справа № 2-1472/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2011 року березня 29 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря – Майної Г. Є.,

з участю: представників позивача ОСОБА_1,

третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровськ в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк “Демарк”до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про солідарне стягнення суми боргу з договору, де третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю підприємство “Гіпкіс”, –

встановив:

Відповідачі проти позову заперечували лише тим, що позивач як кредитор без їх відома і волі збільшив обсяг відповідальності боржника підвищенням відсоткової ставки за користування кредитом, внаслідок чого порука припинилася, і будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи відповідно до ст. 77 ЦПК України, в судове засідання не з’явилися, причин не повідомили, свого представника до суду не направили, на підставі чого за відсутності заперечень з боку позивача відповідно до ст. 224 ЦПК України справа підлягає розглядові судом з ухваленням цього рішення заочно.

Представник позивача в судовому засіданні виклала з урахуванням поданих уточнень доводи позовної заяви, шляхом подання якої пред’явлений у листопаді 2009 року через суд позов на предмет покладення солідарної відповідальності на відповідачів з повернення боргу третьої особи з договору позики в сумі 499 800 гривень, відсотків за користування чужими коштами в сумі 251 432 гривень 56 коп. та пені в сумі 22 095 гривень 50 коп. з підстав прострочення виконання третьою особою кредитного зобов’язання, за належність чого поручилися відповідачі перед позивачем з обмеженням їх відповідальності сумою 500 000 гривень, у зв’язку з чим представник просила стягнути ці суми.

Представник третьої особи заперечувала проти обґрунтованості вимог, відзначила, що до пені має бути застосований строк позовної давності, а третя особа, ТОВ підприємством “Гіпкіс”(код ЄДРПОУ 20274573, м. Дніпропетровськ), засновками якого є відповідачі, на сьогодні господарської діяльності не здійснює. Також представник пояснила, що відповідачам було відомо про заборгованість і відповідач ОСОБА_3, який виступав також майновим поручителем, звертався до позивача для зарахування в рахунок боргу предмета іпотеки.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши наявні письмові докази, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Позивач передав частинами у грудні 2007 року та протягом січня-лютого 2008 року третій особі у власність 500 000 гривень за меморіальними ордерами на умовах договору кредиту № 102-056 від 17.12.2007, долученого до справи в копії, за якими гроші надані в кредит з терміном повернення 16.12.2009 зі сплатою відсотків за користування кожного місяця з 25 числа до останнього робочого дня у такому місяці з правом позивача достроково вимагати повернення боргу у випадку порушення третьою особою строків виконання зобов’язань з цього договору, а також збільшення відсоткової ставки до 25 % річних у випадку порушення терміну повернення основної суми боргу.

Відсоткова ставка погоджувалася позивачем і третьою особою на рівні 20 % річних, а згодом підвищувалася у травні 2008 року до 22 % річних, у жовтні 2008 року –до 24 % річних, що підтверджено наданими копіями договору та додаткових угод до нього, долучених до справи.

В свою чергу відповідачі на умовах укладених ними 17.12.2007 з позивачем договорах поручилися згідно з ст. 553 ЦК України за виконання третьою особою його зобов’язань з повернення у встановлений термін суми основного боргу, відсотків за користування кредитом та пені частково в сумі не більше 500 000 гривень, погодившись сплатити солідарно з третьою особою грошовий борг не пізніше третього дня від дня пред’явлення вимоги з обмеженням відповідальності. Відповідачі належних доказів протилежного всупереч ст.ст. 27, 60 ЦПК України не надали.

Третя особа, оскільки іншого нею та відповідачами не доведено, свої зобов’язання не виконала і винна позивачу основний борг в сумі 499 800 гривень з нарахованими процентами, з яких з листопада 2008 року сплачено третьою особою 3 520 гривень 97 коп.

Відповідачі не оспорювали розрахунки сум процентів та пені, що виконані позивачем.

Суд відхиляє заперечення відповідачів про припинення поруки, оскільки вони за угодою з позивачем 13.03.2009 змінили умови поручительства, даючи свою згоду відповідати за належне виконання третьою особою зобов’язань зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 24 % річних та на їх збільшення до 25 % річних у випадку порушення терміну повернення кредиту, а відтак відповідно до ч. 3 ст. 631 і ч. 3 ст. 653 ЦК України, вказуючи на невід’ємність цих змін від основного договору поруки від 17.12.2007, відповідачі з позивачем поширили дію цих змін поручительства на відносини, що склалися до внесення цих змін, через що, за внутрішнім переконанням суду, підстави для припинення поруки згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України відсутні.

Наявність інших акцесорних зобов’язань з приводу забезпечення виконання не виключає право кредитора пред’явити вимоги поручителів.

Відповідно, оскільки третя особа прострочила виконання взятих перед позивачем зобов’язань в порушення ст. 530 ЦК України з 30.10.2008, у відповідачів виник солідарний обов’язок сплатити позивачу проценти за користування кредитом і достроково повернути суму основного боргу, чого під різними приводами не виконали, на підставі чого згідно з ст. 611 ЦК України права позивача підлягають захисту з присудженням на його користь з відповідачів, солідарно, 500 000 гривень в рахунок погашення 251 432 гривні 56 коп. процентів за користування кредитом та 248 567 гривень 44 коп. основного боргу третьої особи, як передбачено умовами договорів поручительства щодо черговості погашення вимог кредитора.

Посилання відповідачів на застосування позовної давності до вимог про стягнення пені суд відхиляє, оскільки суми, що стягується не достатньо для погашення пені і така не стягується за цим рішенням, а так само позивач нарахував пені під час перебування справи в провадженні суду після пред’явлення позову в межах одного року позовної давності, тобто переривання такого строку, що згідно з ст. 264 ЦК України виключає погашення цих вимог давністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок відповідачів.

Керуючись ст.ст. 215, 217, 218, 226 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства “Банк “Демарк” задовольнити повністю.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Демарк”(код ЄДРПОУ 19357516, м. Чернігів) солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 500 000 гривень.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Демарк”(код ЄДРПОУ 19357516, м. Чернігів) з ОСОБА_3 і ОСОБА_4, з кожного окремо, по 850 гривень відшкодування справленого судового збору та по 60 гривень відшкодування оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 мають право подати до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а така само відповідачами –з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя