Справа № 461/5229/15-ц

Провадження № 2/461/1379/15

УХВАЛА

іменем України

14.01.2016 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

при секретарі Пелех О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові питання про виправлення описки в ухвалі Галицького районного суду м.Львова від 16.11.2015 року про роз’єднання позовних вимог -

в с т а н о в и в:

У провадженні Галицького районного суду перебувало дві цивільні справи за позовом ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, стягнення заборгованості за кредитним договором, справа №461/5648/15-ц та за позовом ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, стягнення заборгованості за кредитним договором, справа №461/5229/15-ц.

16.11.2015 року Галицьким районним судом м.Львова у справі № 461/5229/15-ц винесено ухвалу про роз’єднання в самостійні провадження вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором виділивши в окреме провадження вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави. Однак, до ЄРСР було помилково внесено ухвалу про роз’єднання позовних вимогзі справи №461/5648/15-ц.

Суд, вважає за можливе вирішити питання про виправлення описки у відсутності сторін, оскільки відповідно до ч.4 ст.219 ЦПК України, їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Відповідно до ч.1 ст.219 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні описки.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що необхідно виправити допущену описку, а саме: ухвалу від 16.11.2015 року про роз’єднання в самостійні провадження вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором виділивши в окреме провадження вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави у справі № 461/5229/15-ц за позовом ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, стягнення заборгованості за кредитним договором після зазначення складу суду викласти в такій редакції:

«розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові позов Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до Галицького районного суду м. Львова з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет застави, стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.07.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 16046 грн. на купівлю транспортного засобу. 21.07.2008 року між сторонами на виконання зобов’язання за кредитним договором укладений договір застави, предметом якого визначений транспортний засіб Dacia Logan 1.6, сірого кольору, реєстраційний № НОМЕР_1.

Виконання умов кредитного договору забезпечено також договором поруки від 22.04.2015 року, за умовами якого ТОВ «Гарант Плюс» взяв на себе зобов’язання відповідати перед позивачем солідарно в межах визначеної суми. Крім того, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 28.01.2015 року укладено договір поруки, за яким останній взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором солідарно в межах суми 50 грн.

Строк користування кредитними коштами за кредитним договором визначений до  21.07.2015 року. Станом на 20.04.2015 року відповідач не виконує зобов’язання, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 147856,60 грн.

Просить суд:

1)в рахунок кредитного зобов’язання, звернути стягнення на предмет застави;

2) стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у сумі 50 грн.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов’язаних між собою.

Відповідно до роз’яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У пункті 15 вищезазначеної постанови роз’яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об’єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов’язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об’єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи (зокрема, у зв'язку з необхідністю призначення складної експертизи за окремими вимогами, тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи кількох з позивачів або відповідачів). У разі роз'єднання позовів підставою для провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз'єднання позовів і копія пред'явленого позову.

Залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи (ч.2 ст.126 ЦПК України).

Суд враховує, що позивачем заявлено позовні вимоги до відповідачів, які не пов’язані між собою нерозривно і мають різний предмет та, відповідно, різні підстави для їх вирішення. Вимога про звернення стягнення на предмет застави стосується лише відповідача ОСОБА_3 і виникає з правовідносин на підставі укладених між ними кредитного договору та договору застави транспортного засобу, а тому повинна розглядатись судом із дотриманням загальних правил територіальної підсудності – за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача ОСОБА_3.

Вимога про стягнення коштів за договором поруки стосується лише відповідача ОСОБА_2, і виникає з договору поруки, укладеного між ним та позивачем.

З урахуванням викладеного, суд вважає доцільним роз’єднати вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором поруки.

Керуючись ст.ст. 15, 126, 210 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Роз’єднати в самостійні провадження вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором виділивши в окреме провадження вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/ ОСОБА_4Б.».

Керуючись ст.219 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

виправити описку, допущену в ухвалі Галицького районного суду м.Львова від 16.11.2015 року про роз’єднання в самостійні провадження вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором виділивши в окреме провадження вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави у справі № 461/5229/15-ц за позовом ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 16.11.2015 року про роз’єднання в самостійні провадження вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором виділивши в окреме провадження вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави у справі № 461/5229/15-ц за позовом ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_3, ТзОВ «Фінансова компанія «Гарант Плюс», ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, стягнення заборгованості за кредитним договором після зазначення складу суду викласти в такій редакції:

«розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові позов Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до Галицького районного суду м. Львова з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет застави, стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.07.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 16046 грн. на купівлю транспортного засобу. 21.07.2008 року між сторонами на виконання зобов’язання за кредитним договором укладений договір застави, предметом якого визначений транспортний засіб Dacia Logan 1.6, сірого кольору, реєстраційний № НОМЕР_1.

Виконання умов кредитного договору забезпечено також договором поруки від 22.04.2015 року, за умовами якого ТОВ «Гарант Плюс» взяв на себе зобов’язання відповідати перед позивачем солідарно в межах визначеної суми. Крім того, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 28.01.2015 року укладено договір поруки, за яким останній взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором солідарно в межах суми 50 грн.

Строк користування кредитними коштами за кредитним договором визначений до  21.07.2015 року. Станом на 20.04.2015 року відповідач не виконує зобов’язання, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 147856,60 грн.

Просить суд:

1)в рахунок кредитного зобов’язання, звернути стягнення на предмет застави;

2) стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у сумі 50 грн.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов’язаних між собою.

Відповідно до роз’яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У пункті 15 вищезазначеної постанови роз’яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об’єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов’язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об’єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи (зокрема, у зв'язку з необхідністю призначення складної експертизи за окремими вимогами, тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи кількох з позивачів або відповідачів). У разі роз'єднання позовів підставою для провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз'єднання позовів і копія пред'явленого позову.

Залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи (ч.2 ст.126 ЦПК України).

Суд враховує, що позивачем заявлено позовні вимоги до відповідачів, які не пов’язані між собою нерозривно і мають різний предмет та, відповідно, різні підстави для їх вирішення. Вимога про звернення стягнення на предмет застави стосується лише відповідача ОСОБА_3 і виникає з правовідносин на підставі укладених між ними кредитного договору та договору застави транспортного засобу, а тому повинна розглядатись судом із дотриманням загальних правил територіальної підсудності – за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача ОСОБА_3.

Вимога про стягнення коштів за договором поруки стосується лише відповідача ОСОБА_2, і виникає з договору поруки, укладеного між ним та позивачем.

З урахуванням викладеного, суд вважає доцільним роз’єднати вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором поруки.

Керуючись ст.ст. 15, 126, 210 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Роз’єднати в самостійні провадження вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором виділивши в окреме провадження вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/ ОСОБА_4Б.».

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Зубачик Н.Б.