриченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1до військової частини А 1656 про стягнення грошової компенсації замість речового майна,  за апеляційною скаргою військової частини А 1656 на постанову Керченського міського суду АР Крим від 19 лютого 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2008 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВЧ А 1656 про стягнення грошової компенсації замість речового майна у розмірі 3206,  54 грн.,  посилаючись на те,  що ця компенсація при звільнені з військової служби у жовтні 2007 року,  їй виплачена не була.

Постановою Керченського міського суду АР Крим від 19 лютого 2008 року позов задоволений - стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з грошової компенсації замість належного до видачі речового майна у сумі 3206,  54 грн. та судові витрати.

У апеляційній скарзі представника військової частини А 1656 ставиться питання про скасування вказаної постанови з прийняттям нової - про залишення адміністративного позову без задоволення.

В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт стверджує,  що при розгляді питання стягнення грошової компенсації за неодержане майно звільнених військовослужбовців слід керуватися тільки Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» та Законами України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та «Про Державний бюджет на 2008 рік»,  які мають вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час». Вважає,  що підстав для нарахування та виплати грошової компенсації замість речового майна не має.

Заслухавши суддю-доповідача,  перевіривши матеріали справи,  доводи апеляційної скарги,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню без задоволення з таких підстав.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржувану постанову,  суд першої інстанції виходив з доведеності та обгрунтованості позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається,  що позивачка проходила військову службу в військової частині А 1656 і наказом командира військової частини № 240 від 31 жовтня

2007 року звільнена з військової служби (а.с.  11). За час проходження служби позивачка не була повністю забезпечена речовим майном за період з листопада 1997 року по жовтень 2007 року,  що підтверджується довідкою,  виданою відповідачем (а.с.  9). Сума грошової компенсації замість речового майна складає 3206,  54 грн. (а.с.  10).

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року N 2011-XII військовослужбовці одержують за рахунок держави речове майно або за їх бажанням грошову компенсацію замість нього.

Відповідно до пункту 27 постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» військовослужбовці,  звільнені у запас або відставку мають право на отримання грошової компенсації замість речового майна,  яке вони не отримали під час звільнення,  за цінами на день підписання наказу про звільнення.

Між тим,  колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність повного задоволення позовних вимог про стягнення грошової компенсації замість речового майна,  належного до видачі позивачці,  оскільки пунктом 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року,  який набрав чинності з 11 березня 2000 року та не був визнаний неконституційним за рішенням Конституційного суду відповідно до положень статті 152 Конституції України,  положення наведеного Закону від 20 грудня 1991 року N 2011-XII в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна призупинено.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в частині стягнення грошової компенсації замість речового майна,  належного до видачі позивачці до 11 березня 2000 року - на суму 906 грн. 58 коп. (а.с.  10).

Відповідно до пункту 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України правильне по суті вирішення справи із помилковим застосуванням норм матеріального права,  є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтею 195,  пунктом 3 статті 198,  пунктом 4 статті 202,  статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України,  колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу військової частини А 1656 задовольнити частково.

Постанову Керченського міського суду АР Крим від 19 лютого 2008 року змінити,  зменшивши суму,  яка підлягає стягненню з військової частини А-1656 на користь ОСОБА_1до 906 грн. 58 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена до безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням.