Головуючий у 1 інстанції - Мельник І.Г.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року справа №265/4687/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі прокурора Бакшаєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 26 серпня 2015 року у справі № 265/4687/15-а за позовом Прокурора міста Маріуполя в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради, Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, третя особа – Маріупольський центр професійно-технічної освіти про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,

В С Т А Н О В И В:

          В липні 2015 року прокурор міста Маріуполя, в інтересах дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради (далі – Школа) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_2, посилаючись на те, що при перевірці Школи щодо додержання вимог Закону України від 13 січня 2005 року N 2342-IV “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” (далі – Закон N 2342-IV), виявлено порушення прав особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_2 на отримання ним у встановленому законом розмірі одноразової грошової допомоги при випуску з навчального закладу.

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 серпня 2015 року у справі № 265/4687/15-а, позов задоволено частково, а саме:

- визнано поважними причини пропуску строку звернення прокурора міста Маріуполя в інтересах ОСОБА_2 до адміністративного суду;

- визнано дії неправомірними та зобов’язано Школу нарахувати та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років відповідно до ч.7 ст. 8 Закону N 2342-IV та ст. 7 Закону України від 6 грудня 2012 року № 5515-VI “Про Державний бюджет України на 2013 рік” (далі – Закон № 5515-VI) з відрахуванням проведених ОСОБА_2 виплат.

В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 8 Закону N 2342-IV чітко встановлює, що усі випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повинні бути забезпечені за рахунок такого навчального закладу одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, незалежно від того продовжують вони далі навчання у іншому закладі або працевлаштуються.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Школа подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність прийнятого рішення фактичним обставинам справи, просила скасувати постанову та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів доходів громадян не було, оскільки позивач не працевлаштовувався, а продовжив навчання в іншому навчальному закладі за кошти держави

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, під час вивчення стану додержання прав і свобод дітей, передусім дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, прокуратурою міста Маріуполя виявлено порушення права особи позбавленнях батьківського піклування ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, на отримання ним у встановленому законом розмірі одноразової грошової допомоги при випуску з навчального закладу.

ОСОБА_2 відповідно до абзацу 2 ст.1 Закону № 2342-IV є особою, позбавленою батьківського піклування, що не заперечувалась сторонами та підтверджено матеріалами справи.

На підставі наказу за № 196 від 27.09.2010 року, ОСОБА_2, 27.09.2010 року зарахований до Школи, де навчався та виховувався, перебуваючи на повному державному утриманні навчального закладу.

Відповідно до списку випускників із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, 2013 року, ОСОБА_2 вибув зі Школи для подальшого навчання в Маріупольський центр професійно-технічної освіти.

Згідно до абзацу 15 ст. 1 Закону № 2342-IV заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - медичні, навчальні, виховні заклади, інші заклади та установи, в яких проживають діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування.

Відповідно до відомості Школи, випускникам 2013 року даного навчального закладу виплачена випускна грошова допомога в сумі 42 гривні 50 копійок, у тому числі і ОСОБА_2

На даний час ОСОБА_2 навчається у Маріупольському центрі професійно-технічної освіти, де перебуває на повному державному утриманні, є особою з числа дітей-сиріт та відповідно до ст. 25 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III “Про охорону дитинства” (далі – Закон № 2402-III), як дитина-сирота, має право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Абзацом 16 ст. 1 Закону № 2342-IV передбачено, що випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв'язку із закінченням навчання.

Статтями 3 та 4 Закону № 2342-IV визначено, що основними засадами державної політики щодо соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування є, зокрема захист їх майнових, житлових та інших прав та інтересів, належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання такої категорії дітей на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Заходи соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, до мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону № 2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.          

Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (ч.2 ст.9 цього Закону).

Частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV визначено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Таким чином, держава здійснює повне забезпечення, зокрема, дітей, позбавлених батьківського піклування. Випускники загальноосвітніх навчальних закладів із числа цих дітей та за рахунок навчального закладу забезпечуються одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

При цьому, ч.7 ст.8 Закону № 2342-IV встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші.

Згідно із ст. 7 Закону № 5515-VI, прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років з 01.01.2014 становив 1210,00 грн. Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм, ОСОБА_2 при випуску із вказаного вище навчального закладу повинен був отримати одноразову грошову допомогу не менше чим 7260 ,00 грн.

На думку апелянта, слід застосовувати вимоги пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 № 226 “Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування” (далі – Постанова № 226).

Колегія суддів вважає вищезазначені доводи апелянта помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 1 п. 13 Постанови № 226 дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом.          

Проте, відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону № 2342-IV Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги за Постановою № 226.

Відповідно до положень ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Постанови № 226 прийняті до набрання чинності Законом та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону № 2342-IV, а саме: одноразова грошова допомога підлягає виплаті ОСОБА_2 у розмірі, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст. 25 Закону № 2342-IV порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 Закону № 2342-IV встановлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Норми ст.ст. 25, 39-9 Закону № 2342-IV регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору у даній справі.          

Колегія суддів вважає, що одноразова грошова допомога ОСОБА_2 виплачена у заниженому розмірі та не відповідала вимогам Закону, чим порушено права неповнолітньої особи.

Доводи апеляційної скарги, що одноразова грошова допомога виплачується при працевлаштуванні після закінчення навчального закладу, суперечать вимогам ст.8 Закону № 2342-IV.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 13 січня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195,196, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради - залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 26 серпня 2015 року у справі № 265/4687/15-а за позовом Прокурора міста Маріуполя в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради, Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, третя особа – Маріупольський центр професійно-технічної освіти про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

          Головуючий:                                                                                          І.В.Сіваченко          

          Судді:                                                                                           О.О.Шишов

                                                                                                              ОСОБА_3