У х в а л а

іменем україни

24 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Касьяна О.П., Остапчука Д.О., Савченко В.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, який є правонаступником ОСОБА_5, до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області, управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області, комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», про виділення частини жилого будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду, у якому просив поділити житловий будинок АДРЕСА_1, виділивши в натурі йому квартиру № 2, загальною площею 47,3 кв.м., ОСОБА_6 виділити в натурі квартиру № 1, загальною площею 59,4 кв.м., ОСОБА_7 виділити в натурі квартиру № 3 в будинку, загальною площею 66,5 кв.м.

На обґрунтування своїх вимог посилався на ті обставини, що він на підставі договору дарування від 21 квітня 1998 року є власником ј частини цього житлового будинку, іншими співвласниками будинку є відповідачі, зокрема ОСОБА_6 належить ј частини домоволодіння, а ОСОБА_7 - Ѕ частина.

Згідно з поверховим планом до Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що виготовлений БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області станом на 08 січня 2011 року, жилий будинок має загальну площу 173,2 кв.м. і складається з трьох окремих квартир, де ОСОБА_6 фактично користується квартирою № 1, загальною площею 59,4 кв.м., відповідач ОСОБА_7 - квартирою № 3, загальною площею 66,5 кв.м., а у користуванні позивача перебуває квартира № 2, загальною площею 47,3 кв.м.

Позивач має право на виділ його частки в натурі із спільної часткової власності, просив задовольнити позов.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2014 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 32/100 частини житлового будинку та надвірних будівель і споруд по АДРЕСА_1, а саме: тамбур 1-1 площею 1,5 кв.м., вартістю 1848,81 грн.; веранду 1-2 площею 11,7 кв.м., вартістю 13937,04 грн.; житлову кімнату 1-3 площею 9,9 кв.м., вартістю 13675,66 грн.; житлову кімнату 1-4 площею 13,9 кв.м., вартістю 19201,18 грн.; ванну 1-5 площею 3,3 кв.м., вартістю 4067,38 грн.; кухню 1-6 площею 7,0 кв.м., вартістю 8627,78 грн. Всього по житловому будинку: площею 47,3 кв.м., вартістю 61358 грн., ганок площею 0,9 кв.м., вартістю 171 грн., погріб під літерою «А» вартістю 5313 грн. Всього вартістю 66842 грн. Господарські будівлі і споруди: гараж «Г» вартістю 13695 грн., сарай «Е» вартістю 6707 грн., навіс «Ж» вартістю 1832 грн., хвіртка «№6» вартістю 182 грн., огорожа «№8» вартістю 850 грн., огорожа «№9» (1/2 частина) вартістю 378,5 грн., яма вигрібна «І» вартістю 4389 грн. Всього по господарським будівлям і спорудам: вартість 29608,5 грн. Всього по домоволодінню ОСОБА_4 співвласника 1/4 частини будинку площею 47,3 кв.м., вартістю 96450 грн.

Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2014 року відмовлено в задоволенні позову в частині виділення в натурі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 частин будинку АДРЕСА_1, які відповідають їхнім часткам у праві власності.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 13 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції змінено в частині нестягнення грошової компенсації та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 20870 грн. грошової компенсації.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У березні 2015 року ОСОБА_6 подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій посилалась на ті обставини, що апеляційним судом при ухваленні рішення не вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 липня 2015 року у задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а питання ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат передати на вирішення до апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Постановляючи ухвалу, апеляційний суд правильно встановив обставини справи про те, що питання про судові витрати, понесені позивачем по справі, вирішено Києво-Святошинським районним судом Київської області, який рішенням від 24 березня 2014 року задовольнив позов, стягнувши при цьому з відповідачів на користь позивача по 1609 грн. 50 коп. судових витрат з кожного, і рішенням апеляційного суду в цій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін, а змінено лише в частині нестягнення з позивача на користь ОСОБА_7 грошової компенсації за зменшення його частки у спільному майні.

Крім того, позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_6, задоволені у повному обсязі судом першої інстанції, який вирішив питання про судові витрати, і апеляційним судом не ухвалювалось нове рішення про часткове задоволення позову в цій частині, що стало б підставою для вирішення питання про судові витрати, тому підстав для ухвалення у справі додаткового рішення (п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦК України) та задоволення заяви немає.

Ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали.

За таких обставин касаційну скаргу потрібно відхилити, ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 липня 2015 року залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.П. Касьян

Д.О. Остапчук

В.О. Савченко