Справа № 295/415/16-к

1-кс/295/181/16

УХВАЛА

15.01.2016 р. ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Житомир

Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира Корицька В.О.,

при секретарі Говорадло А.О., за участю сторін кримінального провадження:

слідчого Куцаківської І.А., прокурора Старунського Ю.С.,

підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, –

встановив:

Слідчий звернувся із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1

В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що 12.01.2016 р. близько 12-45 год. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, останній раз 05.10.2011 р. Житомирським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, перебував біля квартири АДРЕСА_1, де у останнього виник злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням у житло.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_1 проник у вказану квартиру, двері якої були незачиненими, зайшов в одну із кімнат в якій помітив телевізор марки «SHARP» модель LC32DH5000/510EV, чорного кольору, вартістю 4330,00 грн. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, переконавшись, що його дії залишаються непоміченими для інших осіб, від’єднав вказаний телевізор від кабелів живлення і антени та утримуючи при собі телевізор направився до виходу.

При цьому, власниця даної квартири ОСОБА_3 перебуваючи в іншій кімнаті почула сторонні звуки і вийшла в коридор де побачивши ОСОБА_1 покликала на допомогу свого чоловіка ОСОБА_4М, який затримав правопорушника до приїзду працівників поліції.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, зокрема телевізора, який належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі так як був затриманий потерпілим.

Своїми умисними діями, які виразилися у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинені повторно, поєднані з проникненням у житло, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

12.01.2016 р. по даному факту в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано провадження під № 12016060020000249 та розпочато досудове розслідування.

12.01.2016 р. о 14-00 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадя нина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. кв. 16, раніше судимого: 16.08.2004 р. за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 70 КК України до 2 років обмеження волі та на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим терміном строком на 1 рік 6 місяців; 09.03.2006 р. за ч.ч. 2, 3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі п.п. 3,4,5 ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки; 20.09.2006 р. за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 5,5 років позбавлення волі; 08.12.2010 р. за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі; 15.07.2011 р. за ч. 2 ст. 185 КК України до п’яти років позбавлення волі; 05.10.2011 р. за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, було затримано в порядку статті 208 КПК України.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказані ризики підтверджуються тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, яке згідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких правопорушень та за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років. За віком ОСОБА_1 не є особою похилого віку.

Крім цього ОСОБА_1 офіційно не працює, є особою раніше судимою, при цьому на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив умисний, тяжкий злочин.

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали заявлене клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав свою вину та пояснив, що готовий виконувати всі покладені на нього обов’язки, при цьому від слідства не має наміру приховуватися, у зв’язку з чим просив застосувати до нього більш м’який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Захисник підозрюваного проти задоволення клопотання заперечив, посилаючись на те, що об’єктивна наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не доведена, від слідства підозрюваний наміру ухилятися не має та наміру перешкоджати кримінальному провадженню не має. У зв’язку із чим, просив застосувати до підозрюваного більш м’який запобіжний захід.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши думку слідчого, прокурора, підозрюваного, захисника, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення. (п.п. 1, 5)

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо буде доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Під час розгляду клопотання, з урахуванням досліджених матеріалів кримінального провадження,встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 даного кримінального правопорушення.

Крім того, слідчим та прокурором доведена наявність об’єктивних та обґрунтованих підстав (ризиків), які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може протягом дії досудового слідства під час перебування на свободі переховуватися від органів досудового розслідування та/або вчинити інше кримінальне правопорушення, а також наведені обставини, які свідчать про неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності із ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Проаналізувавши у сукупності матеріали та пояснення сторін кримінального провадження, враховуючи, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя вважає, що для особи підозрюваного застосування саме такого запобіжного заходу є найбільш адекватним та доцільним на даному етапі досудового слідства, оскільки місця реєстрації та роботи підозрюваний не має, що свідчить про можливість переховуватися від органів досудового слідства або вчинити інші злочини з метою отримання грошових коштів.

Крім того, підозрюваний систематично вчиняє крадіжки та на шлях виправлення не став.

Керуючись вимогами ст.ст. 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, –

ухвалив:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали слідчого судді встановити до 12.03.2016 р.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов’язків у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що становить 27560 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Богунського районного суду міста Житомира.

Підозрювана особа або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави у вказаній сумі звільнити ОСОБА_1 з-під варти.

З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Під час дії застави покласти на підозрюваного такі обов’язки:

- прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися за межі м. Житомира без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

- не відвідувати розважальні заклади після 19-00 год.

Роз’яснити підозрюваному, що у разі, якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається у дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Житомирської області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.О. Корицька