Справа №339/321/15-ц

29

2/339/179/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді:  Сметанюка В.Б.,

за участю секретаря: Стельмах М.Ю.,

позивача: ОСОБА_1, представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болехові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що у 2007 року відповідач ОСОБА_4 запропонував йому купити автомобіль «Мерседес-Бенц-Спринтер» 2002 року випуску, який належив ОСОБА_5 Між ними погодивши ціну 31 000 доларів США. Він заплатив ОСОБА_4 за придбаний автомобіль 10 000 доларів США, та віддав у рахунок оплати власний автомобіль "Мерседес-Бенц-Спринтер" 1997року випуску. На протязі шести місяців він передав ОСОБА_4, ще 11 000 тисяч доларів США, таким чином ним був проведений повний розрахунок за придбаний автомобіль. ОСОБА_4 передав йому ключі та генеральну довіреність від імені ОСОБА_5. 30 квітня 2009 року ОСОБА_5 анулював видану йому від свого імені довіреність на автомобіль «Мерседес-Бенц-Спринтер» 2002 року випуску, реєстраційний номер автомобіля НОМЕР_1, а 10 листопада 2009 року при сприянні працівників міліції вилучив у нього вказаний автомобіль. Тому просить стягнути солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на його користь 31 000 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 684 278, 50грн., завданої матеріальної шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов зазначивши, що ОСОБА_6 вироком Долинського районного суду від 09.09.2013 року та ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24.12.2013року засуджено за злочини за ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 190 та ч.4 ст.190 КК України. Посилаються, що у даному вироку судом вказано, що між ОСОБА_5, як власником автомобіля «Мерседес-Бенц-Спрінтер» 2002 року випуску, р.н. НОМЕР_2 та ОСОБА_1, як покупцем, фактично відбулася цивільно-правова угода купівлі-продажу автомобіля, яка була оформлена генеральним доручення.

На дії ОСОБА_5 була подана скарга у Долинський РВ УМВС в Івано-Франківській ообласті, 19 квітня 2010 року винесена постанова про порушення відносно ОСОБА_5 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України. Однак, постановою від 18.05.2010р. була скасована.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні наголошував, що спільними неправомірними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5М, було заподіяно ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмір 31000дол.США, посилаючись на те, що ОСОБА_4 вказує, що передав кошти за автомобіль ОСОБА_5 Також представник покликався на Постанову Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказуючи на те, що ОСОБА_5 видаючи довіреність мав намір приховати реальний договір купівлі-продажу. А тому, просив позов задоволити та стягнути солідарно з відповідачів кошти.

Представник відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову зазначивши, що ОСОБА_5 приганяв автомобілі із закордону і для реалізації надавав їх ОСОБА_4 Не заперечує того, що в 2007 році ОСОБА_5 видавав доручення на ім»я ОСОБА_1 на автомобіль «Мерседес-Бенц-Спрінтер» 2002 року випуску, р.н. НОМЕР_2, так, як і просив ОСОБА_4, який і гарантував оплату за нього. Однак, ОСОБА_4 не виконав своїх зобов»язань та не надав коштів за вказаний автомобіль, і тому в 2009 році ОСОБА_5 скасував довіреність та повернув свій автомобіль.

Також зазначив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не було ніяких правовідносин. ОСОБА_5 так як і ОСОБА_1 стали жертвою ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився подав до суду заперечення на позов, в якому зазначив, що Долинським районним судом слухалась кримінальна справа по його обвинуваченню у вчинення злочину, передбаченого ч.2,3,4 ст.190 КК України, в тому числі і по епізоду шахрайства відносно ОСОБА_1 Вироком суду від 09.09.2013 року по епізоду ОСОБА_1 його виправдано за недоведеністю у вчиненні цього злочину. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24.12.2013 року епізод обвинувачення щодо ОСОБА_1 виключено з вироку. Всі показання, які він дав в рамках судового розслідування, підтверджує. Вважає, що у ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини саме з ОСОБА_5, який і має відшкодувати завдану позивачу матеріальну шкоду. Тому в задоволені позовних вимог позивача щодо нього просить відмовити.

Свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що у 2007 року ОСОБА_4 запропонував її чоловіку ОСОБА_1 купити автомобіль «Мерседес-Бенц-Спринтер» 2002 року випуску, який належив ОСОБА_5, погодивши ціну 31 000 доларів США. ОСОБА_1 заплатив ОСОБА_4 за придбаний автомобіль 10 000 доларів США, та віддав у рахунок оплати свій автомобіль «Мерседес-Бенц-Спинтер» 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, який передав на заправці в м.Стрий ОСОБА_9, на кого і виписав генеральну довіреність, так як казав зробити їм ОСОБА_4

На протязі шести місяців її чоловік передав ОСОБА_4, ще 11 000 тисяч доларів США, таким чином ним був проведений повний розрахунок за придбаний автомобіль. ОСОБА_4 передав ОСОБА_1С ключі та генеральну довіреність від імені ОСОБА_5 У квітні 2009 року ОСОБА_5 анулював видану довіреність на автомобіль «Мерседес-Бенц-Спринтер» 2002 року випуску, а в листопаді 2009 року при сприянні працівників міліції вилучив вказаний автомобіль.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково з наступних підстав.

Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3, 4 статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Долинського районного суду від 09.09.2013 р. ОСОБА_4 засуджено, за вчинення шахрайських дій і використання обману чи зловживання довірою, а саме: - за ч. 2 - за ч.2 ст. 190 КК України по епізодах відносно – ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18;- за ч.3 ст. 190 КК України по епізоду відносно ОСОБА_19, ; - за ч.4 ст. 190 КК України по епізодах відносно ОСОБА_20, ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні даних злочинів.

Виключено з обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст. 190 КК України по епізоду відносно ОСОБА_21 кваліфікуючу ознаку повторність.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених - ч.2 ст.190 та ч.3 ст.190 КК України призначено покарання:- за ч.2 ст. 190 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6(шість) місяців, - за ч.3 ст. 190 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3(три) роки.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6(шість) місяців.

В задоволенні цивільних позовів: ОСОБА_20, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди; ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_22, ОСОБА_23 до ОСОБА_4 В про стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовлено(а.с.15-16).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24.12.2013р. апеляції прокурора з доповненнями, задоволено частково, а засудженого ОСОБА_4- залишено без задоволення. Вирок Долинського районного суду від 09 вересня 2013 року щодо ОСОБА_4 змінено. Виключено з вироку обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст.190 КК України - епізоди щодо потерпілих: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16. ОСОБА_22, ОСОБА_18; за ч.3 ст.190 КК України - щодо ОСОБА_19; за ч.4 ст.190 КК України - щодо ОСОБА_20, ОСОБА_1 На думку колегії суддів, провівши судове слідство, необґрунтованими є твердження прокурора у апеляції про те, що суд не навів у вироку переконливих доводів виправдання ОСОБА_4 за ч.2 ст. 190 КК України по епізодах відносно – ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_22, ОСОБА_18; за ч.3 ст. 190 КК України по епізоду відносно ОСОБА_19; за ч.4 ст. 190КК України по епізодах відносно ОСОБА_20, ОСОБА_1 ОСОБА_4 вчинив, дії, які направлені на отримання коштів від потерпілих в рахунок позики і ці кошти він частково повернув потерпілим, що свідчить про цивільно-правові відносини між ними.

Згідно розписки від 11 листопада 2009 року вбачається, що ОСОБА_4 підтвердив факт отримання від ОСОБА_1 21 000 доларів США і автомобіль «Мерседес-Бенц-Спинтер» 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, оціненого у 10 500 доларів США, а всього коштів у сумі 31 500 доларів США для передачі ОСОБА_5, в рахунок автомобіля «Мерседес-Бенц-Спинтер» 2002 року випуску власником, якого являвся ОСОБА_5 (а.с.6).

Факт отримання коштів ОСОБА_4 від ОСОБА_1 в розмірі 21000 дол. США за автомобіль «Мерседес-Бенц-Спрінтер» 2002 року випуску, р.н. НОМЕР_2 підтверджується також матеріалами кримінальної справи, письмовим запереченням на позов самого ОСОБА_4, поясненнями позивача та свідка ОСОБА_8

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України матеріальна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини цієї особи. Для покладення відповідальності на заподіювача шкоди необхідна сукупність чотирьох умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Таким чином, вина ОСОБА_4 у спричиненні позивачу шкоди в розмірі 21 000 дол. США є доведена, підтверджена самим відповідачем у розписці, оскільки ОСОБА_4, отримав від ОСОБА_1 кошти за автомобіль «Мерседес-Бенц-Спинтер» 2002 року випуску, власником, якого являвся ОСОБА_5, який відкликав генеральну довіреність та повернув собі автомобіль. ОСОБА_4коштів за автомобіль «Мерседес-Бенц-Спинтер» 2002 року випуску ОСОБА_1 не повернув.

Частина позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 10 500 дол. США, вартості за переданий ОСОБА_1 автомобіль «Мерседес-Бенц-Спинтер» 1997 року випуску, не підлягає до задоволення, оскільки як ствердив і сам позивач, і свідок ОСОБА_8, даний автомобіль переданий був у м.Стрий ОСОБА_4 і ОСОБА_9, та на ім»я ОСОБА_9. ОСОБА_1 виписав генеральну довіреність. Однак, позивачем не залучено до справи як співвідповідача ОСОБА_9 та не ставляться до нього позовних вимог, а тому суд не може вийти за межі позовних вимог.

Факт заподіяння ОСОБА_1 матеріальної шкоди внаслідок спільних дій відповідачів, протиправність дій ОСОБА_5, наявність причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вина ОСОБА_24 у встановленому законом порядку не встановлені. Так, під час розгляду справи позивач чітко надав пояснення, що усі перемови по передачі автомобілів та оплаті за них вів саме з ОСОБА_4

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставинні, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано доказів того, що між ним та ОСОБА_5 існували якісь зобов'язання, відсутні документи, які підтверджують як проплату грошових коштів позивачем, так і отримання відповідачем ОСОБА_5 коштів від ОСОБА_1, а також позивач не надав доказу суду, щодо спричинення відповідачем ОСОБА_5 позивачу матеріальної шкоди.

Також, суд критично оцінює посилання представника позивача на те, що у розписці від 11.11.209 року та у матеріалах кримінальної справи поясненнях і протоколі допиту ОСОБА_5 міститься підтвердження про, те що ОСОБА_5 отримував від ОСОБА_4 кошти в рахунок оплати за автомобіль Мерседес-Бенц-Спринтер» 2002 року випуску, оскільки дані правовідносини виникли між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, і тому останній має право самостійно звернутися до суду із позовом до ОСОБА_5 для захисту своїх прав.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з огляду на викладене дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення завданої матеріальної шкоди із ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню. З ОСОБА_25 слід стягнути на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 21 000дол.США, що еквівалентно на день подання позову 463543,50грн. . Взадоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 слід відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

На підставі наведеного, ст. 11, 15, 16, 22, 1166 ЦК України, керуючись ст. 3, 10,11, 58-61, 88, 213-215, 218 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 21 000 (двадцять одну тисячу) дол. США, що еквівалентно 463 543,50 (чотириста шістдесять три тисячі п»ятсот сорок три) грн. 50 коп. завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3654,00 (три тисячі шістсот п»ятдесять чотири) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В. Б. Сметанюк