справа № 2-а-268/09

ПОСТАНОВА

і м е н е м    У к р а ї н и

19 червня 2009 року                                                                                  смт. Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області

під головуванням судді Білого М.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  проживаючої за адресою: 16341, Чернігівська область,  Куликівський район, с. Вересоч, вул.  Миру, 2 (тел. 2-52-30);

до відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в Куликівському районі Чернігівської області, місцезнаходження: 16300, Чернігівська область, смт. Куликівка, вулиця Щорса, 67, (телефон 2-16-97);

про визнання протиправною відмову суб’єкта владних повноважень щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни та зобов'язання здійснити її нарахування та виплату, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Куликівському районі Чернігівської області, в якому просить зобов’язати відповідача надати інформацію про розмір виплаченої йому пенсії із зазначенням розміру доплат, передбачених ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 рік по 31.12.2008 рік, якщо такі проводилися; визнати відмову відповідача – суб’єкта владних повноважень  щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправною та зобов'язати управління ПФУ району здійснити нарахування на його користь  недоплаченої йому щомісячної державної соціальної допомоги та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471 гривень 20 копійок, а справу просить розглянути у її відсутність в порядку письмового провадження.

 В своєму позові позивач вказала, що вона  відповідно до  ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, а тому, відповідно до ст. 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Нарахування і виплату соціальної допомоги повинне здійснювати Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи громадян гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни», встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Всупереч цьому пунктом 17 статті 77 та статтею 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та пунктом 12 статті 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від  19.12.2006 року дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки.

Пунктом 41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення статті 6 Закону  « Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.

В зв’язку з цим, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від  22.05.2008 року N 10-рп/2008, положення вище вказаних Законів, що призупиняли дію статті 6 Закону та, якими були внесені зміни до цієї статті було визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.

Незважаючи на це, державна соціальна допомога у визначеному розмірі, позивачу не виплачувалася, і, провівши розрахунок підвищення до пенсії, відповідно до мінімальної пенсії за віком, яка була на відповідний період часу, позивач прийшов до висновку, що  сума невиплаченої допомоги за 2006-2008 роки становить 4471 гривня 20 копійок.

Позивач звертався до Відповідча з проханням провести перерахунок пенсії та здійснити підвищення до неї, але одержав відмову, а тому, позивач вважає, що відмова Управління ПФУ є протиправною, такоє, що порушує його законні права і інтереси та суперечить Конституції України та законам України.

Оскільки відповідач в добровільному порядку задовольнити вимоги відмовляється, то позивач звернувся до суду і просить винести рішення про примусове зобов'язання суб’єкта владних повноважень здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії - щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі, який передбачений законом за 2006-2008 роки.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, в письмовому заперечені просить суд розглядати справу в порядку письмового провадження та в задоволенні позову позивача відмовити повністю, посилаючись на те, що  позивачем, в частині вимог за 2006 та 2007 роки, пропущено строк, передбачений ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав та інтересів особи, а клопотання про поновлення такого строку ним не заявлено.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 18.11.2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни», «фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України», однак ч. 2 ст. 72 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про збір на обов’язкове пенсійне страхування», закріплюють положення, згідно з якими кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України.

Позивач зазначає, що підвищення повинно бути обраховане відповідно до ст. 28 ЗУ № 1058 від 09.07.2003 року «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Однак в частині  3 даної статті  вказано, що мінімальний розмір пенсії за віко, встановлений абзацом першим частини першої статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених, згідно з цим Законом, таким чином, обмежуючи застосування цієї статті виключно в межах ЗУ  № 1058 віцд 09.07.2003 року.

 А відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28.12.2007 року внесено зміни до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, згідно з якими стаття 6 даного Закону викладена в такій редакції: «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни…». Для учасників війни така надбавка встановлена в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Позивачу протягом 2008 року призначалося та виплачувалося зазначене підвищення в такому розмірі: з 01.01.2008 року – 47,00 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року – 49,80 грн., а тому при проведенні розрахунку своїх вимог позивач мав би це врахувати. Виплати коштів у розмірах, вказаних позивачем, неможливі, оскільки не передбачені видатками державного бюджету.

Розглянувши письмовий позов  позивача та заперечення представника відповідача, а також дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивач має статус дитини війни, який підтверджується пенсійним посвідченням з відповідною відміткою в ньому.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року йому, як дитині війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Ці вимоги законодавства відповідачем в 2006 – 2008 роках із різних причин не дотримувалися.

Кодексом про адміністративне судочинство України передбачено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач щомісячно отримує пенсію, а тому мав змогу знати, що надбавку у вигляді щомісячної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком вона не отримує.

Право звернутися до суду з відповідним позовом у неї виникло на початку  2006 року. Позивач звернулася до суду з цим позовом лише 01.06.2009 року.

Представник відповідача наполягає на застосуванні до вимог позивача, що стосуються виплати за 2006-2007 роки строку давності.

Заперечення представника відповідача наявними в справі матеріалами не спростовується.  

Вимоги позивача щодо виплати їй допомоги як дитині війни  за 2006-2007 роки задоволенню не підлягають, так як позивачем не надано достовірних доказів поважності пропущення строку звернення до суду з цим позовом.

    Разом з тим вимоги позивача щодо визнання протиправною відмову відповідача у виплаті щомісячної соціальної допомоги як дитині війни та зобов'язання здійснити її нарахування та виплату за 2008 рік підлягають частковому задоволенню.

Законом України   «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 6 ЗУ "  Про соціальний захист дітей війни " і дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

В розвиток закону, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48 гривень 10 копійок, з 1 липня – 48 гривень 20 копійок та з 1 жовтня – 49 гривень 80 копійок.

Вказані виплати позивачу були здійснені  відповідачем.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи громадян гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

В зв’язку з цим, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №  10-рп/2008, зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

          Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Саме тому суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної допомоги дітям війни виходити з положень Закону України "Про Державний бюджет України на  2007 рік" та  Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28.12.2007 року,  якими виплата державної соціальної допомоги передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.

А тому, на підставі викладеного,  позивач має право з 22.05.2008 року на отримання щомісячної соціальної допомоги, як дитина війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Сплачене держмито підлягає відшкодуванню позивачці за рахунок Державного бюджету України (ст.94 КАСУ).

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 122, ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

        Позов задовольнити частково.

    Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та забезпечити його виплату позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.  

    В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 вартість сплаченого держмита в сумі 3 гривні 40 копійок.

    Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Куликівського районного суду                                                           М.М. Білий