1із4
Справа № 303/114/13-ц
Провадження № 2/303/1/15
Номер ряд. стат. звіту – 46
Іменем України
Р І Ш Е Н Н Я
24 грудня 2015 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі одноособово :
головуючого - судді Іваницького Р.С.
при секретарі судового засідання Чудіній В.М.
за участі: прокурора Запотічного А.І.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
представника третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом Прокурора Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Зняцівської сільської ради до ОСОБА_1, третя особа: Управління Держземагенства у Мукачівському районі Закарпатської області про визнання недійсним та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, -
в с т а н о в и в :
Прокурор Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Зняцівської сільської ради звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1, третя особа: Управління Держземагенства у Мукачівському районі Закарпатської області про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЗК № 002338 та серії ЗК № 006660 виданих ОСОБА_1
Прокурор Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав з мотивів вказаних у позовній заяві, просив дані вимоги задовольнити.
Представник Зняцівської сільської ради в судове засідання не з’явився, але надіслав до суду заяву в якій просить провести розгляд справи без його участі (а.с. 109, 110).
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні подав письмове заперечення проти позову, підтримав письмове клопотання його представника про застосування строків позовної давності, просив у задоволенні позову відмовити (а.с.111, 123-125).
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_2 подав письмове клопотання в якому просить застосувати строки позовної давності та на цій підставі відмовити у задоволенні даної позовної заяви, також підтримав дане клопотання (а.с.111).
Представник третьої особи: Управління Держземагенства у Мукачівському районі Закарпатської області ОСОБА_3 в судовому засіданні вирішення справи залишив на розсуд суду.
З пояснень сторін та з дослідження матеріалів цивільної справи у судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення Зняцівської сільської ради Мукачівського району третьої сесії IV скликання від 14.10.2002 року, вирішено надати приватизувати земельну ділянку розміром 0.97 га, що знаходиться за дворогосподарством в с. Зняцево, вул. Леніна, 11 в частках ОСОБА_5 – 1/2 та ОСОБА_1 – 1/2 (а.с.9). Рішенням Зняцівської сільської ради Мукачівського району десятої сесії четвертого скликання від 30.03.2004 року, вирішено приваизувати приватизувати земельну ділянку громадянину ОСОБА_1 мешканцю с. Зняцево, вул. Леніна, 11, розміром 0.46 га: для обслуговування жилого будинкогосподарських будівель і споруд – 0.25 га; та для ведення особистого підсобного господарства – 0.21 га та дозволити виготовити відповідні документи (а.с.15). З 20.02.2004 року відповідач ОСОБА_1 є повним власником домоволодіння за адресою: с. Зняцево, вул. Леніна, буд. 11, Мукачівського району, Закарпатської області (а.с.10, 11). Згідно до рішення Зняцівської сільської ради Мукачівського району дев’ятнадцятої сесії четвертого скликання від 09.01.2006 року, затверджено межі земельної ділянки громадянина ОСОБА_1 розташованої за адресою: с. Зняцево, вул. Леніна, 11, з суміжними сусідськими земельними ділянками (а.с. 12-14, 16, 17). З 17.11.2006 року відповідач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок розміром 0.25 га та 0.2134 га за адресою за адресою: с. Зняцево, вул. Леніна, буд. 11, Мукачівського району, Закарпатської області (а.с. 7, 8).
2із4
Відповідно до вимоги Прокуратури Мукачівського району проведено позапланову перевірку приватизації земельної ділянки на території Зняцівської сільської ради громадянином ОСОБА_1 та складено ОСОБА_3 від 14.12.2011 року, про виявлення суперечностей в документації стосовно приватизації земельних ділянок (а.с.6, 126-139).
Дані правовідносини регулюються Цивільним законодавством України та правовими висновками Верховного Суду України.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 01.07.2015 року при розгляді справи № 6-178цс15, прийшов до правової позиції, а саме, у справі, яка переглядалася, суди встановили, що рішенням Бучанської міської ради Київської області від 24 квітня 2008 року у приватну власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею S, що розташована за адресою: АДРЕСА_1..
9 червня 2008 року ОСОБА_1 отримала державний акт про право приватної власності на цю земельну ділянку.
На зазначеній земельній ділянці знаходилися багаторічні зелені насадження, відновну вартість яких у розмірі 124 тис. 101 грн 41 коп. ОСОБА_1 мала сплатити до міського бюджету під час передачі їй земельної ділянки у власність на підставі статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 року № 1045.
