справа № 2-1191/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2011 року травня 31 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря – Кір’ян М. Ю.,

з участю: представника позивачів ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровськ в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди, –

встановив:

Відповідач позов не визнала повністю з посиланням на недоведеність його підстав і розміру збитків.

Представник позивачів в судовому засідання виклав доводи позовної заяви, з якою у січні 2009 року пред’явлений позов на предмет відшкодування майнової шкоди в сумі 119 925 гривень, завданої за вини відповідача внаслідок пошкодження належних позивачам речей в квартирі та самої 48ої квартири в будинку під № 45 на вулиці Гладкова в м. Дніпропетровську через залиття. Пояснив, що позивачі частково відремонтували квартиру, але не надали йому жодних доказів понесених затрат на проведення відновлювального ремонту, на придбання нових меблів, того, які саме меблі були пошкодженні залиттям. Стверджував, що залиття з квартири відповідача відбувалося двічі протягом 2008 року, і другим залиттям в грудні 2008 року не були пошкоджені нові речі, а лише збільшений розмір збитків від першого залиття у лютому 2008 року.

Відповідач пояснила в судовому засіданні, що після придбання у липні 2007 року квартири, що розташована поверхом вище над квартирою позивачів, заселилася до неї у жовтні 2007 року і мешкала в ній до квітня 2008 року, але про будь-які події у лютому 2008 року, пов’язані з залиттям квартири позивачів, їй не відомо. Вважала, що акт про залиття у грудні 2008 року складений з порушенням чинного законодавства без її участі. Стверджувала, що вона оглядала завдані позивачам пошкодження, які не можуть тягти за собою замовлення і виконання капітального ремонту в квартирі. Факт залиття квартири позивачів 12.12.2008 визнала, але заперечували його причини, якими називала проведення робіт працівниками житлово-експлуатаційного підприємства, через що наполягала на тому, що вона є неналежним відповідачем за цим позовом.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні письмові докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цього позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

27.02.2008 і повторно 12.12.2008 в м. Дніпропетровську в багатоповерховому будинку під № 45 на вулиці Гладкова внаслідок своєчасно не усунутого протікання радіатора системи опалення на шостому поверсі у 52ій квартирі її власником ОСОБА_2 через її грубу необережність залита 48а квартира поверхом нижче, що напряму закономірно спричинило пошкодження стелі і стін в залі, спальні, коридорі, міжкімнатних дверей та побутових меблів, що безспірно підтверджено актами обстеження залитої квартири комісією КП «Жилсервіс-4» від 28.02.2008 і від 16.12.2008, копії яких долучені до справи (а.с. 17-18) в сукупності з поясненнями представника позивачів і частковим визнанням відповідача, що узгоджуються між собою.

Суд в оцінці актів обстеження спірної квартири виходить з того, що в ньому спеціалістами виконавця послуг з утримання внутрішньо будинкових систем зроблені висновки про факт і причини залиття з огляду на виявлене джерело прибуття води і безпосереднє обстеження квартири шостого поверху, а також з огляду на тотожний характер і локалізацію пошкоджень, в яких двічі пересвідчилася така комісія з розслідування аварійності 52ої квартири будинку. В свою чергу, відповідач окрім невмотивованого заперечення щодо дотримання формальностей членами комісії, що на висновок про причини залиття не впливає, жодних доказів протилежного, як-то: висновок експерта чи консультації спеціаліста; докази проведеного у неї належним чином ремонту, що мав забезпечити справність системи опалення; заявки на виклик майстра, – в супереч ст.ст. 27, 60 ЦПК України не надала. З огляду на це у суду сумнівів в істинності висновку комісії комунального підприємства про факти і причини залиття не виникає.

Як визнали сторони і вбачається з долученого в копії договору від 04.07.2007 (а.с. 60), 52га квартира в будинку під № 45 на вулиці Гладкова в м. Дніпропетровську на час події перебувала у власності відповідача, на яку покладається обов’язок утримувати її в належному стані та своєчасно повідомляти про несправність інженерного обладнання.

Пошкоджена внаслідок залиття квартира в порядку приватизації набута сумісно співпозивачами у спільну власність 23.12.1996, про що видане свідоцтво про право власності на житло (а.с. 19).

Відповідно до ст. 41 Конституції України і ст. 319 ЦК України власність зобов’язує.

За встановлених дійсних обставин, за внутрішнім переконанням суду, між позивачами і відповідачем виникли позадоговірні зобов’язання, які остання за визначенням ст. 610 ЦК України порушила. Так, відповідач ОСОБА_2 через проявлену недбалість і відсутність будь-якої уваги до застарілої системи опалення, тобто грубу необережність, в порушення ст.ст. 151, 177, 179 ЖК УРСР протиправно допустила безгосподарне утримання встановленого в належній їх квартирі обладнання внутрішньо будинкової системи опалення, чим за своєї вини напряму спричинила залиття, яке закономірно призвело до завдання шкоди майну позивачів. Оскільки ж відповідач належними і допустимими доказами не спростувала того факту, що нею не вжиті всі можливі заходи для запобігання аварії в її квартирі, належної до приватного житлового фонду, то вона визнається винуватою відповідно до ст. 614 ЦК України у завданні реальних збитків позивачам, на підставі чого згідно з ст. 1166 ЦК України несе перед ними як потерпілими відповідальність за їх повне відшкодування.

Проте, в порушення ч. 2 ст. 623 ЦК України позивачі не довели розмір завданих їм збитків, до висновку про що суд дійшов, виходячи з досліджених ним актів обстеження спірної квартири, вади форми і змісту яких не дають можливості згідно з істиною ідентифікувати пошкоджені речі, а речові докази пошкодження, як наприклад фотографії, суду не надані. Так само, суд звертає увагу, що відсутні допустимі платіжні документі про сплату за придбані нові товари замість зіпсованих, про оплату виконаних робіт чи, принаймні, щодо проведення товарознавчої оцінки завданих пошкоджень. Про призначення судової товарознавчої експертизи позивачі не клопотали, як не заявляли про необхідність проведення судової будівельно-технічної експертизи для з’ясування факту спричинення потреби саме в капітальному ремонті квартири, а не в поточному з відновленням первісного стану речі до її пошкодження. За таких обставин суд за браком доказів згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України відкидає, як не встановлений, факт завдання збитків на заявлену співпозивачами суму, її пов’язаність з подією пошкодження речей.

Таким чином, позивачі мають право солідарної вимоги згідно з ст. 541 ЦК України на отримання відшкодування з відповідача, але через недоведеність розміру реальних збитків передбачений статтею 1192 ЦК України спосіб захисту згідно з ст. 4 ЦПК України за цим рішенням суду не підлягає застосуванню, на підставі чого в цьому позові належить відмовити.

В частині позову про відшкодування моральної шкоди, суд також дійшов висновку про недоведеність підстав за ст. 1167 ЦК України для його задоволення, оскільки факт проживання в квартирі на момент залиття всіх співвласників нічим об’єктивно не підтверджений і всупереч ст.ст. 27, 60 ЦПК України будь-якими об’єктивними медичними даними свої письмові пояснення про завдану моральну шкоду співпозивачі не підтвердили, що залишає у суду сумніви в їх істинності.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України відшкодуванню відповідачем не підлягають.

Керуючись ст.ст. 214-215, 218 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в позові до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивачів.

Рішення може бути оскаржене до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а така само прокурором і відсутніми в засіданні заінтересованими особами – з наступного за днем вручення його копії.

Суддя