Справа № 2-506/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2010 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді – Рябченко Ю.О.,

за участі секретаря – Овдієнко Л.Ф.,

позивачки – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2 (фізична особа),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Пирятина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та проведення перерахунку пенсії,-

У С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 у червні 2010 року звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1, та просить перерахувати пенсію з 01.01.2010 року – як інваліду другої групи, інвалідність виникла внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, просить здійснити перерахунок пенсії з 17.12.2009 року, а також зазначила те що, розмір пенсії, яку вона отримує, не відповідає розміру пенсії, передбаченому ч. 4 ст. 54 та ст. 50 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. №796-ХІІ (далі-Закон), а саме, що у всіх випадках розміри державної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групу інвалідності – восьми мінімальних пенсій за віком, а розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається для інвалідів ІІ групу у розмірі – 75 відсотків.

Вказує, що 31.03.2010 р. вона звернулася до відповідача з заявою про перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності до зазначених норм, на що отримала відмову, яка на її думку, порушує її права.

У зв’язку з наведеним просить визнати відмову відповідача щодо перерахунку державної та додаткової пенсії неправомірною; зобов’язати провести перерахунок державної пенсії та виплачувати їй відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону дану пенсію у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ЗУ “Про Державний бюджет України на відповідний рік” починаючи з 17.12.2009 року як інваліду другої групи. Зобов’язати відповідача провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії та виплачувати їй відповідно до ст. 50 Закону дану пенсію у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, як інваліду ІІ групи з урахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ЗУ “Про Державний бюджет України на відповідний рік” починаючи з 17.12.2009 року.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, надіслав письмові заперечення на позовну заяву, в яких позов не визнає, просить в задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що у зв’язку з визнанням рішенням Конституційного Суду України (КСУ) від 22.05.2008 року неконституційними окремих положень ЗУ ”Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” у т.ч. тих, якими внесено зміни до ст.ст. 50 та 54 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, набрали чинності норми, що діяли до внесення даних змін.

Зазначають, що порядок реалізації вказаних норм на даний час визначається постановою КМУ від 16.07.2008 року № 654 “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”, якою встановлено доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії досягали визначених у постанові розмірів (зокрема, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році інвалідів другої групи-1090 грн.). Також, постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 встановлено розміри додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до Закону, при цьому у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижче визначеного розміру (інвалідам другої групи, які належать до категорії 1 – 20 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність). Т. ч., при вирішенні питання пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вони керувалися вказаними постановами КМУ, які згідно ст.117 Конституції України, є обов’язковими для виконання.

Окрім того, фінансування виплати пенсій по інвалідності згідно ст.ст. 50, 54 Закону проводиться з Державного бюджету України в межах асигнувань, передбачених вказаними постановами КМУ, тому кошти для виплати пенсії в тих розмірах, які просить позивач, - у відповідача відсутні.

Вважають, що звуження змісту та обсягу прав позивача допущено не було, оскільки після призначення пенсії її розмір жодного разу не зменшувався, а тільки збільшувався у зв’язку із змінами в чинному законодавстві та ніколи не був нижче встановленого державою прожиткового мінімуму.

Посилання позивача щодо застосування норм ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в частині визначення розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченим ч. 1 ст. 28, вважають невірним, оскільки даний розмір пенсії, на їх думку, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Суд, дослідивши матеріали справи, повністю і всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, з 17.12.2009 року інвалід другої групи, захворювання пов’язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серія 7-66 ТЕ №0018649 та посвідченням від 22.01.2010 року серія А № 157242 і вкладкою до нього від 22.01.2010 року № 679817 С. (а.с. 8, 10) та перебуває на обліку в УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області, що підтверджується довідкою виданою УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області від 02.04.2010 року № 176. (а.с. 5). У зв’язку з цим позивач користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі-Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України №230/96-ВР від 06.06.1996 року, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання. внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. У всіх випадках розмір пенсії для інвалідів третьої, другої груп, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по третій групі шести, а по другій групі восьми мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі статтею 50 Закону №796-ХІІ у редакції ЗУ №230/96-ВР від 06.06.1996 року, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії, відповідно до ст.53 зазначеного Закону, здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

У період, за який заявлені вимоги про нарахування та виплату недоплаченої суми додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, був таким:

669 грн.з 01.12.2009 р.Закон України № 835-VI від 26.12.2008 р. “Про Державний бюджет України

695 грн 839 грн 843 грнз 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р. з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р. з 01.07.2010 р.Стаття 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»

Згідно з ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України від 05.10.2006 р. №231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсій, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, розмір державної та додаткової пенсії, виплачених позивачу за вказані періоди є значно нижчими від розміру, встановленого ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону №796-ХІІ.