Однак ОСОБА_1 після набуття права власності на земельну ділянку відновну вартість зелених насаджень до місцевого бюджету не сплатила.
Факт несплати ОСОБА_1 відновної вартості зелених насаджень виявлено за наслідками прокурорської перевірки, призначеної постановою прокурора м. Ірпеня Київської області від 6 червня 2013 року, що стало підставою для пред’явлення прокурором у січні 2014 року позову в інтересах Бучанської міської ради Київської області про стягнення заборгованості зі сплати відновної вартості за зелені насадження.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції на підставі частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України дійшов висновку про те, що позов до суду подано з пропущенням позовної давності, перебіг якої розпочався 9 червня 2008 року – з дати отримання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд вважав, що позовна давність не пропущена, оскільки прокуратурі м. Ірпеня Київської області стало відомо про порушення інтересів держави у зв’язку з недотриманням вимог законодавства про сплату відновної вартості зелених насаджень за наслідками прокурорської перевірки від 6 червня 2013 року, а відтак перебіг позовної давності слід рахувати саме з цієї дати.
Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновком суду апеляційної інстанції про початок перебігу позовної давності з дати, коли прокуратурі стало відомо про порушення інтересів держави.
Разом з тим в інших справах з подібних правовідносин, на які посилається ОСОБА_1 як на приклад невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування норм матеріального права, Верховний Суд України висловив такі правові позиції:
- прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду (постанова від 25 березня 2015 року);
- положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, тому суд касаційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відлік позовної давності починається з моменту виявлення прокуратурою під час проведення перевірки факту порушення земельного законодавства (постанова від 23 грудня 2014 року).
Отже, аналіз змісту оскаржуваного рішення та наданих для порівняння судових рішень свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення правовим висновкам щодо застосування статей 261, 267 ЦК України, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду України.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, судові палати у цивільних та господарських справах виходять з такого.
Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
3із4
Отже, позовна давність – це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред’явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред’явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб’єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред’явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред’явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України).
Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов’язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
Прокурор, який бере участь у справі, має обов’язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у своїх постановах від 25 березня 2015 року та 23 грудня 2014 року.
У справі, що переглядається, прокуратурою пред’явлено позов в інтересах Бучанської міської ради Київської області, яка підтримала позов і якій було відомо про її порушене право з часу державної реєстрації ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку – 9 червня 2008 року.
Пунктом 27 Постанови пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 N 7 (у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), визначено, що згідно зі статтею 257 ЦК у спорах про захист прав власників земельних ділянок застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо інше не передбачено законом.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 21 листопада 2012 року розглянув справу № 6-101 цс 12, при розгляді якої зробив правовий висновок, відповідно до якого позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення судом першої інстанції.
Статтею 267 ч.3 ЦК України, встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення та частини 4 цієї статті, вирішено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
4із4
Як вбачається з вище вказаного, що прокурор на підставі ОСОБА_3 від 14.12.2011 року звернувся до суду в інтересах Зняцівської сільської ради 09.01.2013 року про визнання недійсним та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, які надані 17.11.2006 року відповідачу ОСОБА_1 та на підставі яких останній є власником вище зазначених земельних ділянок з 17.11.2006 року. Дані земельні ділянки передавались на підставі рішень Зняцівської сільської ради та документації затвердженої рішенням Зняцівської сільської ради, отже Зняцівській сільській раді в інтересах якої прокурор звернувся до суду було відомо про можливі порушення з часу державної реєстрації відповідачем права власності на земельні ділянки17.11.2006 року. Представником відповідача суду подано письмове клопотання про застосування строків позовної давності, яке підтримано відповідачем (а.с.111). Беручи до уваги, що позов до суду подано більше чим через шість років з пропущенням строків позовної давності, перебіг якої розпочався 17.11.2006 року з дати отримання ОСОБА_1 у власність земельних ділянок, суд прийшов до висновку, у задоволенні даного позову слід відмовити у зв’язку зі спливом строків позовної давності.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 27, 57- 61, 74, 88, 158, 169, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 260-267 ЦК України, суд, -
р і ш и в :
У задоволенні позовних вимог Прокурора Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Зняцівської сільської ради до ОСОБА_1, третя особа: Управління Держземагенства у Мукачівському районі Закарпатської області про визнання недійсним та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, відмовити у зв’язку зі спливом строків позовної давності.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд.
Повний текст рішення складено 29.12.2015 року.
Головуючий Р. Іваницький