У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів :
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Костопільського районного суду від 11 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся в суд із позовом в якому просила визнати протиправною відмову відповідача виплатити їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку в розмірі , визначеному законодавством , та просила стягнути на її користь цю допомогу за період із липня 2007 року по вересень 2008 року.
Постановою Костопільського районного суду від 11 грудня 2009 року в задоволенні вказаного позову було відмовлено.
Не погодившись із постановою суду, позивач в апеляційній скарзі вказувала на незаконність постанови і просила її скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено , що 23 лютого 2008 року позивачка народила дитину ( а.с.12).
Із 29 червня 2008 року позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. ( а.с. 13).
Відповідно до ст. 42 та 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»(в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун, які фактично здійснює догляд за дитиною) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Порядок виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку незастрахованим особам був визначений Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Пунктом 23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»до статей 13,15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»були внесені зміни, які вступили в силу з 1 січня 2008 року, у відповідності до яких, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Також, із зазначеного Закону були виключені норми, відповідно до яких право на отримання допомоги мали лише особи незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»стаття 43, яка встановлювала розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, була виключена із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне
справа № 22-а-1680-11 Головуючий в суді 1 інст. ОСОБА_5
Суддя - доповідач Мельник Ю.М.
соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" були визнані неконституційними.
Таким чином, в період з 1 січня по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а з моменту втрати чинності положень пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Отже, для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, враховуючи, що зміни до статей 13,15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»з 1 січня 2008 року, а зміни у статтю 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який діяв у часі раніше, з 22 травня 2008 року не вносились, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Позивачці, як застрахованій особі, в червні - грудні 2008 року виплачувалася допомога по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку в розмірі 130 грн. щомісяця ( а.с. 14).
Враховуючи те, що відповідач у 2008 році виплачував позивачу допомогу у розмірах, встановлених новою редакцією статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про правомірність дій відповідача в цей проміжок часу.
Оскільки відповідно до ч.1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі щомісяця з дня надання відпустки для догляду за дитиною по день її закінчення, але не більш як по день досягнення дитиною трирічного віку включно , а така відпустка позивачу була надана з 29 червня 2008 року , то суд першої інстанції також обгрунтовано відмовив у задоволенні позову за період із липня по грудень 2007 року.
Враховуючи , що постанова місцевого суду була ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду , колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ст. 197 , п.1 ч.1 ст. 198 , ст. 200 , ст. 206 КАС України , колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити , а постанову Костопільського районного суду від 11 грудня 2009 року залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Судді: