Справа № 2а-41

2009 рік

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 червня 2009 року Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді  Суського О.І.,

при секретарі Кім Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Троїцьке адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Троїцької районної державної адміністрації Луганської області про скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду  з позовом до Троїцької районної державної адміністрації Луганської області про скасування розпорядження, в обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що 17 лютого 2009 року йому стало відомо від третіх осіб, що розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області № 221 від 25 квітня 2008 року, та іншими розпорядженнями районної державної адміністрації, номери яких позивачу не відомо, останнього позбавлено права приватної власності на земельну ділянку № 420 на масиві № 36 Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області, площею 10,3052 га ріллі, яка перебувала у власності позивача з 27 жовтня 2005 року.

Згідно вищезазначеного розпорядження державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, який видано на ім’я ОСОБА_1, зареєстрований у книзі реєстрації за НОМЕР_2 від 28.10.2005 року, визнаний недійсним та зобов’язано позивача повернути державний акт на землю до Троїцької районної державної адміністрації Луганської області.

Позивач посилається на ч. 1 ст. 126 Земельного Кодексу України, ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 51 Закону України «Про власність», згідно яких вважає, що його було безпідставно, протиправно, примусово позбавлено права власності на земельну ділянку, а також ст. 153 Земельного Кодексу України, на викладені у ст. 140 Земельного Кодексу України підстави позбавлення земельної ділянки власника такої земельної ділянки. Вказує, що дане розпорядження прийнято на підставі двох ухвал суду, які було зазначено у розпорядженні, як рішення судів та рішення Троїцького районного суду Луганської області у справі № 2-147 від 18 лютого 2008 року про видачу сертифікату третій особі, згідно звернення її до суду. Зазначає, що ухвала апеляційного суду Луганської області від 14.05.2007 року та ухвали Троїцького районного суду Луганської області про закриття провадження у справі № 2-526 від 23.07.2007 року, якими обґрунтовується позбавлення позивача земельної ділянки, не мають сили виконавчого документу згідно ст. 210 ч. 3 ЦПК України та не зобов’язують позивача вчиняти якісь дії з повернення приватної власності, а на підставі ст. 208 ч. 2 вирішують питання, пов’язані з рухом справи у суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду. Вважає, що у жодній із цих ухвал не висвітлюються питання визнання його державного акту на землю не дійсним та питання повернення його до Троїцької районної державної адміністрації, рішення Троїцького районного суду Луганської області № 2-147 від 18.02.2008 року зобов’язує Троїцьку району державну адміністрацію Луганської області видати сертифікат громадянці ОСОБА_2 про державний акт позивача у вказаному рішенні не зазначено.

Також позивач вказує на те, що питання визнання його державного акту на землю недійсним, його повернення до Троїцької районної державної адміністрації Луганської області, позбавлення його права власності на зазначену земельну ділянку та передачі цієї ділянки у приватну власність громадянки ОСОБА_2. розглядалось Троїцьким районним судом Луганської області у березні 2008 року, справа № 2-332 за позовом ОСОБА_2. до позивача, третьою стороною у вказаній справі виступала Троїцька районна державна адміністрація Луганської області, представник якої був присутній під час судових засідань та підтримував позов ОСОБА_2. У ході розгляду справи позивачка ОСОБА_2 письмово відмовилася від зазначених вище позовних вимог. 24 квітня 2008 року Троїцьким районним судом Луганської області було прийнято ухвалу про закриття провадження у справі № 2-332 за позовом ОСОБА_2. до ОСОБА_1 про визнання права власності за позивачкою на спірну ділянку.

