Справа № 2-1561/10

-

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2010 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: судді Талько О.Б.

адвоката ОСОБА_1,

секретаря Демчук О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_2 до Державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації, Комісії з припинення юридичної особи державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації та Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та

відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що працював на посаді водія державного комунального автогосподарства. На підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 17 червня 2009 року за №195 «Про передачу рухомого та нерухомого майна державного комунального автогосподарства облдержадміністрації та припинення його діяльності» 30 червня 2009 року був виданий наказ «Про персональне попередження працівників державного комунального автогосподарства облдержадміністрації про можливе наступне звільнення за скороченням або звільнення у випадку реорганізації чи ліквідації підприємства згідно рішення 19 сесії Житомирської обласної ради 5 скликання від 27 березня 2009 року.

Згідно з наказом від 30 вересня 2009 року позивача було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства.

На думку позивача, зазначений наказ є незаконним, оскільки ліквідація підприємства не відбулась, власник або уповноважений ним орган не мав правових підстав для здійснення скорочення штату. При цьому, позивач звернув увагу суду на ту обставину, що пункти 2,3 розпорядження голови облдержадміністрації від 17 червня 2009 р., відповідно до яких було прийняте рішення про припинення державного комунального автогосподарства шляхом ліквідації та затверджено ліквідаційну комісію, розпорядженням голови облдержадміністрації від 28 липня 2009 року були визнані такими, що втратили чинність.

З огляду на вищезазначене, позивач проси визнати наказ від ЗО вересня 2009 року незаконним та поновити його на посаді водія державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації з 1 жовтня 2009 року, а також стягнути з державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4662 грн. та відшкодувати йому моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд поновити йому строк звернення до суду з даними позовними вимогами, оскільки про порушення своїх прав він дізнався лише 1 грудня 2009 року.

На думку адвоката, позовні вимоги є обгрунтованими, оскільки підприємство, на якому працював позивач, не ліквідоване. Відомостей про те, що автогосподарство припинило свою діяльність внаслідок ліквідації, до Єдиного державного реєстру не внесено.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, думку адвоката, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Пункт 1 ст. 40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. З статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договор;- ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності або штату

працівників, та які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

В судовому засіданні встановлено, що позивач працював на посаді водія державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації.

17 червня 2009 року головою обласної державної адміністрації було видане розпорядження №195 про передачу рухомого та нерухомого майна державного комунального автогосподарства облдержадміністрації на баланс комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради та припинення його діяльності. Зазначеним розпорядженням було затверджено склад ліквідаційної комісії, а також порядок і строки проведення ліквідації підприємства. Зокрема, передбачалось до 1 грудня 2009 року здійснити заходи щодо зняття юридичної особи з податкового обліку, обліку в Пенсійному фонду та Фонді соціального страхування та подання матеріалів щодо внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення підприємства шляхом його ліквідації.

30 червня 2009 року був виданий наказ «Про персональне попередження працівників державного комунального автогосподарства облдержадміністрації про можливе наступне звільнення за скороченням або звільнення у випадку реорганізації чи ліквідації підприємства згідно рішення 19 сесії Житомирської обласної ради 5 скликання від 27 березня 2009 року.

Наказом голови ліквідаційної комісії від 30 вересня 2009 року №81-Л позивача було звільнено з посади водія автогосподарства на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства.

Однак, в судовому засіданні встановлено, що пункт 2 розпорядження голови облдержадміністрації від 17 червня 2009 року №195, який передбачав ліквідацію державного комунального автогосподарства, був скасований на підставі розпорядження №370 від 24 листопада 2009 року. Зазначеним розпорядженням також було прийняте рішення про реорганізацію вказаного підприємства шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради.

Враховуючи ту обставину, що ліквідації підприємства не відбулося, та суду не було надано доказів того, що реорганізація підприємства супроводжувалась скороченням чисельності або штату працівників, звільнення позивача з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП не відповідає вимогам закону. Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконним наказу від 30 вересня 2009 року №81-Л та поновлення позивача на роботі є обґрунтованими.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів реєстраційної справи вбачається, що запис про припинення державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб не був внесений.

З огляду на вищезазначене та враховуючи вимоги ч.2 ст. 104 ЦК України, суд вважає, що належним відповідачем по справі є державне комунальне автогосподарство Житомирської обласної державної адміністрації.

Оскільки про наявність розпорядження голови облдержадміністрації від 24 листопада 2009 року, яким було скасовано процедуру ліквідації підприємства, позивач дізнався лише 1 грудня 2009 року, що підтверджується повідомленням голови облдержадміністрації за №6602-10/1-1/111 ( а.с. 17), суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважної причини, що є підставою для його поновлення.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, суд також задовольняє позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягує на користь позивача 18240 грн.

При обчисленні цієї суми суд виходить з наступних розрахунків. Заробіток позивача у серпні 2009 р. становив 1260 грн. та у вересні 2009 р. - 1260 грн. Тоді, середньоденний заробіток становитиме 60 грн. (1260 грн. + 1260 грн. : 42 роб. дн.). Термін вимушеного прогулу з 1 жовтня 2009 року по 10 грудня 2010 року становить 304 роб. дн. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 18240 грн. ( 30 грн. х 304 роб. дн.).

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд задовольняє частково та стягує на користь позивача 500 грн. При визначенні цієї суми суд враховує характер та тривалість втрат немайнового характеру та виходить із засад розумності та виваженості.

Керуючись ст. 40 п.1, ч.З ст.36, ст.ст. 232-233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10,60,208,209,212,224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ голови ліквідаційної комісії від ЗО вересня 2009 року за №81-Л «Про звільнення за скороченням штату працівників державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації в частині звільнення ОСОБА_2 з посади водія.

Поновити ОСОБА_2 на посаді водія державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації з 1 жовтня 2009 року.

Стягнути з державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 18240 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації на користь держави судовий збір в сумі 190 грн. 90 коп. та на користь ТУ ДСА України в Житомирській області 157 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, однак в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах місячного платежу в сумі 1260 грн. підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути переглянуте Корольовським районним судом м. Житомира за письмовими заявами представників відповідачів, поданими протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О. Б. Талько