Справа № 676/3977/15-ц

Номер провадження 2/676/1785/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2015 року м. Кам’янець-Подільський

Кам'янець-Подільського міськрайонний суд, Хмельницької області в складі:

головуючого суддя - Лисюка А.І.

при секретарі - Сопрун С.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянув у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Кам’янець-Подільського комунального підприємства «Профдезінфекція» про визнання незаконною причину звільнення, суд,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, звернувшись до суду з цим позовом, вказує, що він працював в Кам'янець-Подільському комунальному підприємстві "Профдезінфекція" головним бухгалтером (за штатним розкладом).

24 листопада 2014 року ним було подано заяву про звільнення за власним бажанням (ксерокопія заяви Додаток № 1.

09 грудня 2014 року керівництво КП "Профдезінфекція" повинно було звільнити його з займаної посади головного бухгалтера (копія наказу надати не може тому, що директор КП "Профдезінфекція" відмовився надати копію наказу і видати трудову книжку, відповідно до частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України. Директор не і зробила це ні 09 грудня 2014 року, ні 10 грудня 2014 р. і надалі його затримувала на роботі; не надавала йому наказ про звільнення, трудову книжку, не проводила остаточний розрахунок, тому він з 18 грудня 2014 перестав виходити на роботу. Після подання заяви про звільнення за власним бажанням роботодавець не може затримувати працівника більше 14 днів . Роботодавець не вправі збільшувати цей термін і вимагати у працівника виконання інших умов. Тому він повинен був бути звільнений 09.12.2014 року безумовно і йому повинен бути наданий витяг з наказу про звільнення і трудова книжка цінним листом(відповідний письмовий запит він надсилав КП "Профдезінфекція").

Прийнятий на роботу він 06 березня 2007 року, згідно наказу № 6 від 06 березня 2007 року(ксерокопія цього наказу Додаток № 2) .

Зазначає, що при прийнятті на роботу відповідно до пункту 1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок (затверджена наказом Міністерства праці, Мін'юсту, Міністерства соцзахисту населення України від 29.07.93 № 58; далі - Інструкції- 58) ним було передано трудову книжку до відділу кадрів(директору ОСОБА_4М.). Згідно з положеннями п. 2.3 Інструкції-58 запис про прийняття на роботу в трудовій книжці був здійснений.

26 березня 2015 р. він подав позовну заяву про стягнення заробітної плати з КП "Профдезінфекція". Рішенням суду від 22.10.2015 року його позов про стягнення заробітної плати задоволено частково, але оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Як вказує позивач, в наказі про звільнення відповідачем його було звільнено безпідставно з 16 грудня 2014 року за прогули які він нібито вчинив 16,17,18 грудня 2014 року.

В уточненій позовній заяві посилається на ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Таким чином, відповідач звільнив його з 16 грудня 2014 року за прогули, які він вчинив в майбутньому, а саме: 17 та 18 грудня 2014 року. Що свідчить про те, що таке звільнення є незаконним і є підставою для зміни формулювання причин звільнення.

Крім того, ще одним порушенням ст.47 КЗпП України, є те, що відповідач видав наказ про його звільнення лише 22.12.2014 року, тобто через 6 днів після його звільнення, що унеможливлює видачу наказу звільненому працівнику в день звільнення.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Крім того, зазначає, що порядок видачі трудової книжки у разі звільнення працівника регулює ст.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Згідно якої власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівнику сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним.

Позивач та його представник, уточнивши позовні вимоги, просять змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_3 на «Звільнений за власним бажанням за ч.1 ст.38 КЗпП України, відповідно до наказу №14-0 від 22.12.2014 року директора комунального підприємства «Профдезінфекція».

Позов в частині позовних вимог: витребування у відповідача трудову книжку ОСОБА_3; визнання незаконними дії відповідача щодо безпідставного його звільнення ; запис про день звільнення визнати недійсним просив залишити без розгляду.

Директор Кам’янець-Подільського комунального підприємства «Профдезінфекція» ОСОБА_4 та її представник в судовому засіданні позов заперечили. Просили відмовити в задоволенні позову, оскільки вважають, що позивач вірно звільнений з роботи за прогули на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та його представника, представників відповідача, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був прийнятий 06.03.2007 року на роботу головним бухгалтером в КП «Профдезінфекція» наказ №6 від 06 березня 2007 року.

Наказом №14-0 від 22.12.2014 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи 16.12.2014 року з посади головного бухгалтера підприємства за прогули 17 та 18 грудня 2014 року без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, як вказано в наказі.

Підставою звільнення про відсутність на робочому місці були акти від 17 та 18 грудня 2014 року про відсутність його на робочому місці, тобто тоді фактично коли він вже був звільнений з роботи. В матеріалах справи відсутні акти про відсутність ОСОБА_3 на робочому місці за 16,17,18 грудня 2014 року. Тобто наказ про звільнення є явно незаконним.

По перше, 16,17 та 18 грудня 2014 року ніяких пояснень у ОСОБА_3 не вимагали, будь-яких актів про те, що він 16,17 та 18 грудня 2014 року він був відсутній на роботі не має і відповідач суду не надав. А фактично звільнив позивача з роботи за прогули, які він не вчиняв, так як 16.12.2014 року був фактично звільнений з роботи.

На переконання суду таке звільнення є незаконним, тому вимоги позивача про зміну формулювання причин звільнення за власним бажанням є абсолютно обґрунтованим і законним. А наказ про звільнення позивача з роботи є явно упередженим та безпідставним. Навпаки суд приймає до уваги заяву позивача про звільнення за власним бажанням з 24.11.2014 року, яку адміністрація КП «Профдезінфекція» проігнорувала і не зареєструвала.

Окрім того, суд не приймає до уваги акти з 01 по 15 грудня 2014 року про те, що позивач був відсутній на роботі, оскільки такі акти підписані директором підприємства і будь-яких пояснень у позивача не вимагали.

Як виявилось в суді між позивачем та директором КП «Профдезінфекція» склались неприязні відносини, що і пояснив в суді директор підприємства «що позивач їй насолив», що і призвело до конфлікту між цими сторонами та звільнення позивача з роботи за прогул.

Більше того, відповідач не міг надати суду табель виходу на роботу, посилаючись на те, що він викрадений.

Відповідно ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Таким чином, відповідач звільнив ОСОБА_3 з 16 грудня 2014 року за прогули, які він нібито вчинив в майбутньому, а саме: 17 та 18 грудня 2014 року. Що свідчить про те, що такий наказ є незаконним, що дає підстави для зміни формулювання причини звільнення за власним бажанням.

Відповідно ст.47 КЗпП України, у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Порядок видачі трудової книжки у разі звільнення працівника регулює ст.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Згідно якої власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівнику сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 119 ЦПК України, позовна заява має містити, зокрема зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Згідно положень ч. 1 ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Таким чином позов підлягає задоволенню з вищенаведених підстав.

А тому слід змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_3 на «Звільнений за власним бажанням за ч.1 ст.38 КЗпП України, відповідно до наказу №14-0 від 22.12.2014 року директора комунального підприємства «Профдезінфекція».

На підставі ст.ст. 38,47 КЗпП України,

ст.16 ЦК України,

керуючись ст.ст. 3,10,15,30,60,107,119,208,209,213,214,215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_3 на «Звільнений за власним бажанням за ч.1 ст.38 КЗпП України, відповідно до наказу №14-0 від 22.12.2004 року директора комунального підприємства «Профдезінфекція».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кам’янець-Подільського

міськрайонного суду: ОСОБА_5