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2010 року ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області з заявою щодо перерахунку пенсії у відповідності до ст. 54 Закону №796-ХІІ. та призначення додаткової пенсії у відповідності до ст. 50 Закону №796-ХІІ. (а.с. 5). Листом від 06.04.2010 року УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області повідомило позивача, що порушень законодавства при призначенні та виплаті їй пенсії не виявлено. (а.с. 13)

Посилання відповідача як на підставу своїх заперечень на Постанови КМУ від 16.07.2008 року №654 та від 28.05.2008 року №530, виходячи з яких відповідачем визначено розмір державної та додаткової пенсії, призначених позивачу відповідно до ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону №796-ХІІ, а також на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений частиною першою ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не може бути застосований для нарахування пенсій, призначених відповідно до Закону №796-ХІІ, не можуть бути взяті до уваги судом, виходячи з наступного.

Постановою КМУ від 30.05.1997 р. №523 затверджено Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Дана постанова є чинною, і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ. Постановами КМУ від 16.07.2008р. №654 та від 28.05.2008р. №530, всупереч положенням ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, Кабінет Міністрів установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаний Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

У відповідності до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються, і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускаться звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України в 2006 році доповнила Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Окрім того, делегуючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення таких виплат Верховна Рада України зазначеним законом не надавала йому право змінювати розмір в сторону зменшення передбачених законом виплат. Так, зокрема, відповідно до ст. 67 вказаного Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

З огляду на наведене, посилання відповідача на вказані вище постанови КМУ, згідно яких позивачу виплачувалися державна та додаткова пенсії, суд до уваги не приймає, виходячи у т.ч. як із того, що у даних постановах, всупереч положенням до ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону №796-ХІІ, Кабінет Міністрів України встановив розміри щорічної допомоги на оздоровлення, які не відповідають розмірам, встановленим спеціальним Законом, так і з загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами.

Вказані Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами (прийнятими на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між їх нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров’я або смерті.

Обов’язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений статтею 13 Закону України “Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796. Зазначена стаття передбачає, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її, у тому числі (пункт 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім’ї у зв’язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що в даному спорі застосуванню підлягають ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених вказаними статтями, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого в законі про державний бюджет на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Тому позовні вимоги про визнання відмови відповідача щодо проведення перерахунку пенсії неправомірні; зобов’язання провести перерахунок державної та додаткової пенсій та виплачувати їх в розмірах відповідно до ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону з урахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ЗУ “Про Державний бюджет України на 2010 рік” є правомірними, і підлягають задоволенню.

Разом із тим, позовні вимоги про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплачувати йому державну та додаткову пенсії у відповідності зі ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” в подальшому задоволенню не підлягають, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства, воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.

Таким чином, враховуючи той факт, що Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v.Home Office (Case 41/74 van Duyn Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину першу ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” для розрахунку державної та додаткової пенсії позивачу як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеній до категорії 1, інваліда другої групи.

Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації положень ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання взятих нею на себе зобов’язань.

З огляду на положення ст.ст. 4, 215 ЦПК України та ст. 16 ЦК України цивільний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю. Оскільки відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, тому суд такі дії повинен визнати незаконними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

З урахування викладеного, суд вважає відповідачем безпідставно відмовлено в перерахунку пенсії позивачу.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8-15, 212-218 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 46, 152 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, с у д, -

В И Р І Ш И В:

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у Пирятинському районі Полтавської області у проведенні перерахунку державної та додаткової пенсії учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії ОСОБА_1, як інваліду другої групи з 17.12.2009 року по 05.07.2010 року – неправомірною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області провести перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, та виплатити недоплачену суму державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інваліду другої групи, починаючи з 17.12.2009 року по 05.07.2010 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд Полтавської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя –