Справа № 1 – 249
2009 р.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2009 р. Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого – судді Боровкова Д.О.
при секретарі Костецькій Ю.В.,
з участю прокурора Крикливця Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові справу про обвинувачення
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого (має на утриманні малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 та 2005 р.н.), працюючого приватним підприємцем, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого
за ст.ст. 172 ч. 1, 366 ч. 1 КК України,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1, будучи приватним підприємцем, який здійснює діяльність з надання послуг по перевезенню пасажирів в м. Львові на автобусному маршруті № 40 (вул. Широка -Автостанція №2) та використовує найману працю, грубо порушив законодавство про працю. Так, з березня 2008 року він використовує найману працю водія маршрутного автобуса ОСОБА_2 Всупереч вимогам ст.ст. 24, 48 КЗпП України, ОСОБА_1, із ОСОБА_2 трудовий договір у письмовій формі, яка затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 року, не уклав, в порушення ст. 24-1 КЗпП України в державній службі зайнятості договір не зареєстрував, та не зробив відповідних записів у його трудовій книжці, внаслідок чого, в порушення вимог ст.ст. 2, 74, 253, 254, 255, 257, 258, 258-1 КЗпП України, ОСОБА_2 позбавлено наданого йому Конституцією України та законодавством про працю прав, а саме: права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, права на звернення до суду для вирішення трудових спорів, та інших прав, встановлених законодавством .
Крім того, ОСОБА_1, будучи приватним підприємцем, який здійснює діяльність з надання послуг по перевезенню пасажирів в м. Львові на автобусному маршруті № 40 (вул. Широка Автостанція №2) та використовує найману працю водіїв маршрутного автобуса ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, подавав неправдиві дані в Пенсійний фонд, а також в Галицьку районну виконавчу дирекцію в м. Львові Фонду з тимчасової втрати працездатності щодо фактичної кількості у нього найманих працівників. Так, у звіті в Галицьку районну виконавчу дирекцію в м. Львові Фонду з тимчасової втрати працездатності за 2008 р. в графі "середньооблікова кількість працівників, він вказав двох працівників хоча фактично у нього працювало троє працівників, чим вніс неправдиві дані. У поданих ОСОБА_1 звітах в управління Пенсійного Фонду України в Галицькому районі м. Львова за грудень 2008 року та листопад 2008 року в графі "середня чисельність працівників" він вказав двох працівників хоча фактично у нього працювало троє працівників, чим вніс неправдиві дані.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 не заперечив фактичних обставин справи, свою вину визнав повністю та показав, що з ТзОВ "Сторгозія" він співпрацює з грудня 2007 року. Його автобуси марки БАЗ А091 д.н.з. НОМЕР_1 та БАЗ А092 д.н.з. НОМЕР_2 обслуговують маршрут № 32 (вул. Городоцька - Авторинок Кривчиці) та № 40 ( вул. Широка- АС № 2). В ТзОВ "Сторгозія" ці автобуси обслуговують водії ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 1.1. В 2008 році трудові договори були укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_7, яка також являється ПП та здійснює діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування. В лютому 2009 року ці особи звільнились від його жінки та прийняті на роботу ним, про що укладені відповідні трудові договори та зареєстровані в центрі зайнятості. Окрім того, укладенні трудові договори між ним та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 28.08.2008 року та 03.11.2008 року відповідно. Водій ОСОБА_2 на той час офіційно на роботу не влаштований та трудового договору з ним він не укладав, хоча той в нього працює вже з березня 2008 року. У звітах в Пенсійний фонд, а також в Галицьку районну виконавчу дирекцію в м. Львові Фонду з тимчасової втрати працездатності він надавав інформацію щодо двох влаштованих працівників, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який час від часу виїжджав на підміну основних водіїв. З ОСОБА_2 жодних трудових відносин він не укладав, записів у трудову книжку не робив, тому що зараз дуже важко знайти хорошого водія, а він не знав, чи довго той у нього буде працювати та, крім того, він самостійно встановив ОСОБА_2 випробовувальний термін, хоч він і затягнувся на цілий рік. Жодних домовленостей з ОСОБА_2 щодо оплати відпусток чи лікарняних не було. Денну виручку у сумі близько 300 гривень водії віддавали особисто йому, решту забирали собі, а також заправляли паливом автобус. Щиро розкається, просить суворо не карати.
Крім повного визнання вини самим підсудним його вина у вчиненому повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, фактичні обставини по яких не оспорюються учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 299 КПК України, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, судом постановлено не досліджувати інші докази по справі, оскільки вони не оспорюються учасниками судового процесу.
Таким чином, винуватість ОСОБА_1 доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.172, ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки він грубо порушив законодавство про працю та вчинив службове підроблення, тобто вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості та підписав за відомо неправдивий документ.
Обираючи підсудному вид і розмір покарання, суд враховує тяжкість скоєного злочину, особу винного, який на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває (а.с. 93,94), позитивно характеризуються по місцю свого проживання (а.с. 96), раніше не судимий (а.с.95), а також те, що підсудний визнав себе винним, щире каяття, як обставину, яка пом'якшує покарання й вважає за необхідне призначити йому покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 172 та ч. 1 ст. 366 КК України, яке знаходить необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження з його боку нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 299, 323, 324 КПК України, суд
присудив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочинів:
за ч. 1 ст. 172 КК України, призначивши покарання у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень;
за ч. 1 ст. 366 КК України, призначивши покарання у виді штрафу у розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.
Запобіжний захід засудженому - підписку про невиїзд - залишити без змін до звернення вироку до виконання.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя: Боровков Д.О.