УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року Справа № 876/3660/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Макарика В.Я.

суддів – Большакової О.О. Глушка І.В..

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 31.12.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И В:          

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії неправомірними та зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію в межах строку позовної давності відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж.

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 31 грудня 2014 року у справі №162/1631/14-а заявлений позов задоволено частково.

Постанова мотивована тим, що позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення згідно Закону №796-XII, а тому має право на підвищення пенсії у відповідності до ч.2 ст. 56 цього Закону.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Безспірно встановлено, що ОСОБА_1 є особою, який постраждав від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням Серії Б №284555 (а.с.4).

Позивач зверталася до відповідача із заявою провести перерахунок понаднормового страхового стажу із збільшенням розміру пенсії на 1 процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років відповідно до положень ст. 56 Закону №796-XII.

Однак, відповідач відмовив позивачу у вказаному перерахунку у зв'язку з відсутністю підстав для такого у відповідності до ст. 56 Закону №796-XII та зазначив, що пенсія обчислена згідно вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з висновком відповідача, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) визначено, що громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, що встановлюються або цим Законом або законом, який регулює особливості статусу таких громадян.

Таким чином, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1788-XII або спеціальним Законом №796-XII.

Поряд з цим, ст. 55 Закону №796-XII визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) і цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу в березні 2011 року призначена пенсія відповідно до Закону №1788-XII зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ, як потерпілому від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії.

Отже, обставини справи свідчать про те, що позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом №796-ХІІ.

Більше того, позивач неодноразово зверталася до УПФ щодо здійснення їй перерахунку пенсії саме на умовах передбачених Законом №796-ХІІ.

Пільги щодо обчислення стажу роботи для призначення пенсії визначені ст. 56 Закону №796-XII. Зокрема, за змістом ч.2 цієї норми, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 відсотків заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 відсотків заробітку.

Аналіз викладеного положення закону свідчить про те, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в ч.2 ст. 56 Закону №796-ХІІ.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 07 липня 2015 року у справі № 21-727а15.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 ч.1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Водночас порядок перерахунку пенсій Законом №796-ХІІ не встановлений, що є підставою для застосування судом при розгляді цього публічно-правового спору аналогії закону на підставі ч.7 ст. 9 КАС України.

Ознакам, передбаченим вказаною процесуальною нормою, відповідає абзац 2 ч.1 ст. 28 Закону №1058-IV, зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1 % визначеної законом її розрахункової величини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в ч.2 ст. 56 Закону №796-ХІІ як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абзацом 1 ч.2 ст. 28 Закону №1058-IV встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оскільки особі призначена пенсія на умовах визначених, зокрема положеннями Закону №796-ХІІ, перерахунок його пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік, але не вище 75 відсотків заробітку. Також, враховуючи положення ст. 99 КАС України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог позивача з 17.11.2014 року.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює УПФ, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 31 грудня 2014 року у справі № 162/1631/14-а - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.Я.Макарик

Судді: О.О.Большакова

ОСОБА_2