У х в а л а

іменем україни

23 грудня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.

суддів: Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про захист прав споживача та стягнення неустойки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») про стягнення 3 % річних у розмірі 5 326 грн 25 коп., інфляційних втрат у розмірі 15 448 грн 75 коп. та пені в розмірі 25 200 грн 41 коп., а всього 25 975 грн 41 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 2 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 1 липня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 6 596 грн, інфляційні нарахування в розмірі 8 554 грн 79 коп., 3 % річних у розмірі 1 438 грн 31 коп.

У решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 липня 2015 року в частині відмови у задоволенні його позовних вимог скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що період прострочення відповідачем зобов'язання підлягає зменшенню, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2013 року було зупинено виконання рішення Житомирського апеляційного суду від 1 жовтня 2013 року та перерахування коштів на виконання зазначеного рішення на рахунок ВДВС Шевченківського РУЮ було здійснено 28 квітня 2014.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Оскільки ст. 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату), то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.4.6 умов договору страхування від 8 вересня 2009 року, укладеного між сторонами, страховик несе майнову відповідальність за своєчасну сплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику/вигодонабувачу пені за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла за період прострочення (а.с. 5-11).

Аналіз наведених вище норм права дає можливість зробити висновок про те, що у випадку невиконання відповідачем (страховою компанією) умов договору страхування вона повинна виплатити застрахованій особі суму страхового відшкодування з урахуванням пені за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла за період прострочення.

Ураховуючи, що при розгляді справи було встановлено, що страхова компанія несвоєчасно виплатила позивачу суму страхового відшкодування за рішенням суду, колегія суддів погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо стягнення з відповідача пені за період з 18 грудня

2013 року до 28 квітня 2014 року.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на безпідставне невключення судом першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, у період розрахунку період з 1 жовтня 2013 року - час ухвалення рішення апеляційним судом Житомирської області, до 18 грудня 2013 року - часу постановлення ухвали Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ про залишення без змін вищевказаного рішення є необґрунтованими, оскільки виконання рішення апеляційного суду було зупинено ухвалою суду касаційної інстанції до закінчення розгляду справи в касаційному порядку.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів також не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В.І. Мартинюк

І.М. Завгородня

Ю.Г. Іваненко