Єдиний унікальний номер 233/5651/15-ц Номер провадження 22-ц/775/107/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції:

ОСОБА_1,

Доповідач: Груіцька Л.О.,

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Груіцької Л.О.,

суддів: Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.,

секретар: Чуряєв В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Артемівську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Костянтинівського міськрайоного суду Донецької області від 04 листопада 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 24.07 2006 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 13326,28 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак відповідач неналежним чином виконував свої обов’язки з погашення боргу, у зв’язку з чим станом на 11.09.15 року утворилася заборгованість у сумі 178635,52 грн. у тому числі: заборгованість а кредитом – 10873,32 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 56511,33 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 111250,87 грн.; Розрахунок заборгованості надав за період з 21.08.06 року по 11.09.15 року. Просив відрахувати з вказаної суми заборгованість в розмірі 125878,12, яка була задоволена судовим наказом Червоногвардійського районного суду м. Макіївка від 05.03.2009 року та рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївка від 12.07.2013 року та різницю у сумі 52757,40 грн. плюс штрафи: 500 рн. ОСОБА_1 2637,87 грн., а усього: 55895,27 грн. позивач просив стягнути з ОСОБА_2 у судовому порядку. Заочним Рішенням Костянтинівського міськрайоного суду Донецької області від 04 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» порушує питання про скасування ухваленого рішення, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме посилаючись на те, що суд невірно дійшов до висновку про те, що нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання не передбачено чинним законодавством. Проценти та пеню за кредитним договором ОСОБА_3 має право нараховувати до моменту повного погашення кредиту та виконання всіх передбачених договором грошових зобов’язань.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовано норми матеріального й процесуального права, досліджувати докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суд першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Таким чином, зазначеними положеннями цивільного процесуального законодавства на апеляційний суд покладено обов'язок перевіряти законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановлені судом фактичні обставини і усувати недоліки, допущені судом першої інстанції.

Сторони у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідь судді доповідача, вивчивши матеріли справи і перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в зазначеній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Костянтинівського міськрайоного суду Донецької області від 04 листопада 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного договору від 24.07 2006 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 13326,28 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

05 березня 2009 року Костянтинівським міськрайоним судом Донецької області було видано судовий наказ , яким на підставі спірного кредитного договору з відповідача було стягнуто заборгованість станом на 05.03.2009 року у розмірі 19897,34 грн.

Рішенням Костянтинівського міськрайоного суду Донецької області від 12. 07.2013 року стягнуто з відповідача на користь позивача: станом на 21.05.2013 року- заборгованість а кредитом – 10873,32 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 38178,91 грн.; - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 51405,66 грн.; штрафи в сумі 500 грн. та 5022,89 грн.;

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що в результаті реалізації позивачем права на дострокове стягнення, сума боргу за договором від 24.07.2006 року вже двічі стягувалася судовими рішеннями. А оскільки вже є судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то подальше стягнення нарахованих сум, законом не передбачено. У випадку, якщо позичальник не виконує судове рішення, то банк має право на нарахування суми згідно ч.2 ст.625 ЦК України, однак такі випадки позивачем не заявлялись.

Судова колегія апеляційного суду Донецької області не погодилася з зазначеними висновками суду першої інстанції за період з 21.08.06 року й по 21.05.13 року, тому що суд дійшов їх з порушенням норм процесуального та матеріального права, та прийняв Ухвалу про закриття провадження у справі з підстав того, що на час звернення до суду з позовом та на час прийняття судом рішення вже існувало рішення суду, яке набрало законної сили з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав про стягнення заборгованості за кредитом за період з 21.08.06 року й по 21.05.13 року.

Відповідно до ст..3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалене у справі судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права з наступного.

Апеляційним судом встановлене, що відповідно до укладеного договору від 24.07 2006 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 13326,28 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

05 березня 2009 року Костянтинівським міськрайоним судом Донецької області було видано судовий наказ , яким на підставі спірного кредитного договору з відповідача було стягнуто заборгованість станом на 05.03.2009 року у розмірі 19897,34 грн.

Рішенням Костянтинівського міськрайоного суду Донецької області від 12. 07.2013 року стягнуто з відповідача на користь позивача: станом на 21.05.2013 року- заборгованість а кредитом – 10873,32 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 38178,91 грн.; - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 51405,66 грн.; штрафи в сумі 500 грн. та 5022,89 грн.;

Розрахунок заборгованості позивач надав за період з 21.08.06 року по 11.09.15 року./ а.с.9-10/ й позов пред’явлено за період з 21.08.06 року по 11.09.15 року.

Ухвалою Судової колегії апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2016 року провадження по справі закрито за період з 21.08.06 року по 21.05.13 року.

Відповідно до письмового пояснення позивача до розрахунку заборгованості, відповідач заборгувала за період з 22.05.2013 року по 11.09.2015 року: відсотки – 18018,0 грн. ., пені – 13700,38 грн.

Колегія суддів бере до уваги наданий розрахунок і вважає, що він зроблений відповідно до ОСОБА_3 надання споживчого кредиту.

Суд бере до уваги доводи апеляційної скарги у частині того, що суд першої інстанції необґрунтовано послався, відмовляючи у позові за період з 22.05.13 року по 11.09.15 року, на те, що з цих підстав вже є рішення, оскільки кредитний договір є чинним оскільки ці твердження ґрунтуються на законі з наступного.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до заяви позичальника/ а.с.11/ передбачено, що ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 13326,28 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Строк дії договору до 22.01.2010 року. Відповідач ОСОБА_4 своїм підписом на заяві підтвердив, що він ознайомлений та згоден з Умовами надання споживчого кредиту.

Відповідно до п.4.1. ОСОБА_3, за користування кредитом у період з дати укладення договору до дати погашення кредиту, позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки у розмірі зазначеному у тарифах та заяві.

Відповідно до п.5.1. ОСОБА_3 при порушенні позичальником будь- якого із зобов’язань передбачених Заявою та п.п.3.2.2.,3.2.3. ОСОБА_3 має право нарахувати, а Позичальник зобов’язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Апеляційного суду Донецької області вважає, що у суду першої інстанції не було законних підстав для відмови у позові позивачу про стягнення з відповідачки штрафних санкцій за період з 22.05.2013 року по 22.09.15 року, бо нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання передбачено законодавством.

Така правова позиція відображена й у Постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-1206цс15, відповідно до якої згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні заборгованості з відповідача на користь позивача за період з 22.05.13 року по 22.09.15 року, про задоволення позову у цій частині і про стягнення зі ОСОБА_2 на користь позивача за період з 22.05.13 року по 22.09.15 року суму штрафних санкцій, а саме:

- заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі - 18018,00 грн.

- пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за кредитом у сумі -13700,38 грн.

Усього: 31718,38 грн.

Підставами для цього у відповідності п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір у сумі 691, 17 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 , 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Костянтинівського міськрайоного суду Донецької області від 04 листопада 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом - скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_5 «Приватбанк» заборгованість за період з 22.05.13 року по 22.09.15 року, по процентам за користування кредитом у сумі 18018, /вісімнадцять тисяч вісімнадцять/ 00 грн., по пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором у сумі 13700/ тринадцять тисяч сімсот/,38 грн., усього: 31718/ тридцять одна тисяча сімсот вісімнадцять/,38 грн., витрати з оплати судового збору у сумі 691,/ шістсот дев’яносто одна/ 17 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: