ЧУДНІВСЬКИЙ районний суд житомирської області

13201, Житомирська область, м. Чуднів, вул. 50-річчя Жовтня, 3, тел. (04139) 2-10-16, 2-10-80, e-mail: inbox@cd.zt.court.gov.ua

справа № 294/890/15-ц

провадження № 2/294/1062/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Чуднівський районний суд Житомирської області

у складі:

головуючого – судді Леська М.О.

при секретарі Марчук В.В.,

за участю: прокурора Кідрука М.М., представника відповідача ОСОБА_1 РДА - ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чуднові цивільну справу за позовом прокурора Чуднівського району Житомирської області в інтересах держави в особі ОСОБА_5 обласної державної адміністрації та головного управління Держкомзему у Житомирській області до ОСОБА_1 районної державної адміністрації та ОСОБА_3 про визнання незаконним розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду, –

встановив:

13.11.2012 року позивач – прокурор Чуднівського району Житомирської області в інтересах ОСОБА_5 обласної державної адміністрації та ОСОБА_6 управління Держкомзему у Житомирській області звернувся до суду з позовом до відповідачів – ОСОБА_1 районної державної адміністрації Житомирської області та ОСОБА_3, про визнання незаконними розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 175 від 16.04.2003 року «Про надання дозволу на розроблення проектно – технічної документації по наданню земельної ділянки в оренду із земель водного фонду» та № 319 від 10.07.2003 року «Про затвердження матеріалів проектно – технічної документації по відводу земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських цілей, розташованої на землях запасу Стовпівської сільської ради громадянину ОСОБА_3», визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду, укладеного 17.11.2003 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги, тим що, вказаними розпорядженнями всупереч статті 21 Закону України «Про оренду землі» та статті 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено орендну плату за користування водним об’єктом та земельною ділянкою без проведення нормативно грошової оцінки, при укладенні договору оренди землі порушено істотні умови договору, так як орендну плату встановлено всупереч Закону та проект землеустрою, на підставі якого укладено вказаний договір, не пройшов державної експертизи землевпорядної документації.

07.08.2015 року до суду надійшла заява від позивача про зміну предмету позову, в якій позивач просить, визнати незаконними та скасувати розпорядження голови ОСОБА_1 РДА № 319 від 10.07.2003 року «Про затвердження матеріалів проектно – технічної документації по відводу земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських цілей, розташованої на землях запасу Стовпівської сільської ради громадянину ОСОБА_3», визнати недійсним вищевказаний договір оренди земельної ділянки водного фонду та зобов’язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку загальною площею 13,4317 га. до земель водного фонду Стовпівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області, шляхом підписання акту прийому-передачі. В обґрунтування свої позовних вимог прокурор зазначає, що обов’язковість проходження документації із землеустрою встановлена статтею 186 Земельного кодексу України та статтею 62 Закону України «Про землеустрій», прокурор також вказує на необхідність при укладенні спірного договору проведення грошової оцінки землі, згідно статті 24 Закону України «Про плату за землю» та статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У судовому засіданні прокурор Кідрук М.М. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Від позивача ОСОБА_5 обласної державної адміністрації до суду надійшла заява, згідно якої позивач позов не підтримує, позовні вимоги вважає необґрунтованими, так як у своєму позові прокурор посилається на норму закону, яка не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин та просить розглядати справу без участі представника облдержадміністрації.

Від позивача ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Житомирській області до суду надійшла заява, згідно якої позивач просить розглядати справу без участі їхнього представника, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача – ОСОБА_1 районної державної адміністрації – ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що оскаржуване розпорядження РДА було прийняте, а договір оренди був укладений відповідно до вимог законодавства.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у їх письмових запереченнях.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення вказаних осіб, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 175 від 16.04.2003 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проектно - технічної документації по наданню земельної ділянки в оренду із земель водного фонду (а.с.6)

Розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 319 від 10.07.2003 року затверджено проектно – технічну документацію щодо відводу земельної ділянки водного фонду Стовпівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області загальною площею 13,4317 га. ОСОБА_3 для риборозведення (а.с.7)

На підстав вищевказаного розпорядження 17.11.2003 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією, в особі голови ОСОБА_1 РДА (Орендодавець) та ОСОБА_3 (Орендар) було укладено договір оренди землі, згідно якого «Орендодавець» надав «Орендарю» в оренду строком на 30 років земельну ділянку водного фонду загальною площею 13,4317 га., посвідчений 17.11.2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 районного нотаріального округу ОСОБА_7 (а.с.5)

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, цим Законом, Цивільним кодексом України, іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.ч. 1,2,6 ст. 93 Земельного кодексу України (надалі по тексту – ЗК України),в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об’єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 17 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 статті 59 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 124 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 118 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, проект відведення земельної ділянки погоджено відділом архітектури та містобудування Чуднівського району Житомирської області, ОСОБА_1 експлуатаційною дільницею ОСОБА_5 управління осушувальних систем, ОСОБА_1 районною санітарно-епідеміологічною станцією та ОСОБА_1 екологічною інспекцією у відповідності до статті 118 ЗК України (ас. 10-13).

Системний аналіз зазначених правових норм та обставин справи у своїй сукупності, дає підстави дійти до висновку, що оскаржуване розпорядження голови ОСОБА_1 РДА прийнято з у відповідності до вимог земельного законодавства та не суперечить встановленій процедурі набуття права оренди на земельну ділянку, суд вважає помилковим посилання позивача на статтю 186 Земельного кодексу України, оскільки проведення державної землевпорядної експертизи проектної документації при затвердженні проекту відводу земельної ділянки не передбачена статтею 118 ЗК України, якою визначено чітко процедуру затвердження проекту відведення земельної ділянки громадян в оренду.

Крім цього, суд зазначає, що виготовлення проекту відведення не передбачається в разі передачі земельної ділянки комунальної та державної власності в оренду громадянам, за винятком передачі в оренду земельної ділянки із зміною цільового призначення та із земель запасу під забудову, що встановлено ст.124 ЗК України.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч.ч. 3,4 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі по тексту - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Статтею 5 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - ЦК України) передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність,новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З 13.01.2004 року набрав чинності  Закон України «Про оцінку земель», прийнятий 11.12.2003 року, тобто після прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення спірного договору, тому суд не приймає до уваги посилання позивача на даний Закон.

Закон України «Про плату за землю» визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів, проте ні даними Законами, ні Законом України «Про оренду землі» не передбачено обов’язковість проведення грошової оцінки землі.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря. У разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди.

Отже, згідно статті 21 вказаного Закону розмір, форма і строки орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно пункту 2.2. спірного договору оренди земельної ділянки, сторони дійшли згоди про те, що розмір орендної плати за цим договором становить тридцять гривень за один гектар в рік, при цьому загальна сума орендної плати на період дії цього договору складає 12088, 53 грн.

Статтями 203, 215 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, а недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позивачем не доведено неправомірність прийняття розпорядження голови ОСОБА_1 РДА та неправомірність укладення договору оренди земельної ділянки водного фонду, тому суд приходить до висновку, що позов є безпідставним, необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 17, 59, 93, 116, 118, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 21 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 3, 5, 11, 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.58 Конституції України, ст.ст. 10, 15, 60, 158, 169, 212-215, 294 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову прокурора Чуднівського району Житомирської області в інтересах держави в особі ОСОБА_5 обласної державної адміністрації та головного управління Держкомзему у Житомирській області до ОСОБА_1 районної державної адміністрації та ОСОБА_3 про визнання незаконним розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги через Чуднівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М.О. Лесько