Справа № 666/3979/15-ц

Рішення

Іменем України

24.12.2015 року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді Ратушної В.О.,

при секретарі Марецькій Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Управління обліку розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради, третя особа: Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради про визнання недійсним та скасування розпорядження про приватизацію квартири, свідоцтва про право власності ,

в с т а н о в и в :

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом посилаючись на ті обставини, що їх батьками являються ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які зареєстрували шлюб 17.06.1988року.

19 грудня 2006 р. батько ОСОБА_3 отримав квартиру за адресою: АДРЕСА_1, про що Виконавчим комітетом Херсонської міської ради йому було видано ордер на жиле приміщення № 185 від 19.12.2006 р. Квартира була отримана на всіх членів сім’ї відповідача, а саме: на нього, дружину - ОСОБА_4 та на дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, які на той момент були неповнолітніми, про що зазначено у ордері. Вся сім,я зареєструвалась за вказаною адресою.

Через деякий час відповідач ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 про те, що збирається приватизувати надану їм квартиру і має намір отримати кредит в банку під заставу цієї квартири на її ремонт. Однак, оскільки в квартирі зареєстровані неповнолітні діти, то вони автоматично будуть включені в приватизацію і банк не візьме в заставу квартиру, яка частково належить неповнолітнім дітям. В такому випадку вони не зможуть отримати кредит, тому дітей необхідно зняти з реєстрації.

ОСОБА_4 заперечувала проти того, щоб діти не приймали учать у приватизації, оскільки буде порушено їх право власності, однак відповідач запевнив її, що після того, як кредит буде виплачено, то він оформить на дітей договір дарування зазначеної квартири і їх право власності не буде порушено.

Після цього, 21.09.2007 р. за заявою ОСОБА_4 їх було знято з реєстрації та відповідач подав заяву на приватизацію вищезазначеної квартири тільки на своє ім’я, хоча фактично всі члени родини, в тому числі і вони-позивачі, залишись проживати в квартирі і проживають в ній по сьогоднішній день.

Розпорядженням Фонду комунального майна м. Херсона від 03.12.2007 р. за № 22817-ж квартиру за адресою: АДРЕСА_1. було передано у приватну власність ОСОБА_3 та визначено його уповноваженим власником.

На підставі зазначеного розпорядження відповідачу ОСОБА_3 було видано Свідоцтво про право власності від 03.12.2007 р. на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

26 лютого 2008 року відповідачем було отримано кредит в ВАТ «Кредитпромбанк» в сумі 40 000,00грн. на споживчі цілі під заставу належної йому квартири. Поручителем за зобов’язаннями ОСОБА_3 за вказаним кредитом виступила його дружина ОСОБА_4

Через деякий після отримання кредиту відповідач знов зареєстрував дружину та дітей у зазначеній квартирі.

В подальшому сімейні стосунки між подружжям погіршились і останній пішов з родини, але пообіцяв дружині, що після сплати кредиту він все ж таки подарує квартиру дітям.

13 жовтня 2010 року Дніпровським районом судом м. Херсона шлюб між батьками було розірвано. Після цього ОСОБА_3 створив нову родину та припинив сплачувати по кредиту. Всі роки, після того, як відповідач пішов з сім’ї кредит сплачувала ОСОБА_4

На даний момент кредит Банку повністю сплачений ОСОБА_4, однак від спільних з відповідачем знайомих, вона дізналась, що останній не тільки не збирається оформляти договір дарування на дітей, а взагалі збирається продати зазначену квартиру і залишити дітей без єдиного місця проживання.

Про це їм також стало відомо, хоча взагалі вважали, що по ј частині квартири належить їм з дитинства, оскільки вони проживають в ній з 2006 року і вона є постійним місцем їх проживання. Раніше ніхто з батьків не розповідав їм, що ОСОБА_3 приватизував їх квартиру тільки на своє ім’я, чим порушив їх право власності.

Вважають, що вони мали право на участь у приватизації разом з відповідачем, а враховуючи, що квартира була передана у власність однієї особи, то в результаті приватизації права неповнолітніх членів сім’ї були порушені. Відповідач мав право на приватизацію 1/4 частини квартири виходячи із складу сім’ї у чотири особи, що засвідчується ордером. Хоча на момент приватизації вони (на той момент неповнолітні) не були зареєстровані у спірній квартирі, але фактично продовжували в ній проживати як члени сім’ї відповідача, то вони мали право на участь у приватизації.

Просять в судовому порядку визнати недійсним Розпорядження Фонду комунального майна м. Херсона № 22817-ж від 03.12.2007 р. про передачу у приватну власність ОСОБА_3 квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житло від 03.12.2007 р., видане Фондом комунального майна м. Херсона, на підставі розпорядження № 22817-ж від 03.12.2007 р. про передачу у приватну власність ОСОБА_3 квартири за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивачів підтримала заявлені вимоги, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 на неодноразові виклики до суду не з’явився. про причину неявки суд не сповістив, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник Управління обліку розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити вказавши на те, що приватизація спірної квартири проведена у відповідності до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування розпорядження Фонду комунального майна м. Херсона за №22817-ж від 03.12.2007 року .

Третя особа Відділу опіки та піклування виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні радим надала заяву про слухання справи без їх участі , позовні вимоги підтримала та не заперечувала проти їх задоволення.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступного.

Судом встановлено, що 19 грудня 2006 р. Виконавчим комітетом Херсонської міської ради ОСОБА_3 та членам його сім,ї, а саме: дружині - ОСОБА_4 та дітям: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, було видано ордер на жиле приміщення № 185 від 19.12.2006 р. на отримання квартири за адресою: АДРЕСА_1. Вказані особи вселились в квартиру та зареєструвались за зазначеною адресою.

Оскільки в квартирі необхідно було провести ремонт, ОСОБА_3 повідомив дружині про наміри приватизувати квартиру на нього одного з подальшим укладенням кредитного договору для отримання кредиту на ремонт квартири. Відповідач запропонував виписати неповнолітніх дітей зі спірної житлової площі та тимчасово прописати їх у знайомих, оскільки банківська установа не погодиться укласти договір іпотеки при наявності прописаних неповнолітніх дітей. Після погашення кредитних зобов’язань, відповідач пообіцяв, що подарує квартиру дітям.

Відповідно до довідки ОСББ»Максим» за №145 від 25.06.2015р. 21.09.2007р. неповнолітні на той час позивачі та їх мати - ОСОБА_4 були зняті з реєстрації за вказаною адресою, але місця проживання не покидали.

Зі згоди дружини ОСОБА_4, що підтверджується заявою на адресу Фонду комунального майна від 25.10.2007р., ОСОБА_3 одноособово приватизував спірну квартиру, отримавши Свідоцтво про право власності від 03.12.2007р. квартиру №57 по вул..Миру.135 в м. Херсоні та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.01.2008р. В подальшому 26.02.2008р. між ОСОБА_3 та ВАТ «Кредитпромбанк» був укладений кредитний договір №31.03./4/08-С. та Договір поруки від 26.02.2008року укладений між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4

Відповідно до довідки ОСББ»Максим» за №145 від 25.06.2015р. неповнолітні діти 24.09.2008р. знову були прописані за місцем їх проживання.

13.10.2010 року шлюб між подружжя ОСОБА_4 був розірваний Дніпровським районним судом.

На даний час позивачам стало відомо, що відповідач, являючись одноособовим власником квартири має намір розпорядитися нею на свій розсуд позбавивши позивачів право на житло.

Відповідно до ст. 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.06.1992 р. «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду

- це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ст. 2 зазначеного Закону до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Статтею 8 Закону передбачено, що передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Відповідно до п. 4 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 р. «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника. Передача житла у власність громадян здійснюється безоплатно виходячи з розрахунку санітарної норми (21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю).

Статтею 64 Житлового кодексу України до членів сім'ї наймача віднесено дружину наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно п. 18 Положення громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку); довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі та ін. За неповнолітніх членів сім'ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини. Якщо дитина віком від 14 до 18 років (настає неповна цивільна дієздатність особи), додатково до заяви додається письмова нотаріально засвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Враховуючи, що спірна квартира до її приватизації перебувала у власності відповідача 2 і відповідно до вищезазначених норм законодавства України була об’єктом приватизації і те, що за неповнолітніх членів сім'ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки, то позивачі мали право на участь у приватизації разом з відповідачем ОСОБА_3, а враховуючи, що квартира була передана у власність однієї особи, то в результаті приватизації права неповнолітніх членів сім’ї були порушені. Відповідач мав право на приватизацію 1/4 частини квартири виходячи із складу сім’ї у чотири особи, що засвідчується ордером. Хоча на момент приватизації Позивачі (на той момент неповнолітні) не були зареєстровані у спірній квартирі, але фактично вони продовжували в ній проживати як члени сім’ї відповідача , то вони мали право на участь у приватизації. Те,що позивачі постійно проживали в спірній квартирі підтверджується показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які в судовому засіданні показали, що вони являються сусідами позивачів і їм достеменно відомо, що позивачі ніколи не виселялися з квартири, а постійно в ній проживають з моменту вселення.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона являється матір’ю позивачів та підтверджує той факт, що відповідач умовив її на приватизацію ним одноособово квартири задля отримання кредиту на ремонт квартири, запевнивши її, що потім подарує квартиру дітям і ніколи їх не позбавить житла. У зв’язку з чим вона погодилась на тимчасове зняття з реєстрації неповнолітніх дітей з місця їх постійного проживання, але вони нікуди з квартири не виселялись, і постійно проживають в ній до теперішнього часу. Відповідач свого слова не дотримався і на даний час діти можуть залишитися без житла. Вона усвідомлює той факт, що на момент приватизації вони з чоловіком порушили права неповнолітніх на житло, частину якого мали право приватизувати з усіма членами сім’ї.

Крім того, відповідно до ст. 34 вищезазначеного Житлового Кодексу Української РСР, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. На підставі цього, при отриманні ордеру на спірну квартиру, відповідачем були надані документи на підтвердження того, що позивач ОСОБА_4.. є інвалідом дитинства і їй необхідна окрема кімната для проживання, за рахунок чого, площа виділеної йому квартири була збільшена.

Відповідно до принципу 4 «Декларації прав дитини» - дитині повинно належати право на належне житло.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. діти - члени сім'ї наймача жилого приміщення, мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Оскільки, відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то відповідно приватизація є правочином.

У ст. 215 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, приватизація квартири АДРЕСА_2 відбулася з порушенням чинного законодавства України за таких підстав позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11-15, 60,130,174, 208, 209, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, ст. ст. 202, 203, 215 ЦК України, ст.34 ЖК Української РСР, ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р, ст.64 Житлового кодексу України суд -

В и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження Фонду комунального майна м. Херсона за №22817-ж від 03.12.2007 року про передачу у приватну власність ОСОБА_3 квартири №57 за адресою: м. Херсон, вул. Миру,35.

Визнати недійсним свідоцтво про право власність на житло від 03.12.2007 року видане Фондом комунального майна м. Херсона на підставі розпорядження №22817-ж від 03.12.2007 року про передачу у приватну власність ОСОБА_3 квартири за адресою: АДРЕСА_3

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею до апеляційного суду.

Суддя В.О. Ратушна