ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 грудня 2015 року                                                              Справа № 913/1004/15

                                                                                 Провадження №26/913/1004/15

          За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

До Cхідноукраїнського національного університету імені ОСОБА_1, м.Сєвєродонецьк

про стягнення 31673,54 грн.

Суддя Масловський С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреність № 14-135 від 13 травня 2014 року;

від відповідача: не з’явився.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Східноукраїнського національного університету імені ОСОБА_1, про стягнення суми основного боргу у розмірі 17213,26 грн, пені у розмірі 1415,39 грн, інфляційних витрат в сумі 12321,91 грн, та 3% річних в сумі 722,98 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.11.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 16.11.2015, ухвалою від 16.11.2015 відкладено на 25.11.2015, ухвалою від 25.11.2015 на 10.12.2015, ухвалою від 10.12.2015 на 22.12.2015.

В судовому засіданні 22.12.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги, мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №13/3591-ТЕ-20 від 12.02.2013 протягом серпня-грудня 2013 року було поставлено природний газ, який відповідачем прийнято, але оплачено частково, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 17213,26 грн, пені 1415,39 грн, 3% річних у розмірі 722,98 грн та інфляційних втрат в розмірі 12321,91 грн.

Відповідач своїх представників з судове засідання 16.11.2015, 25.11.2015, 10.12.2015 – не направив, вимог ухвали суду щодо надання витребуваних документів – не виконав, письмових пояснень по суті спору, письмовий відзив на позов з наданням доказів – не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на позов та письмові пояснення по суті спору через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

В С Т А Н О В И В:

12.02.2013 між позивачем, Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як продавцем, та відповідачем, Східноукраїнським національним університетом імені ОСОБА_1, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3591-ТЕ-20. Згідно з яким позивач зобов’язався передати відповідачеві природний газ, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити цей природний газ (п. 1.1), продавець передає відповідачеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 95,0 тис.куб.м. (дев’яносто п’ять тис.куб.м.) (п. 2.1).

Умовами договору сторони погодили, а саме: продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ (п. 3.1); приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3); не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4); ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (п.5.1); ціна за 1000 куб.м. газу становить 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 1091,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ 1309,20 грн (п. 5.2); оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1); у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобов’язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2).

          На виконання умов договору позивач в період з серпня - груденя 2013 року було поставлено природний газ відповідачеві на загальну суму 24345,88 грн, що підтверджується актами прийомання-передачі, підписаними сторонами (а.с. 20-30).

          Судом встановлено, що вищезазначені акти підписані представниками сторін, а також скріплені печатками юридичних осіб, без жодних зауважень та заперечень.

          Згідно з виписками з банку по особовому рахунку позивача, відповідачем, за поставку природного газу по договору купівлі-продажу природного газу №13/3591-ТЕ-20 від 12.02.2013, року було перераховано на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 7132,62 грн.

Як зазначив позивач у позові, станом на час звернення з позовом до суду, відповідач не здійснив повної оплати отриманого природного газу по договору купівлі-продажу природного газу №13/3591-ТЕ-20 від 12.02.2013, у зв’язку з чим за розрахунками позивача утворилась заборгованість на суму 17213,26 грн, що стало підставою для звернення до суду.

          Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов`язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ст.692 Цивільного кодексу України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.          

Відповідно до п1. ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частин 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №13/3591-ТЕ-20 від 12.02.2013, як продавцем було поставлено відповідачу, а останнім прийнято природний газ на загальну суму 76297,55 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу, які підписані представниками позивача і відповідача без будь – яких претензій, зауважень та скріплені печатками позивача і відповідача.

Однак, відповідач, як покупець, свій обов’язок в повному обсязі отриманого у власність природного газу у встановленій п.6.1. договору строк не виконав, природний газ переданий позивачем за договором купівлі – продажу природного газу №13/3591-ТЕ-20 від 12.02.2013 оплатив лише частково на суму 7132,62 грн, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, в сумі 17213,26 грн (24345,88 грн сума поставленого природного газу згідно з актами прийому-передачі) – 7132,62 грн (часткова оплата) = 17213,26 грн).

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов’язань щодо оплати поставленого йому позивачем газу за договором купівлі-продажу природного газу №13/3591-ТЕ-20 від 12.02.2013 – не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивна вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 17213,26 грн.

Також, у відповідності до п.7.2 договором купівлі-продажу природного газу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1415,39 а також на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 722,98 грн та інфляційні витрати в розмірі 12321,91 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов’язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обов’язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

За положеннями частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у пункті 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання свого зобов’язання по повній оплаті поставленого позивачем природного газу на суму 17213,26 грн, вказана сума не була оплачена відповідачем станом на момент розгляду справи, та враховуючи те, що часткова оплата здійснювалась також з порушенням строків встановлених п.6.1. договору (остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), дійшов висновку, що відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов’язання зі своєчасної оплати отриманого газу, що згідно з п.7.2. договору купівлі-продажу природного газу №13/3591-ТЕ-20 від 12.02.2013 та ст.ст.611, 625, Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України є підставою для нарахування і стягнення інфляційного збільшення суми боргу, пені та 3% річних за прострочення виконання зобов’язання.

          Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, пені та 3% річних, з якими суд погоджується, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 12321,91 грн., пені в розмірі 1415,39 грн та 3% річних у сумі 722,98 грн є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими що підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, а саме: сума основного боргу - 17213,26 грн ; пеня в розмірі -1415,39 грн ; 3% річних в розмірі - 722,98 грн.; а також інфляційні витрати в розмірі 12321,91 грн.

У відповідності до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

          Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області,-

В И Р І Ш И В:          

1. Позов задовольнити повністю.

           2. Стягнути з Східноукраїнського національного університету імені ОСОБА_1, (код ЄДРПОУ 02070714, місцезнаходження: проспект Радянський, буд.59-А, м.Сєвєродонецьк, Луганської області, 93400), на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720, місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, буд.6, м. Київ, 01001) суму заборгованості – 17213 (сімнадцять тисяч двісті тринадцять) грн 26 коп., пеню – 1415 (одна тисяча чотириста п’ятнадцять) грн 39 коп., 3% річних – 722 (сімсот двадцять дві) грн 98 коп., інфляційні витрати – 12321 (дванадцять тисяч триста двадцять одна) грн 91 коп., а також 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору,

3. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарсько процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.12.2015.

Суддя С.В. Масловський