Справа № 347/3073/14-ц

Провадження № 22-ц/779/136/2016

Категорія 23

Головуючий у 1 інстанції Турянський І.Є. І. Є.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої: Василишин Л.В.

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Косівської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – ОСББ Косівське товариство співвласників будинку №2 по вул. С.Бандери в м.Косові «Гуцульщина», про визнання неправомірною відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки від 12.02.2009 року, визнання протиправним та скасування рішення Косівської міської ради від 24.06.2014 року, зобов’язання Косівської міської ради розглянути питання про поновлення на новий строк договору оренди земельної ділянки площею 284 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування автомагазину з офісними приміщеннями, що розташована по вул. С. Бандери в м.Косів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 24 листопада 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Косівської міської ради від 09.10.2003 року було затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування автомагазину та надано позивачу в оренду земельну ділянку площею 284 кв.м., розташовану по вул.С.Бандери в м.Косові терміном на 5 років.

24.10.2003 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Косівською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки.

У липні 2004 року складено акт вибору земельної ділянки для будівництва автомагазину та погоджено його з відповідними службами, а в липні 2008 року позивачу надано дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області на виконання будівельних робіт по будівництву автомагазину з офісом у м.Косові по вул.С.Бандери.

У зв’язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки від 24.10.2003 року, на підставі рішення Косівської міської ради від 20.11.2008 року між Косівської міською радою та ОСОБА_2 12.02.2009 року укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки на новий строк терміном на 5 років. Згідно п.7 даного договору після закінчення строку його дії орендар має переважне право на його поновлення на новий строк.

Рішенням Косівської міської ради від 20.11.2008 року ОСОБА_2 також було надано дозвіл на будівництво автомагазину на орендованій земельній ділянці, а 12.02.2009 року – визначено межі земельної ділянки, що передавалась в оренду. 06.04.2009 року Косівська міська рада передала земельну ділянку у користування ОСОБА_2

21.01.2014 року, а також 18.03.2014 року, 04.06.2014 року, у зв’язку із закінченням терміну дії договору оренди, ОСОБА_2 звертався до Косівської міської ради із заявою про поновлення договору оренди.

24.06.2014 року рішенням Косівської міської ради позивачу відмовлено у продовженні договору оренди.

Посилаючись на положення ст.ст.31,33 Закону України «Про оренду землі», із уточненням позовних вимог (а.с.122-130, том-1) ОСОБА_2 просив суд визнати неправомірною відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки від 12.02.2009 року, визнати протиправним та скасувати рішення Косівської міської ради від 24.06.2014 року, зобов’язати Косівську міську раду на черговій сесії розглянути питання про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 284 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування автомагазину з офісними приміщеннями, що розташована по вул. С. Бандери в м.Косів укладеного 12.02.2009року з ОСОБА_2 на новий строк .

Рішенням Косівського районного суду від 24 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2 не погодившись з таким рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом вимог матеріального і процесуального права.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції належним чином не встановив фактичних обставин справи. Зокрема, ОСОБА_2 не погоджується з твердженням суду про відкликання ним заяви від 21 січня 2014 року про поновлення договору оренди. Оскільки вказана заява містить відмітку секретаря міської ради ОСОБА_3 про відкладення розгляду заяви на чергову сесію. Наведена обставина була підтверджена також свідченнями свідка ОСОБА_3 у судовому засіданні. Однак, суд першої інстанції не дав правової оцінки даному факту.

Крім того, судом не взято до уваги, що оскаржуване рішення не містить обґрунтованих мотивів відмови у поновленні договору оренди та правових наслідків припинення договору оренди з огляду на розміщення на даній земельній ділянці належного апелянту об’єкта незавершеного будівництва. Апелянт зазначає, що спірна земельна ділянка надавалась йому в оренду для будівництва автомагазину, а переміщення розташованих на ній об’єктів незавершеного будівництва без їх знецінення та зміни цільового призначення неможливе. З наведених підстав ОСОБА_2 просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представники апелянта доводи скарги підтримали,просили її задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача вимоги скарги не визнала, просила відмовити в її задоволенні.

Представник третьої особи просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін,оскільки апеляційна скарга не обґрунтована.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не має права на продовження договору оренди земельної ділянки, оскільки невчасно звернувся з цього приводу до орендодавця. Відтак, рішення Косівської міської ради про відмову у поновленні спірного договору оренди є законним, оскільки при ухваленні цього рішення міська рада не вийшла за межі своїх повноважень.

Проте, при розгляді даної справи, суд неправильно визначився з підсудністю спору, що призвело до прийняття рішення, яке не відповідає вимогам процесуального закону. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 09.10.2003 року рішенням Косівської міської ради № 6.24-15 було затверджено проект відведення земельної ділянки підприємцю ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування автомагазину по вул.С.Бандери площею 284м.кв. Надано ОСОБА_2 в цій якості вказану земельну ділянку в оренду для будівництва та обслуговування автомагазину терміном на 5 років (а.с.11, том-1).

24.10.2003 року між Косівською міською радою та підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 284м.кв., розташовану в м.Косові по вул.Бандери, терміном на 5 років для будівництва та обслуговування автомагазину (а.с.12-13, том-1).

25.07.2008 року Інспекція державного архітектурного-будівельного контролю надала ОСОБА_2 дозвіл на виконання будівельних робіт (а.с.9, том-1).

Розглянувши заяву ОСОБА_2 про продовження дії договору оренди земельної ділянки , Косівська міська рада 20.11.2008 року прийняла рішення про передачу ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку по вул.Бандери площею 284 м.кв. для будівництва та обслуговування автомагазину і офісного приміщення. Поновила ОСОБА_2 термін дії договору оренди земельної ділянки строком на 5 років (а.с.14, том-1).

12.02.2009 року на підставі рішення Косівської міської ради від 20.11.2008 року між Косівською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 284м.кв., розташовану в м.Косові по вул.Бандери, терміном на 5 років. Згідно п.14 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування автомагазину і офісного приміщення (а.с.15-16, том-1).

06.04.2009 року складено акт прийому-передачі земельної ділянки до договору від 12.09.2009 року (а.с.135, том-1).

Рішенням Косівської міської ради від 24.06.2014 року ОСОБА_2 відмовлено у продовженні договору оренди земельної дідянки по вул. С.Бандери площею 284 м.кв. для будівництва та обслуговування автомагазину з офісними приміщеннями у зв’язку з тим, що дане питання знаходиться на розгляді у Косівському районному суді (а.с.132, том-1).

Тобто, спірну земельну ділянку позивач отримав в оренду в якості суб’єкта підприємницької діяльності з метою та у зв»язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із рішення Косівської міської ради від 09.10.2003 року, спірна земельна ділянка відведена підприємцю ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування автомагазину та надана в оренду для будівництва та обслуговування автомагазину терміном на 5 років.

На підставі цього рішення між Косівською міською радою та підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки від 21.10.2003 року терміном на 5 років з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування автомагазину.

В подальшому рішенням Косівської міської ради термін дії даного договору оренди було продовжено, у зв’язку з чим між сторонами укладено договір оренди землі .

За даними ЄДРПОУ (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) ОСОБА_2 з 16.02.1998 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого є торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

На час розгляду справи ОСОБА_2 не змінював цього статусу, що підтвердили в судовому засіданні апеляційного суду його представники.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як роз’яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.3 постанови «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013, №3, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Згідно п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 24.10.2011, № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4 1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Правовідносини, що склались між сторонами, є правовідносинами, що пов'язані та витікають з виконання господарського договору оренди землі, тобто, відповідач у спірних правовідносинах не здійснював владних повноважень відносно позивачів, у зв'язку з чим в силу положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України, вказаний спір є підвідомчим господарським судам.

Твердження сторони позивача щодо того, що у 2009 році було укладено нові самостійні договори оренди землі з фізичною особою ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки з аналізу вказаних договорів вбачається, що такі були укладені за заявою останнього про продовження дії попереднього договору в порядку ст.33 ЗУ «Про оренду землі». Не зазначення в договорі та рішенні міської ради про статус позивача, в даному випадку, не є підставою вважати, що мали місце інші договірні відносини, оскільки ОСОБА_2 залишається підприємцем та отримував земельну ділянку у зв»язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Цих обставин не заперечують сторони в судовому засіданні. Представник міської ради таку обставину пояснила можливою помилкою при оформленні документів. Доказів, які б вказували на наявність інших договірних відносин з фізичною особою, сторона позивача не представила і такі відсутні в матеріалах справи.

Тому колегія суддів вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватись господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України, судове рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст. ст. 205 і 207 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням наведених обставин, судове рішення підлягає до скасування із закриттям провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 307, 310, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Косівського районного суду від 24 листопада 2015 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Косівської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – ОСББ Косівське товариство співвласників будинку №2 по вул. С.Бандери в м.Косові «Гуцульщина», про визнання неправомірною відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки від 12.02.2009 року, визнання протиправним та скасування рішення Косівської міської ради від 24.06.2014 року, зобов’язання Косівської міської ради розглянути питання про поновлення на новий строк договору оренди земельної ділянки площею 284 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування автомагазину з офісними приміщеннями, що розташована по вул. С. Бандери в м.Косів укладеного 12.02.2009року з ОСОБА_2 на новий строк закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Василишин Л.В.

Судді: Мелінишин Г.П.

ОСОБА_4