У х в а л а

іменем україни

25 листопада 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наумчука М.І.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Кузнєцова В.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Бердянського державного педагогічного університету про зобов'язання укласти трудовий договір, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що протягом 2005-2011 років вона перебувала в трудових відносинах із відповідачем на підставі трудових договорів та контрактів. 1 листопада 2007 року між нею, Запорізьким національним університетом та Бердянським державним педагогічним університетом було укладено тристоронню типову угоду «Про підготовку аспіранта (докторанта) за рахунок державного замовлення» без відриву від виробництва строком дії контракту до 1 листопада 2016 року. Наказом відповідача від 26 серпня 2011 року № 206\06 її звільнено з посади старшого викладача кафедри політології та правознавства відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Посилаючись на те, що після захисту дисертації вона звернулася до відповідача із заявою про працевлаштування, проте останній відмовив їй у цьому, просила задовольнити позов.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20 серпня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із недоведеності порушення відповідачем трудових прав позивача.

Як установлено судами та вбачається із матеріалів справи, відповідно до п. 2 укладеної між сторонами угоди про підготовку аспірантів за рахунок державного замовлення від 1 листопада 2007 року № 7, після закінчення навчання в аспірантурі за умови захисту кандидатської дисертації Бердянський державний педагогічний університет гарантує працевлаштування аспіранта згідно державним замовленням та цією угодою.

Зазначена угода набирає чинності з моменту її підписання та діє до 1 листопада 2011 року (а. с. 45).

На час звернення до відповідача із заявою про укладення трудового договору (10 грудня 2014 року) та подання позову до суду (9 лютого 2015 року) строк дії вказаної угоди припинився у зв'язку із закінченням строку її дії, тому суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки на відповідачеві не лежав обов'язок працевлаштувати позивача і такий не виник у період її дії, з урахуванням того, що кандидатську дисертацію до 1 листопада 2011 року позивач не захистила.

Посилання в касаційній скарзі на те, що обов'язок по укладенню з ОСОБА_1 трудового договору існує у відповідача згідно типової угоди про підготовку аспіранта (докторанта) за рахунок державного замовлення, укладеної між Запорізьким національним університетом та нею 1 листопада 2007 року, яка підписана і ректором Бердянського державного педагогічного університету, за умовами якої останній мав забезпечити її працевлаштування, строк дії якої встановлений до 1 листопада 2016 року, підлягають відхиленню.

Предметом цієї угоди є підготовка аспіранта (докторанта) за рахунок державного замовлення, нею визначені права і обов'язки сторін угоди, якими є Запорізький національний університет і ОСОБА_1, з приводу здійснення такої підготовки і встановлений у ній строк дії стосується саме цих правовідносин сторін.

Вказівка в угоді про зобов'язання щодо працевлаштування установи, яка направила аспіранта на навчання (Бердянського державного педагогічного університету) не може вказувати на те, що такий існуватиме до закінчення строку дії цієї угоди, оскільки питання про права і обов'язки з цього приводу між останньою і ОСОБА_1 врегульовані окремою угодою, укладеною між ними.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведеного та зроблених в оскаржуваних судових рішеннях висновків, які ґрунтуються на встановлених відповідно до поданих сторонами доказів обставинах та нормах матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ.І. Наумчук

Судді:Т.Л. Ізмайлова В.О. Кузнєцов