Також позивач посилається на ч. 1 ст. 154 Земельного кодексу України, яка передбачає недопустимість втручання органів виконавчої влади без рішення суду у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належної власнику земельною ділянкою, або встановлювати непередбачені законодавством додаткові обов’язки та обмеження; ч. 4 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», згідно з яким відповідач порушив вказану норму Закону, оскільки йому не було оприлюднене рішення відповідача, у зв’язку з чим вказане рішення не набрало чинності, вказує, що відповідачем було порушено норми зазначеного ним Закону відносно відчуження у нього вказаної позивачем земельної ділянки, адже норми діючого законодавства не надають відповідачу передавати право на землю приватної власності. За вказаних обставин просить скасувати пункти другий та третій розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації № 221 від 25 квітня 2008 року та зобов’язати відповідача відновити стан приватної земельної ділянки № 420 на масиві № 36 Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області, площею 10,3052 га ріллі, який існував до 25 квітня 2008 року, шляхом видання розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області про внесення змін до земельно-облікової документації. Також позивач вважає незаконним розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області № 176 від 23 березня 2009 року, так як згідно вказаного розпорядження було скасовано наданий дозвіл позивачу на виготовлення технічної документації, що посвідчує право власності на спірну земельну ділянку, адже вважає, що вказане розпорядження було прийнято на підставі вищезазначеного незаконно прийнятого розпорядження, а отже також з порушенням норм чинного законодавства, звертає увагу, що в зазначеному розпорядженні не вказано номер рішення суду,  на підставі якого було винесено розпорядження, а також порушенні інші норми чинного законодавства, у зв’язку з чим просить скасувати і зазначене розпорядження.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вказав, що 17 лютого 2009 року він дізнався, що розпорядженнями голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області його було позбавлено права приватної власності на земельну ділянку № 420 на масиві № 36 Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області, яка перебувала у його власності з 27 жовтня 2005 року. Вважає, що у відповідача не було підстав позбавлення його земельної ділянки. Вказує, що дане розпорядження прийнято на підставі двох ухвал суду, які було зазначено у розпорядженні та рішення Троїцького районного суду Луганської області у справі про видачу сертифікату  ОСОБА_2., згідно звернення її до суду. Зазначає, що ухвала апеляційного суду Луганської області та ухвали Троїцького районного суду Луганської області, якими обґрунтовується у розпорядженні відповідача позбавлення його земельної ділянки, не мають сили виконавчого документу. Вказує, що питання визнання його державного акту на землю недійсним та повернення до Троїцької районної державної адміністрації Луганської області, позбавлення його права власності на зазначену земельну ділянку та передачі цієї ділянки у приватну власність громадянки ОСОБА_2. розглядалось Троїцьким районним судом Луганської області у березні 2008 року,  за позовом ОСОБА_2. до нього, третьою стороною у вказаній справі виступала Троїцька районна державна адміністрація Луганської області, представник якої був присутній під час судових засідань та підтримував позов ОСОБА_2. У ході розгляду справи позивачка ОСОБА_2 письмово відмовилася від зазначених вище позовних вимог, у зв’язку з чим вказану справу було закрито. Вважає, що відповідач не мав права без рішення суду втручатися у здійснення ним повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належної йому земельною ділянкою, порушив норми діючого законодавства, оскільки йому не було оприлюднене рішення відповідача, у зв’язку з чим вказане рішення не набрало чинності. Вказує, що мав усі належні підстави для отримання вказаної ділянки у власність. Згідно розпорядження № 176 від 23.03.2009 року було скасовано наданий йому дозвіл на виготовлення технічної документації, що посвідчує право власності на спірну земельну ділянку, вважає, що вказане розпорядження було прийнято на підставі вищезазначеного незаконно прийнятого розпорядження, також з порушенням норм чинного законодавства, так як в зазначеному розпорядженні не вказано номер рішення суду,  на підставі якого було винесено зазначене розпорядження, а також порушенні інші норми чинного законодавства. Просить скасувати пункти другий та третій розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації № 221 від 25 квітня 2008 року, а також розпорядження № 176 від 23.03.2009 року, так як на підставі вказаних розпоряджень його було позбавлено права власності на належну йому земельну ділянку та зобов’язати відповідача, Троїцький відділ земельних ресурсів, Троїцький центр державного земельного кадастру відновити стан приватної земельної ділянки № 420 на масиві № 36 Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області, площею 10,3052 га ріллі, який існував до 25 квітня 2008 року, шляхом видання розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області про внесення змін до земельно-облікової документації та поновлення реєстрації Троїцьким центром державного земельного кадастру державного акту серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку. Заявив клопотання, в якому просив витребувати з Троїцького районного відділу земельних ресурсів довідку про те, до якої форми власності (державна, приватна, чи інша) належала земельна ділянка № 420 на масиві № 36, що враховується по землях на території Багачанської сільської ради Троїцького району, у термін з квітня 2008 року по липень 2008 року, а також довідку про те ,чи є у Троїцькому відділі земельних ресурсів, у документах з розпаювання КСП «Україна», виписка з протоколу загальних зборів членів КСП « Україна» № 4 від 23 листопада 1997 року про внесення до списків, що додається до Державного акту на землю КСП, пропущених у основному списку до Держакту 5 членів КСП (ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7), та 3 пенсіонерів КСП (ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10) та копію виписки з протоколу загальних зборів членів КСП «Україна» від 15.05.1998 року про видачу земельного сертифікату гр. ОСОБА_11 замість ОСОБА_1

Представник Троїцької районної державної адміністрації Луганської області у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечує, суду надав своє заперечення, в якому вказав, що 25 квітня 2008 року головою Троїцької районної державної адміністрації Луганської області ОСОБА_12 на підставі рішення Троїцького районного суду Луганської області від 08 лютого 2008 року та додаткового рішення Троїцького районного суду Луганської області від 18 лютого 2008 року було прийнято розпорядження про визнання сертифікату на право на земельну частку (пай) недійсним та видачу сертифікату на земельну частку (пай) від 25 квітня 2008 року № 221. Прийняттям цього розпорядження виконувались вищезазначені рішення Троїцького районного суду Луганської області по визнанню за громадянкою ОСОБА_2. права власності на земельну ділянку у розмірі у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства за списками громадян – членів КСП до державного акту на право колективної власності КСП «Україна» та видачі їй сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3, який був виписаний на ім’я громадянки ОСОБА_2., та громадянина ОСОБА_1 28.09.2005 року та виданий останньому на підставі рішення суду від 15.08.2005 року. Рішення Троїцького районного суду від 15.08.2005 року про визнання права власності на земельну ділянку у розмірі земельної частки 9паю) члена сільськогосподарського підприємства, колишнього КСП «Україна» та видачі громадянину ОСОБА_1. сертифікату на право на земельну частку (пай), виписаного на ім’я громадянки ОСОБА_2. ухвалою Луганського апеляційного суду від 14.05.2007 року скасовано та справу передано на новий розгляд до Троїцького районного суду Луганської області, у ході якого позивач ОСОБА_6. відмовився від своїх позовних вимог та справу було закрито (ухвала Троїцького районного суду від 23.07.2007 року). Зазначає, що за вказаних обставин позивач не набув законних підстав для отримання земельного сертифікату, який належав громадянці ОСОБА_2, а тому і не мав права на одержання державного акту на право власності на землю, але на момент прийняття розпорядження голови райдержадміністрації від 25 квітня 2008 року № 221 позивач на підставі вищезазначеного рішення Троїцького районного суду, отримав на своє їм’я державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_1, який зареєстрований у книзі реєстрації за НОМЕР_2 від 28.10.2005 року. Вказує, що посилання позивача на ст.. 41 Конституції України є безпідставними, так як у цій же статті сказано ,що право приватної власності набувається в порядку .визначеному законом. Вказує, що позивач отримав державний акт на право власності на землю незаконно, так як не мав права на отримання земельного сертифікату, який належав ОСОБА_2, а в подальшому і на отримання державного акту на право власності на землю, так як тільки сертифікат дає право на отримання державного акту на право власності на земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства за списком громадян – членів сільськогосподарського підприємства до державного акту на право колективної власності сільськогосподарського підприємства, що стосується і посилання позивача на ст. 140 Земельного Кодексу України. Також вважає, що посилання позивача на Закон України «Про власність» від 07.02.1991 року є безпідставними, так як він втратив чинність, посилання на ст. 154 Земельного Кодексу України також є безпідставними, так як саме по рішенню суду було прийняте оскаржуване позивачем розпорядження голови райдержадміністрації, посилання позивача на ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» також вважає безпідставними, так як оскаржуване голови райдержадміністрації розпорядження не відноситься до актів нормативно-правового характеру та які підлягають оприлюдненню. Вказане розпорядження приймалося не тільки відносно позивача, а також у відношенні громадянки ОСОБА_2, в межах компетенції голови райдержадміністрації по розпорядженню землями державної власністі, в порядку ст. 21,38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Незаконно отримавши державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_1 позивач, тим самим, не отримав землю у приватну власність, у зв’язку з чим вважає, що всі його посилання у позові на порушення його права приватної власності на землю є безпідставними. Згідно розпорядження № 176 про скасування дозволу голови райдержадміністрації № 1155 від 04.10.2005 року та розпорядження голови райдержадміністрації № 783 від 20.10.2005 року було скасовано надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів відносно спірної земельної ділянки, так як вказане розпорядження видане у зв’язку з тим, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3, виданий позивачу, визнаний недійсним відповідним розпорядженням голови райдержадміністрації. Просить врахувати при постановлені постанови, постанову ВСУ від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», в якій вказано, що виходячи з установлених законодавством умов надання земельних ділянок не можна вважати таким, що суперечить закону, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування. У зв’язку з тим, що розпорядження голови райдержадміністрації про визнання сертифікату на право на земельну частку (пай) від 25 квітня 2008 року № 221 прийнято, як вважає представник відповідача, на законних підставах, викладені у позовній заяві обставини та факти необґрунтованими та безпідставними, просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Представник державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Луганської регіональної філії у судове засідання не з’явився, до суду надійшла заява, в якій Луганська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» просить суд розглянути дану справу без технічної фіксації та за відсутністю їхнього представника.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що працює завідуючим секретаріатом контролю апарату Троїцької райдержадміністрації Луганської області, з 2005 по 2006 рік працював начальником відділу земельних ресурсів Троїцького району Луганської області, пояснив процедуру виготовлення технічної документації на землю та отримання державного акту, що посвідчує право на землю згідно норм діючого законодавства, вказав, що позивачем у той період була оформлена та виготовлена на підставі протоколів загальних зборів КСП технічна документація на землю і отримано відповідний державний акт на право власності на землю згідно відповідного рішення суду, без порушення норм чинного законодавства. Було проведено відповідну перевірку при проведенні слідчих дій по кримінальній справі, що стосувалася вказаних обставин і мала безпосереднє відношення до нього, у зв’язку з чим було встановлено, що процедуру виготовлення технічної документації та видачі державного акту на земельну ділянку ним було виконано належним чином згідно норм діючого законодавства. Більше по даному факту пояснити нічого не може.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши доводи, матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

28 жовтня 2005 року позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 на земельну ділянку № 425 на масиві № 36 на землях Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області на підставі рішення Троїцького районного суду Луганської області від 15 серпня 2005 року. Таким чином, позивач набув права власності відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України, а саме: «з безоплатної передачі із земель державної комунальної власності». До моменту передачі рішенням суду цієї земельної ділянки у власність вищезазначена земельна ділянка перебувала у державній власності, при цьому вона відносилася до одного із шести незапитаних паїв, що підтверджується розпорядженням голови Троїцької райдержадміністрації № 534 від 28.07.2005 року та була передана в оренду СПГ «Розділля». 14 травня 2007 року колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області скасувала рішення Троїцького районного суду Луганської області від 15 серпня 2005 року та справа про визнання права власності на зазначену земельну ділянку була передана на новий судовий розгляд. Відповідно до ст. 319 ЦПК України, рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення. Після повернення справи з апеляційного суду Луганської області до Троїцького районного суду Луганської області 23 липня 2007 року позивач під час розгляду зазначеної цивільної справи по суті заявив клопотання про закриття провадження у справі, на підставі чого того ж дня Троїцьким районним судом Луганської області про закриття провадження у справі було винесено ухвалу. Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача не виникло жодних підстав для набуття права власності на земельну ділянку і це питання по суті судом не вирішувалося. На думку суду, позивач неправомірно одержав у власність зазначену земельну ділянку. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»: «місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону». Відповіднор до п. 2 розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області від 25 квітня 2008 року № 221 визнано недійсним державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_1 на ім ОСОБА_1. Згідно п. 3 цього ж розпорядження ОСОБА_1 повернути державний акт до Троїцької районної державної адміністрації Луганської області. Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»: «Виходячи з встановленних закоодавством умов надання земельних ділянок не можна вважати таким, що суперечить закону рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність та користування». Відповідно до розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області від 23 березня 2009 року № 176 був скасований дозвіл голови районної держадміністрації № 1155 від 04.10.2005 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку, яка передається громадянину ОСОБА_1., власника сертифікату на право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП «Україна» Багачанської сільської ради.

Таким чином, беручи до уваги, що позивач у встановленому законом порядку право власності на зазначену земельну ділянку не набув, а також те, що прирозгляді зазначеої справи порушень діючого законодавства з боку Троїцької районної державної адміністрації судом не було встановлено, розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації винесені відповідно до закону, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 81 Земельного Кодексу України, ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ст.ст. 2, 11, 17, 23 18, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави держмито у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Троїцький районний суд Луганської області суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя