Справа № 2-1558/10

-

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2010 р. м.Житомир

Кородьовський районний суд м. Житомира в складі: головуючої - судді Талько О.Б., при секретарях: Демчук О.М., Щудлак Л.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до редакції газети «Сільське життя» про поновлення на, роботі, визнання незаконним наказу про оголошення догани, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2010 року позивачка звернулася до суду з даним позовом і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що наказом від 25 грудня 2009 року за №23 її безпідставно звільнено з посади головного бухгалтера редакції газети «Сільське життя» згідно з п.2 ст.40 КЗпП України.

Припиняючи трудовий договір на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, головний редактор в наказі зазначив, що ОСОБА_1 звільнена у зв'язку з виявленням Житомирською районною прокуратурою чергового порушення ведення бухгалтерського обліку.

ОСОБА_1 вважає звільнення незаконним, оскільки формулювання причин звільнення, яке міститься у наказі від 25 грудня 2009 року, не передбачене ч.І п.2 ст.40 КЗпП України. Окрім того, порушення, виявлені прокуратурою, були допущені з вини головного редактора ОСОБА_2

Також, в порушення вимог статті 149 КЗпП України, відповідно до якої за кожне правопорушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, позивачці згідно з наказом №22 від 25 грудня 2009 року була оголошена догана за порушення ведення бухгалтерського .обліку, яке було зафіксоване у поданні прокурора Житомирського району.

З огляду на вищезазначене, позивачка просить суд визнати наказ №22 від 25 грудня 2009 року про оголошення їй догани незаконним, поновити її на посаді головного бухгалтера редакції газети «Сільське життя» з 25 грудня 2009 року, ртягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в сумі 1 грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, зазначивши, що до 25 грудня 2009 року обіймала посаду головного бухгалтера редакції газети «Сільське життя». Протягом тривалого часу між нею та головним редактором газети ОСОБА_2 неодноразово виникали конфлікті ситуації. Зокрема, керівник ставився до неї упереджено,

принижував її, нетактовно висловлювався на її адресу. На думку позивачки, підставою для її звільнення стали саме неприязні стосунки з головним редактором, а не її невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації. Порушення, виявлені прокуратурою та працівниками контроль- ревізійного Управління в Житомирській області, були допущені саме з вини головного редактора ОСОБА_2 Зокрема, доплата за інтенсивність праці заввідділом редакції ОСОБА_3 позивачка здійснювала відповідно до штатного розпису та вказівки головного редактора.

Виплата головному редактору надбавки за виконання ним обов'язків водїїя проводилась відповідно до наказу від 16 грудня 2008 року.

Щодо встановленої недостачі матеріальних цінностей ( дерев'яного гаража), позивачка пояснила, що гараж є комунальною власністю та був розташований на території Управління праці та соціального захисту населення. На момент перевірки гараж був знесений, однак з балансу відповідача його не списали, оскільки дозвіл керівника на його списання не був погоджений з головою райради.

Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки ОСОБА_1, внаслідок недостатньої кваліфікації систематично допускала порушення бюджетного законодавства. Зокрема, позивачка протягом року нараховувала працівнику редакції ОСОБА_3 доплату за інтенсивність праці без відповідного наказу.

^ За вказане порушення головний редактор наказом №22 від 25 січня 2009 року оголосив позивачці догану. Оскільки такий вид дисциплінарного стягнення не мав належного виховного впливу на позивачку, цього ж дня її було звільнено. При цьому, як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_2, підставою для припинення трудових відносин з позивачкою згідно п.2 ч.І ст.40 КЗпП, стало порушення нею вимог бюджетного законодавства щодо обліку матеріальних цінностей ( дерев'яного гаража). В подальшому, представник відповідача як на підставу звільнення позивачки посилався на допущені нею порушення, які були зафіксовані в акті ревізії фінансово- господарської діяльності відповідача, складеному працівниками контрольно- ревізійного управління в Житомирській області 31 серпня 2009 року. Зокрема, виконання ОСОБА_1 обов'язків касира без укладення договору про повну матеріальну відповідальність, невнесення позивачкою до прибуткових та видаткових касових ордерів всіх необхідних реквізитів. З вини ОСОБА_1 також не проводилась реєстрація посвідчень про відрядження працівників редакції, подорожні листи оформлені в порушення вимог законодавства, не здійснювалась інвентаризація розрахунків із дебіторами та кредиторами, не була нарахована та виплачена працівникам індексація заробітної плати, не застосовувались крригуючи коефіцієнти підвищення тарифних ставок.

За вищезазначені порушення бюджетного законодавства позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності. Зазначена обставина, на думку представника відповідача, свідчить про її недостатню кваліфікацію

та є підставою для розірвання трудового договору згідно з п.2 ч. 1 ст.40 КЗпП України.

З наказом про звільнення позивачка була ознайомлена 12 лютого 2010 року, про що свідчить її підпис.

При цьому, представник відповідача в судовому засіданні звернув увагу суду на ту обставину, що виписка з наказу про звільнення позивачки, яку вона надала суду, не відповідає дійсності. Це пов'язано з тим, що, ознайомивши Ро^ко З.Д. з наказом про її звільнення, керівник надав їй проект цього наказу. Отримати трудову книжку позивачка відмовилась в присутності свідків.

Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_2, при звільненні позивачки їй не була запропонована інша робота в редакції, оскільки вакантні посади були відсутні.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

,, Відповідно до ч. 1 п.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню роботи. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що звільнення працівника на підставі ч.І п.2 ст.40 КЗпП допускається лише при неможливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Виходячи із зазначеної норми, суд може визнати звільнення працівника правильним, якщо встановить, що воно здійснене на підставі фактичних даних, які підтверджують, що, зокрема, через недостатню кваліфікацію працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов'язки, а від переведення на іншу роботу він відмовився.

В судовому засіданні встановлено, що наказом від 25 грудня 2009 року позивачку було звільнено на підставі п.2 ч.І ст.40 КЗпП України. Зі змісту наказу та з пояснень представника відповідача в судовому засіданні вбачається, що висновок про недостатність кваліфікації позивачки, яка перешкоджає їй належним чином виконувати обов'язки головного "ухгалтера фактично ґрунтується лише на матеріалах перевірки, здійсненої зацівниками контрольно-ревізійного управління, яків подальшому стали лставою для винесення прокурором подання.

Наявний в матеріалах справи акт свідчить про те, що з вини головного : :Л актора та позивачки були допущені порушення бюджетного і-онодавства.,

Зі змісту п.2 ч.І ст.40 КЗпП України вбачається, що для кваліфікації дій зивачки за вищезазначеною нормою трудового законодавства недостатньо .'іновлення самого факту неналежного виконання трудових обов'язків, а -- вхідно встановити, що воно мало місце саме з причин недостатньої кваліфікації, оскільки нездатність виконувати доручену роботу не можна ототожнювати з винним невиконанням трудових обов'язків.

Звільнення за правилами ч.І п.2 ст.40 КЗпП України передбачає об'єктивну неможливість працівника належним чином виконувати трудові обов'язки у зв'язку з відсутністю необхідної кваліфікації. Обставини, що свідчать про вину працівника у неналежному виконанні трудових обов'язків, не можуть нав<рдитися як аргумент, що обгрунтоввує необхідність звільнення за п.2 ст.40 КЗпП.

Оскільки в судовому засіданні не були встановлені обставини, які б свідчили про об'єктивну неспроможність ОСОБА_1 належним чином виконувати обов'язки головного бухгалтера у зв'язку з відсутністю необхідної кваліфікації, суд вважає, що її звільнення на підставі п.2 ст.40 КЗпП України є незаконним.

Акт ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача від 31 серпня 2009 року свідчить лише про суб'єктивне відношення позивачки до виконання трудових обов'язків та, на думку суду, на є доказом, який обґрунтовує необхідність звільнення на підставі п.2 ст.40 КЗпП.

Окрім того, відповідно до частини 2 статті 40 КЗпП України, звільнення на підставі п.2 частини 1 цієї статті допускається лише при неможливості переведення працівника з його згоди на іншу роботу.

Доказів, які б свідчили про неможливість переведення позивачки на іншу посаду або про її відмову від переведення на іншу посаду, яка відповідає її кваліфікації, суду не було надано.

Відповідно до ст.147 КЗпП України підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни. При цьому, таке порушення має бути наслідком винних дій працівника.

З пояснень в судовому засіданні представника відповідача та з наявної в матеріалах копії наказу №22 від 25 грудня 2009 року, вбачається, що позивачці була оголошена догана за виплату працівнику редакції ОСОБА_4В надбавки за інтенсивність праці без відповідного наказу.

Досліджені в судовому засіданні штатні розписи свідчать про те, що нарахування зазначеної надбавки була передбачена штатним розписом.

Враховуючи ту обставину, що штатний розпис затверджується власником або уповноваженим ним органом на поточний рік та будь-які зміни вносяться на підставі наказу керівника, нарахування позивачкою азначеної надбавки за інтенсивність праці не свідчить про наявність в її діях ІИНИ в порушення бюджетного законодавства.

За таких обставин, наказ №22 від 25 грудня 2009 року є незаконним.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про "оновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно піймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час : ліушеного прогулу.

Таким чином, на користь позивачки підлягає стягненню 8899 грн. 26 п. середнього заробітку. При визначенні цієї суми суд виходить з

наступних розрахунків: заробіток позивачки за за два місяці перед звільненням становив: у жовтні 2009 року - 770 грн. 41 коп., у листопаді 2009 року - 766 грн. 41 коп. Тоді середньоденний заробіток становитиме 35 грн. 74 коп. Термін вимушеного прогулу становить 248 дн. Загальна сума заробітку за час вимушеного прогулу становить 8899 грн. 26 коп. ( 248 дн. х 35 грн. 74 коп.)

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 147,149,235 КЗпП України, ст. 10,11,60, 212,224-226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ головного редактора газети «Сільське життя» ОСОБА_5 від 25 грудня 2009 року за №22 про оголошення ОСОБА_1 догани.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера редакції газети «Сільське життя» з 25 грудня 2009 року.

Стягнути з редакції газети «Сільське життя» на користь ОСОБА_1 8899 грн. 26 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди - відмовити.

Стягнути з редакції газети «Сільське життя» на користь держави 105 грн.99 коп. судового збору та на користь ТУ ДСА України в Житомирській області 157 грн. витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, однак в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах місячного платежу в сумі 786 грн. 28 коп. підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Суддя О. Б. Талько