УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2016р. Справа № 876/4028/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Яворського І.О.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2014р. у справі №809/3315/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2013р. позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004771700 від 04.10.2013р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Долинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт № 741/171/НОМЕР_1 від 20.09.2013р. На підставі проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0004771700 від 04.10.2013р., згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на суму 60340,74грн., з них за основним платежем 48272,59грн., та за штрафними санкціями 12068,25грн. Позивач вважає хибним висновок податкового органу про те, що обсяг її виручки від реалізації продукції перевищив граничні обсяги виручки (1000000,00грн.) в 4 кварталі 2012 року і становить 1321817,25грн., чим допущено порушення норм податкового законодавства. На переконання позивача, сума розбіжності визначена податковим органом не відноситься до її оподатковуваного доходу, оскільки позивачем отримано від третьої особи грошові готівкові кошти у розмірі 400000,00грн., згідно з договором позики із цільовим призначенням для поповнення обігових коштів для ведення господарської діяльності. А тому, сума коштів отриманих за договором позики, що в подальшому підлягатиме поверненню позикодавцеві, не включається до загального складу доходу платника єдиного податку і не підлягає оподаткуванню. У зв'язку з чим, обсяг доходу отриманого платником податку не перевищив граничні обсяги виручки, визначені пп.2 п.291.4 ст.291 ПК України. На підставі наведеного позивач просила визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004771700 від 04.10.2013р.

За результатами розгляду справи Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що висновки податкового органу про те, що обсяг виручки позивача від реалізації продукції перевищує граничні обсяги виручки і тому позивачка зобов'язана була перейти на іншу систему оподаткування. Суд першої інстанції вважає, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази повернення позики в розмірі 400000,00грн. та відсутні докази того, що договір позики було надано під час перевірки, тому посилання позивачки на те, що існування таких договірних правовідносин вплинуло на податковий облік не може братися до уваги.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (позивач у справі): ФОП ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що нею не було порушено порядку оподаткування доходів із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Апелянт вважає, що судом першої інстанції невірно трактовано положення п.292.11 ст.291 ПК України оскільки в Договорі позики вказано, що повернення зазначеної в договорі суми може мати місце за бажанням позичальника рівновеликими частинами не пізніше 29.03.2013р. З посиланням на норми цивільного законодавства, позивач зазначає, що оскільки згідно з положеннями закону, що регулюють правовідносини позики, позивачем не порушено жодних приписів цивільного законодавства, не прострочено строк сплати отриманих в позику грошових коштів, відтак, у неї існує право не включати вказану суму до складу валового доходу, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

З урахуванням вимог п.1 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що в період з 05.09.2013р. по 13.09.2013р. на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 та п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до направлення від 04.09.2013р. №81, направлення від 04.09.2013р. №82, наказу Долинської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 11.09.2013р. №137, на підставі постанови слідчого відділу ДПС в Івано-Франківській області про призначення документальної позапланової перевірки від 21.05.2013р. проведена виїзна документальна позапланова перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки складено акт № 741/171/НОМЕР_1 від 20.09.2013р.

Проведеною перевіркою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., зокрема встановлено порушення вимог п.п.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, в результаті чого обсяг виручки від реалізації продукції перевищує граничні обсяги виручки (1000000 грн.) в 4 кв. 2012р. і становить 1321817,25грн.

04.10.2013р. на підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0004771700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на 60340,74грн., з них за основним платежем 48 272,59грн., та штрафні санкції - 12068,25грн.

Судом встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся здійснювала діяльність по спрощеній системі обліку та звітності відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998р. зі змінами та доповненнями за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. та з 01.04.2012р. по 31.12.2012р. та на загальній системі оподаткування відповідно до Податкового кодексу України за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Положеннями п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до вимог п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з нормами п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Згідно із вимогами п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України, доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому, до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до вимог п.292.6 ст.292 Податкового кодексу України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Згідно із вимогами п.292.16 ст.292 Податкового кодексу України, право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.

Відповідно до приписів п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої і п'ятої груп у розмірі 15 відсотків до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2, 3 і 5 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу.

Згідно п.296.2 ст.296 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.

Відповідно до пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої - третьої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач здійснювала оподаткування доходів із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (друга група).

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що обсяг виручки позивача, від реалізації продукції перевищує граничні обсяги виручки (1000000 грн.) в 4 кв. 2012 року і становить 1321817,25грн.

Таким чином, позивач отримавши на власний розрахунковий рахунок суму коштів, яка перевищує дозволений розмір виручки (1000000грн.), зобов'язана була перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

В своїй апеляційній скарзі позивач вказує на те, що податковим органом зроблено хибний висновок, про те, що обсяг виручки від реалізації продукції ФОП ОСОБА_1, перевищив граничні обсяги виручки (1000000грн.) в 4 кв. 2012р. і становить 1321817,25грн. На переконання апелянта, сума розбіжності, визначена податковим органом не відноситься до оподаткованого доходу, оскільки позивач від третьої особи отримала грошові готівкові кошти у розмірі 400000,00грн., згідно з договором позики, укладеного відповідно до вимог Цивільного законодавства, із цільовим призначенням для поповнення обігових коштів для ведення господарської діяльності на розсуд позичальника. Таким чином, сума коштів отриманих за договором позики, що в подальшому підлягатиме поверненню позикодавцеві, не включається до загального складу доходу платника єдиного податку і не підлягає оподаткуванню. У зв'язку з цим обсяг доходу отриманого позивачем граничні обсяги виручки, визначені пп.2 п.291.4 ст.291 ПК України.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими твердженнями апелянта, зважаючи на наступне:

Відповідно до вимог п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України, доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому, до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно з п.292.11 ст.292 Податкового кодексу України, до складу доходу визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання та суми кредитів.

Відповідно до договору позики від 30.03.2012р. ОСОБА_2- Позикодавець, з однієї сторони та ОСОБА_1 - Позичальник уклали договір, згідно з умовами якого позикодавець передає позичальнику у власність 400000,00грн., а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму в обумовлений строк. Згідно з умовами договору, цільовим призначенням позики є поповнення обігових коштів.

Згідно із наявною копії розпискою, 30.03.2012р. позивач: ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 400000,00грн., готівки, згідно з умовами договору позики від 30.03.2012р.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не вказано та не надано доказів які б вказували на повернення позикодавцю 400000,00грн. готівки, згідно з умовами договору позики від 30.03.2012р. протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, а саме це, відповідно до вимог п.292.11 ст.292 ПК України є обов'язковою передумовою того, що сума позики не входить до складу валового доходу.

Також відповідно до положень п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з положеннями п.44.6 ст.44 ПК України, у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відтак, доводи податкового органу, що були зроблені на підставі документів наданих до перевірки, відповідають нормам закону, а оскільки позивачка не довела в судовому порядку того, що вона надавала Договір позики до перевірки тому в силу вимог закону, вважається, що такий договір був відсутній на момент перевірки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки апелянт не довів наявність Договору позики під час перевірки та не довів того, що така позика була повернута протягом 12 календарних місяців з дня її отримання.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст.9 КАС України встановлено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2014р. у справі №809/3315/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2014р. у справі №809/3315/13-а, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.О. Яворський

Суддя В.П. Сапіга