ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 грудня 2015 року Справа № 915/1994/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А., Попікової О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффазен банк Аваль"

на рішенняГосподарського суду Миколаївської області від 24.06.2015

та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.09.2015

у справі№915/1994/13 Господарського суду Миколаївської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффазен банк Аваль"

до1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т"

прозвернення стягнення на предмет іпотеки та заставне майно

в с т а н о в и в :

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХII1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за №22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. У вказаній Інструкції закріплені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Згідно з п. 3.8 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором (пп. 2.21 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано платіжне доручення №447468 від 06.10.2015, у графі "Призначення платежу" якого зазначено: "*;101;14305909;22030004; суд. збір Вищ.госп.суд 070, символ звітності 254,за касац.скарг.на ухвалу Одес.апел.суду у спр.№ 915/1950/13 про банкр.ТОВ Стайл-Т (код 34651221)".

З огляду на викладене платіжне доручення №447468 від 06.10.2015, надане скаржником, не може вважатися доказом сплати судового збору в установленому порядку за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 у справі №915/1994/13.

Крім того, порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір", згідно з ч. 1 ст. 4 якого судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на момент подання касаційної скарги) ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду, становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У редакції вказаного Закону, що діяла при поданні позовної заяви в даній справі, передбачались наступні ставки судового збору за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4); позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4).

З матеріалів справи вбачається, що у даній справі судами розглянуто позов майнового характеру.

Враховуючи викладене, виходячи зі ставок судового збору, встановлених Законом України "Про судовий збір" з урахуванням змін, внесених Законом України від 22.05.2015 №484-VIII, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги від 23.09.2015 №140-7-0-00-1805 становив 82584,00 грн.

За доданим до касаційної скарги платіжним дорученням №447468 від 06.10.2015 сплачено судовий збір в розмірі 75702,00 грн., що не відповідає встановленому законом розміру судового збору.

Викладене є підставою для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ1 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффазен банк Аваль" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 у справі №915/1994/13 повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова